Нафта
Нафта читать книгу онлайн
П’єр Паоло Пазоліні (1922—1975) — відомий італійський письменник і режисер, що полюбляв експериментувати у своїй творчості: він писав вірші, романи, сценарії до театральних постановок, нариси й кіносценарії.
«Я розпочав писати книгу, яка буде моєю справою протягом років, може, до кінця життя. Не хочу про неї розповідати…; досить сказати, що це щось штибу «підсумку» всього, що я пізнав, усіх моїх спогадів». Так Пазоліні описав свій останній роман, якому судилося лишитися незавершеним через несподівану й трагічну смерть автора. Роман «Нафта», розпочатий на початку шістдесятих, у часи світової нафтової кризи, робота над яким тривала аж до смерті письменника, у листопаді 1975 року, — це великий уривок того, що мало стати романом-monstruum, обсягом приблизно дві тисячі сторінок. Це відчайдушні розсліди людської природи, вивчення таємниць сексуальності й усе це на тлі розколу розквітлої Італії з її зухвалою економічною політикою та таємними змовами у владі.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
А. Соччі. «Настільки не вигадана історія?». «Сабато», 7 листопада 1992.
Л. Бальдаччі. «У тому романі у романі — найліпший Пазоліні». «Кор’єре делла Сера», 8 листопада 1992.
Ф. Фортіні. «Пазоліні на вогнищі, де горить сам». «Сонце 24 години», 8 листопада 1992.
М. Фортунато. «Від Вальмонт до „Нафти“». «Панорама», 8 листопада 1992.
Дж. Вігореллі. «Пазоліні так упав, що йому нічого не лишилось, як померти». «Джорно», 8 листопада 1992.
С. Серені. «„Нафта“: заходи безпеки». «Епока», 11 листопада 1992.
К. Карабба. «Чому ви його на шмаття подрали?». «Европео», 13 листопада 1992.
П. Міелі. «Давайте подискутуємо, яка стать у янголів». «Европео», 13 листопада, 1992.
Е. П’єрвінцензі. «Спаліть „Нафту“, спаліть» (містить інтерв’ю Н. Даволі та С.Сіті). «Ла републіка», 13 листопада 1992.
Л. Мондо. «„Нафта“, Пазоліні не поет і не святий». «Ла Стампа», 14 листопада 1992.
Н. Нальдіні. «Чудна „Нафта“». «Джорнале», 15 листопада 1992.
А. Рампіно. «Яка стать у Янголів?». «Европео», 16 листопада, 1992.
Е. Бруно. «Кілька крапель „Нафти“». «Рим». 17 листопада 1992.
Р. Рулетті. «Кінець ущипливого письменника-пірата у манікеїзмі». «Аванті!», 17 листопада 1992.
П. Бріганті. «„Нафта“? Нею можна керувати». «Піколо», 18 листопада 1992.
С. Скансані. «Пазоліні робив зізнання, я розчарований…». «Газета ді Реджіо», 20 листопада 1992.
П. Воца. «Теракт поезії». «Ліберацьйоне», 45, 20 листопада 1992.
Л. Мондо. «Сила Пазоліні була у провокації». «Ла Стампа», 21 листопада, 1992.
А. Арбазіно. «Який сенс плакати над розлитою Нафтою?». «Еспрессо», 22 листопада 1992.
О. Іаруззі. «Бризки цієї Нафти не бруднять». «Газзетта дель Медзоджорно», 22 листопада 1992.
К. Бо. «Важко судити останнє з Пазоліні». «Дженте», 21 листопада 1992.
Ф. Релла. «Життя у владі». «Уніта», 23 листопада 1992.
Р. де Сесатті. «Пазоліні з того світу», «Ле Монд», 27 листопада 1992.
Ф. П'монтезе. «Цей роман життя». «Маттіно», 28 листопада 1992.
А. Гуїльєрмі. «А що як „Нафта“ була би шедевром?». «Еспрессо», 29 листопада 1992.
Дж. Ферроні. «Машина „Нафти“». «Уніта», 7 грудня 1992.
