Нафта
Нафта читать книгу онлайн
П’єр Паоло Пазоліні (1922—1975) — відомий італійський письменник і режисер, що полюбляв експериментувати у своїй творчості: він писав вірші, романи, сценарії до театральних постановок, нариси й кіносценарії.
«Я розпочав писати книгу, яка буде моєю справою протягом років, може, до кінця життя. Не хочу про неї розповідати…; досить сказати, що це щось штибу «підсумку» всього, що я пізнав, усіх моїх спогадів». Так Пазоліні описав свій останній роман, якому судилося лишитися незавершеним через несподівану й трагічну смерть автора. Роман «Нафта», розпочатий на початку шістдесятих, у часи світової нафтової кризи, робота над яким тривала аж до смерті письменника, у листопаді 1975 року, — це великий уривок того, що мало стати романом-monstruum, обсягом приблизно дві тисячі сторінок. Це відчайдушні розсліди людської природи, вивчення таємниць сексуальності й усе це на тлі розколу розквітлої Італії з її зухвалою економічною політикою та таємними змовами у владі.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
«Пазоліні старий та новий». За ред. З. Г. Баранскі. «Фоур Коуртс», Дублін, 1999.
Р. Калабретто. «Пазоліні та музика». Чінемадзеро, Понденон, 1999.
І. Квіріно. «Пазоліні дорогою в Тарсо». Костантіно Марко, Лунгро, (CS), 1999.
П. Спіла. «П. Паоло Пазоліні». Гремезе, Рим, 1999.
Дж. Дзагаїна. «Пазоліні. Думка про стиль: Перо!». Марсіліо, Венеція, 1999.
М. А. Баррозо. «La brutalidad de la coherencia». Ягуар, Мадрид, 2000.
П. Воца. «Між неперервністю та різноманіттям. Пазоліні та критика». Лігуорі, Неаполь 2000.
Дж. Жорі. «Пазоліні», «Ейнауді», Турин, 2001 (відеокасета, за ред. В. Сіті «Пазоліні сам про себе», реж. Дж. Барчелоні).
Ф. Вігі. «Причини іншого. Інтелектуальне формування Пазоліні, між есе, літературою та кіно». Луого Едіторе, Равенна, 2001.
Ф. Кадель, «Мова бажань. Діалект за Пазоліні». Міні, Лечче, 2002.
М. Бельпоні. «Пазоліні пірат і протестант» у «Щоденне слово. Путівники на межі літератури й журналістики», за ред. Ф. Джовале. Ольшкі, Флоренція, 2004.
М. А. Баццокі. «Тіла, що говорять. Оголена італійська література двадцятого століття». Бруно «Мондадорі», Мілан, 2005.
С. Казі. «Театри Пазоліні». Убулібрі, Мілан, 2005.
Р. де Сессаті. «Про П’єра Паоло Пазоліні». Едісьйон Роше, 2005.
І. Москаті. «Пристрасть Пазоліні». Едієс Едітріче, Рим, 2005 (містить частину попередньої книги І. Москаті, «Пазоліні й теорема сексу». Саджяторе, Мілан, 2005).
Дж. Сапеллі. «Модернізація без розвитку. Капіталізм за Пазоліні». Бруно «Мондадорі», Мілан, 2005.
А. Трікомі. «Про твір Пазоліні, якого не бракує». «Чоловік, якого не розгадали». Карочі, Рим, 2005.
Дж. Дзагаїна. «Пазоліні та смерть». Марсільйо, Венеція, 2005.
«Пазоліні. Хроніка судів, переслідування і смерть», за ред. Л. Берті. «Ґарцанті», Мілан, 1977.
Е. Сичільяно. «Життя Пазоліні». Рицолі, Мілан, 1978 (оновлене видання, «Оскар „Мондадорі“», Мілан, 2005).
Д. Белецца. «Смерть Пазоліні». «Мондадорі», Мілан, 1981.
Н. Нальдіні. «Пазоліні, життя». «Ейнауді», Турин, 1989.
АА. ВВ. «Убивство людини на ім’я П. Паоло Пазоліні. Витяги з судовиж документів.» Каос, Мілан, 1992.
Дж. Маріуц. «Краща молодь Пазоліні». Кампанотто, Удіне, 1993.
М. Т. Джордана. «Пазоліні, злочин по-італійському», «Мондадорі», Мілан, 1994 (перевидання в «Оскарі», Мілан, 2005, з диском із фільмом).
А. К'єза. «Таємний Пазоліні», додаток до «Аввеніре», 36, 27, вересень 1995.
Б. Д. Шварц. «Пазоліні. Реквієм». Марсільйо, Венеція, 1995 (італ. переклад, Пантеон Букс, Нью-Йорк, 1992).
П. П. Пазоліні. «Біографія у малюнках», за ред. Ф. П’єранжелі, П. Барбаро. Грібаудо, Турин, 1995.
Д. Белецца. «Убитий поет. Роздуми, припущення, полеміка щодо смерті П. Пазоліні». Марсільйо, Венеція, 1996.
Д. Тоффоло. «Інтерв'ю з Пазоліні». Едіціоне бібліотека дель імаджіне, Порденоне, 2002.
Ф. Аббате. «Колись був П. Пазоліні». Частина газети «Уніта», Нуова Ініціатива Едіторіале, Рим, 2005.
Н. Нальдіні. «Як не втечеш від спогадів», за ред. Н. Де Чілія, вступна стаття Д. Мараїні. Карго, Неаполь, 2005.
«Стратегія лінчування й містифікації. Образ Пазоліні, понівечений медіа», публікація з нагоди відкриття виставки під патронатом «Чентро Студі — Арківіо П’єр Паоло Пазоліні» з Чинетеки Болоньї, за ред. Р. К’єзі. Болонья, 2005.