Р. Котронео — Дж. Алмансі. «Як читати „Нафту“». «Вімблдон», грудень 1992, с. 28—36.
М. Нейротті. «„Пазоліні“: Неоднозначність у роки Вальпреда». «Ла Стампа», 16 грудня 1992.
Дж. Делім. «Нафта». «Поезія», VI, 58, січень 1993, с. 65—66.
П. Джеллі — А. Ронкалья. «Презентація „Нафти“ у бібліотеці „Віер“ 24 жовтня 1992», «Вісо», VI, 16, січень 1993, с. 130—139.
К. Тоскані. «„Нафта“, твір, виданий по смерті Пазоліні». «Раджуальо літераріо», LX, 1 січня 1993, с. 11—12.
С. Агості. «Чорнило й форма». «Рівіста дей лібрі», III, 2 лютого 1993 (згодом у «Слово поза собою», Мані, Лечче, 2004, с. 66—82).
Е. Де Анжеліс. «Символічні тіла». «Перелік книг місяця», лютий 1993.
М. Лунетта. «„Нафта“ чи незагойний пафос чи роман тисячі романів». «Понте», XLIX, 2 лютого 1993.
Л. Біні. «Нафта». «Читання», XLVII1, березень 1993, с. 209–211.
М. Спінелла. «Високе полум’я „Нафти“». «Кончертіто», VI, 15 червня 1993, с. 27—28.
Дж. Донофріо. «Трясця! „Хвастливі нотатки“ з „Нафти“, й ми поринули у багнисту Італію, якої більше немає». «Чінема Суд», червень-серпень, 1993, с. 68—70.
Ф. Петроні. «Пазоліні між кічем та відчаєм». «Алегорія», 13, с. 178—80.
С. Ваццана. «Востаннє кантівський Пазоліні». XXXIV, 1993, с. 135—140.
К. Неубар. «Was die Welt im Innersten Zusammenhal». «Мерюор» XL–VIII, 1994, c. 1019—1040.
Біанчіотті. «Pasolini trahi?». «Ле Монд», дод. «Лівре», 27 жовтня 1995.
«Починаючи з „Нафти“ Пазоліні розпитує літературу», за ред. К. Бенедетті, М. А. Гриньянті. Лонго, Равенна, 1995 (збори організовані Університетом Павії, 4—6 листопада 1993, містить інтерв'ю К. Бенедетті, Дж. Патріці, С. Бернарді, М. Пецела, Р. Дженовезе, Дж. Карк’я, Дж. Майоріно, С. Агості, Н. Борселіно, С. Онофрі, М. А. Гриньянті).
Е. Санґуінетті. «Радикалізм і патологія», «Мікромега», 4, 1995, с. 213—220.
Б. Сімеоне. «Phenix au bucher». «Quinzain litteraire», 680, 1—15 листопада 1995, c. 27—28.
E. Бенедетті. «Останній Пазоліні після краху поетики». «Лінеа д’омбра», 9, 1996, с. 27—40.
Е. Каподальо. «Здогади про Нотатки „Нафти“». «Критичні засоби», XI, 82, 1996, с. 331—367.
Д. Жерар. «Commentaires autour de la partition de „Petrolio“, roman inacheve de Pasolini». «Інфіні» LIII, 1996, c. 71—87.
P. Гордон. «Останнє велике безумство». «Таймз літерелі саплацмент», 4913, 30 травня 1997, с. 24.
С. Мекс. «Verwandlung der Welt und der (text) Corporate Rausch». «Італіенше Студіен», XVIII, 1997, c. 188—189.
Дж. Матриці. «„Нафта“ та форма роману» у «Лекціях про Пазоліні», за ред. Т. де Мауро та Ф. Феррі. Сестанте, Ріпатрансоне, 1997, с. 265—276.
М. Бельполіті. «Моро, Паоло, VI та Пазоліні». «Ла Рівіста дель Лібрі», листопад 1998, 35—8.
П. Паганін, Дж. Фебре — Дж. К. Феретті. «Чорне золото П'єра Паоло». «Уніта», 31 березня 1998.