М. Біонді. «Італійці вже не ті. Минуле й теперішнє Міфу про Пазоліні», «Інтерпретаціоні», VI, 12, грудень, 2005, с. 4—5.
А. Камбрія. «Навіть невиданий Пазоліні спричиняє скандал», «Джорно», 2 листопада 1990.
Дж. А. Чіботто. «„Нафта“ Пазоліні залишиться у шухляді». «Гадзеттіно», 2 листопада 1990.
Е. Нері. «Загадка „Нафти“». «Сабато», 9 березня 1991.
Л. Компаньоне. «Пророка вбили двічі». «Маттіно», 14 березня 1991.
М. Баудіно. «Темна „Нафта“ Пазоліні», «Стампа», 21 липня 1991.
Р. Ді Стефано. «Детектив, підписаний П. Паоло Пазоліні», «Кор’єре делла Сера», 5 вересня, 1992.
М. Себастіані. «Скільки тривоги у „Нафті“, невидана піратська поема», «Рим», 22 вересня 1992.
В. Черамі. «Пазоліні, останнє пекло». «Стампа», 23 жовтня 1992.
П. Маурі. «Чекаючи на „Нафту“». «Републіка», 23 жовтня 1992.
М. Гіларді — Дж. Піконе. «Сатирикон сучасності». «Маттіно», 24 жовтня 1992.
Р. Міноре. «„Нафта“, яка горітиме дуже довго». «Месаджеро», 24 жовтня 1992.
А. Азор-Роза. «Роман, який написано в ім’я батька». «Уніта», 25 жовтня 1992.
А. Камбія. «Занадто заплутана гра у його сексуальності». «Джорно», 25 жовтня 1992.
Ф. де Меліс. «Роман світла». «Маніфест», 25 жовтня 1992.
Н. Фано. «У пеклі з Пазоліні». «Уніта», 25 жовтня 1992.
Дж. К. Феретті. «У цій книзі розповідатиметься про італійську кризу». «Уніта», 25 жовтня 1992.
Е. Гатта. «Ані Бог, ані Партія, лише „Нафта“». «Ла націоне», 25 жовтня 1992 — Ресто Карліно, 25 жовтня 1992.
Л. Гуеррі. «Знайомство Флоренції з „Нафтою“ Пазоліні». «Джорнале», 25 жовтня 1992.
Р. Міноре. «Недописаний заповіт». «Месаджеро», 25 жовтня 1992.
Е. Муччі. «Пазоліні у „Нафті“». «19 століття», 25 жовтня 1992.
П. Пагані. «Сатирикон П’єра Паоло». «Джорно», 25 жовтня 1992.
Д. Піконе. «Драма без розв’язки у формі роману». «Маттіно», 25 жовтня 1992.
Н. Аслло. «Бідолашний Пазоліні: зрадили у бібліотеці». 27 жовтня 1992.
A. Арбазіно. «Спалити „Нафту?“». «Ла Републіка», 27 жовтня 1992.
Д. Пасті. «Пекло П’єра Паоло» (свої думки висловлюють В. Черамі, Н. Нальдіні, Е. Січільяно). «Ла Републіка», 27 жовтня 1992.
Ф. де Меліс. «Спаліть „Нафту“ Пазоліні». «Маніфест», 27 жовтня 1992.
Дж. Бонура. «„Нафта“ — чорнильна хмара». «Аввеніре» 29 жовтня 1992.
Р. Міноре. «Пазоліні: секс, влада та ніщо». «Месаджеро», 31 жовтня 1992.
Дж. Баудіно. «Випадок з „Нафтою“ — це помста». «Ла Стампа», 1 листопада 1992.
Дж. Бертоне. «Пазолінівський краб». «19 століття», 1 листопада 1992.
Д. Мессіна. «Пазоліні, Аєло та офіціантка». «Кор’єре делла Сера», 1 листопада 1992.
Д. Памплоні. «Дражлива лава». «Джорнале», 1 листопада 1992.
С. Петрігнані. «„Нафта“ забрала вечір». «Панорама», 1 листопада, 1992.
А. Валентіні. «Скандальний П’єр Паоло». «Еспресо», 1 листопада 1992.
Е. Пірарі. «Книжку не дописано, ось вам останній скандал». «Паезе Сера», 1—2 листопада 1992.
Е. Січільяно. «„Нафта“ горить». «Ла Републіка», 1—2 листопада 1992.
Ф. Фантазія. «Скандальний критик». «Кор’єре Адріатіко», 3 листопада 1992.
Дж. К. Ферретті. «Панове, пірнайте у „Нафту“». «Уніта», 3 листопада 1992.
Ч. Марабіні. «Крапля нафти». «Ресто дель Карліно», 3 листопада 1992. '
М. Себастіані. «Пазолінівська „Нафта“ — полемічна». 3 листопада 1992.
К. Тоскані. «Гріхи та Нафта». «Брешіяоджі», 4 листопада 1992.
Дж. Дзагаїна. «„Нафта“, теорема про смерть». «Месаджеро Венето», 4 жовтня 1992.
Дж. Альбарелла. «Паоло, останній пророк». «Альто Адідже», 5 листопада 1992.
П. Бруні. «А потрібна була Пазоліні та „Нафта“?». «Кор’єре дель Джорно», 6 листопада 1992.
Е. Бруно. «Пазоліні ревнує через скандальність „Нафти“», 6 листопада 1992.
Ф. Тозатто. «Любострасний П’єр Паоло, поетичний ексгібіціоніст». «Нова Венеція», 6 листопада 1992.
Р. Гуаріні. «Несяйлива зірка». «Месаджеро», 7 листопада 1992.