С. Тузіні. «Кінцева галактика „Нафти“. Роздуми про роман Пазоліні, виданий по смерті». «Крістало», XL, серпень 1998, с. 58—67.
«Живі сліди та мертві поети». «Парагоне», XLIX, 17—18,1998, с. 124—144.
С. Де Лауде. «Про Пазоліні, розсудливість та можливості». «Модерна», І, 1, 1999, с. 171—185.
Ф. Чекареллі. «Убивство, вигляд влади у тіні нафти». «Стампа», 20 січня 2001.
М. Фузілло. «Заголовок „Нафта“, який відкинув автор, моделі, варіанти поворотів у Доповненнях для Пазоліні», за ред. Дж. Савока. Ольшки, «Полінія 1», Флоренція, 2002, с. 39—55.
Ф. Пізанеллі. «Від мінливості до гумору: для повного висловлення дійсності, у Доповненнях для Пазоліні», ч. 129—141.
Дж. Делія. «Пазоліні та пророцтво про нафту». «Уніта», 4 лютого 2003.
М. Фузілло. «Від Патроніуса до „Нафти“. Сатирикон як сучасний експериментальний роман у Античному романі та після нього», за ред. С. Панайотакіса, М. Зімерман, В. Кеулен. Брейль, Лайден, 2003, с. 413—424.
«Проект „Нафта“» — проект М. Мартоне, який розпочався з «Нафти» П. Паоло Пазоліні, «Об’єднання непереїзного театру у місті Неаполь». Едіціоні Кронопіо, Неаполь, 2003.
Дж. Барбачетто. «Політичне убивство. Кровопролиття та поля у „Нафті“», «Діаріо делла Сетімана», 28 жовтня 2005.
Дж. Делія. «Пазолінівська єресь». Ефідже Едіцьоні, Мілан, 2005.
П. Ді Стефано. «„Нафта“ та кровопролиття. Справа Матеї. Підозри стосовно Чефіса й нагла смерть поета». «Кор’єре делла Сера», 7 серпня 2005.
Е. Голіно. «Чорне золото» у «Пазоліні, сон про дещо: педагогіка, ерос, література від міфів до масового суспільства», див. с. 115—128.
П. Маурі. «Справжня історія „Нафти“». «Ла Републіка», 31 грудня 2005, інтерв’ю з Ґрацієлою К’яркоссі.
Дж. Рагодзіно. «Чефіс, Пазоліні та мій дядько Корадо». «Маніфест», 19 листопада 2005.
І. Ромуальді. «Для видання „Нафти“ з коментарями», дипломна робота, яка знаходиться в Університеті Аквіла на факультеті філології та філософії, 2004—2005, під час друку.
Ф. Дзабальї. «Історії про варварів та „наукова фантастика“. Між Анною Банті та останнім твором Пазоліні» у «Забутій царівні», спеціальному номері «Парагоне», який було присвячено А. Банті LVI, 3-й випуск, н. 57—58—59 (660—662—664), лютий—червень 2005, с. 204—240.
Дж. Делія. «Нафта і теракти». Ефіджіе Едіціоні, Мілан, 2006.
Коментарі
1
Колись у есе «З досліджень про єретичний емпіризм» (згодом у «Есе про літературу та мистецтво», за редакцією В. Сіті та С. Де Лауде, де включено нарис літературного критика Чезаре Сеґре, видавництво «Мондадорі», Мілан, 1999, с. 1307—1142) Пазоліні писав про термін «тетіс», яким у давньогрецькій називали «статевий орган як чоловіка, так і жінки» (с. 1331). «Тетіс» так само називалася доповідь на конференції «Еротизм, руйнація, товар», яку було організовано в Болоньї у 1973 році з метою «Теоретично проаналізувати соціальну, а значить, і політичну роль Ероса (лібідо)» (пізніше в есе «Про політику та суспільство» за редакцією В. Сіті та С. Де Лауде, де включено нарис літературного критика П. Белоккіо, видавництво «Мондадорі», Мілан, 1999, с. 235—264). Саме стосовно сексуальності Тетіс є антиподом Поліса — другим втіленням особистості головного героя роману «Нафта».
