Нафта
Нафта читать книгу онлайн
П’єр Паоло Пазоліні (1922—1975) — відомий італійський письменник і режисер, що полюбляв експериментувати у своїй творчості: він писав вірші, романи, сценарії до театральних постановок, нариси й кіносценарії.
«Я розпочав писати книгу, яка буде моєю справою протягом років, може, до кінця життя. Не хочу про неї розповідати…; досить сказати, що це щось штибу «підсумку» всього, що я пізнав, усіх моїх спогадів». Так Пазоліні описав свій останній роман, якому судилося лишитися незавершеним через несподівану й трагічну смерть автора. Роман «Нафта», розпочатий на початку шістдесятих, у часи світової нафтової кризи, робота над яким тривала аж до смерті письменника, у листопаді 1975 року, — це великий уривок того, що мало стати романом-monstruum, обсягом приблизно дві тисячі сторінок. Це відчайдушні розсліди людської природи, вивчення таємниць сексуальності й усе це на тлі розколу розквітлої Італії з її зухвалою економічною політикою та таємними змовами у владі.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Г. Коріні. «Література об’єднаної Італії 1861—1988». Сансоні, Флоренція, 1969, 1025—26.
Дж. К. Феретті. «Відчайдушна життєздатність Пазоліні» та «Пазоліні і самопокарання буржуазії» в «Літературі відречення та нарисах про занепад і перетворення інтелектуальних кадрів». Мурсія, Мілан, 1968 (перевидання доповнене 1981, с. 204—220, 313—320).
М. Конті. Методи та химери. «Фельтрінеллі», Мілан, 1969, с. 84—88, 114—117.
Р. Баріллі. «Бар’єр натуралізму». Мурсія, Мілан, 1970, с. 223—233.
М. Жакмейн. «Le discourse indirect libre comme moyen expressif ejiaz Pasolini». Мурсія, Мілан, 1974.
T. Анцоїно, «Пазоліні», «Нова Італія», «Касторо», Флоренція, 1974, Мстить інтерв’ю П. Пазоліні.
В. Маніно. «Запрошення на пазолінівські читання». Мурсія, Мілан, 1974.
Л. Бальдаччі. «Пазоліні». «Парагоне», 312, січень, 1976.
Дж. К. Феретті. «Пазоліні жахлива земля». Едіторі Ріуніті, Рим, 1976.
Дж. Боргело. «Тлумачачи Пазоліні». Савелі, Рим, 1977 (антологія критичних статей, що містить нариси Е. Чекі, Д. Де Робертіса, Д. Контіні, С. Сольми, Дж. Барбері-Скварлотті, Ч. Варезе, Дж. К. Феретті, А. Азор-Роза, Ф. Фортіні, Е. Санґуінетті, К. Гарбоні, М. Форті, Ф. Курі).
Д. Контіні. «Пазоліні П’єр Паоло. Реєстр італійських письменників, сучасників і сучасних», Сансоні, Флоренція, 1978, с. 149—153.
А. Ронкалья. «Поетичне слово й жвава розмова» у «Пізнати Пазоліні». Бульцоні та Театро Тенда, Рим, 1978, с. 19—23.
Д. Контіні. «Свідчення про Пазоліні». Понте, 30 квітня 1980 (1968—1987), «Ейнауді», Турин, 1988, с. 389—396.
Н. Нальдіні. «У моїх думках лишилось світло» у «П. Пазоліні. Знайдені сторінки», за ред. Н. Нальдіні, А. Дзандзотто. Лато Сіде, Рим, 1980, с. 7—72.
А. Дзандзотто. «Пазоліні-поет». Там само, с. 201—212.
Ф. Бревіні. «Пізнаючи Пазоліні». «Мондадорі», Мілан, 1981.
Ф. С. Жерар. Pasolini ou le mythe de la barbarie. Едісьйон де Універсіте, Брюссель, 1981.
П. В. Мангальдо. «Критик Пазоліні та сучасна італійська поезія». «Ревеню де Етюде Італьєн», квітень-вересень, 1981.
С. Агості. «Пазоліні. Слово поза собою» у «Чінкве Аналізі». «Фельтрінеллі», Мілан, с. 127—154 (згодом з тією ж назвою у «Слові поза собою. Нариси про Пазоліні»). Міні, Лечче, 2004, с. 9—44).
Р. Рінальді. «П’єр Паоло Пазоліні». Мурсія, Мілан, 1982.
Дж. К. Феретті. «Батьку, коли я родився…», «Нуові аргоменті». Мурсія, Мілан жовтень-грудень, 1982.
Л. Мартеліні. «П. Паоло Пазоліні. Вступ та керівництво до досліджень Пазоліні. Історія та антологія критики», Ле Моньє, Флоренція, 1983.
Дж. Гат-Рутер. «П’єр Паоло Пазоліні» у «Письменники й суспільство в сучасній Італії», за ред. М. Чесар, П. Гайнсворта. Берг, Варвікшир, 1984, с. 143—166.
Г. Ю. Рек. Mystiche Verwiegerung und totale Person. Zu Werk, Leben und Reseption P. P. Pasolini. Меркюр, 38, 1984.
«П. П. Пазоліні», за ред. Г. Ветзель. Монографічний випуск журналу «Мангеймер Аналітика», 2, 1984.
Т. Де Мауро. «Пазоліні й критика мови». «Галерія», 1—4, січень-серпень 1985.
Е. Голіно. «Пазоліні, сон про дещо: педагогіка, ерос, література від міфів до масового суспільства», Муліно, Болонья, 1985 (Бомп’яні, Саджі Таскабілі, Мілан, 1992 (перевидання «Таскабілі Бомп’яні», 2005)).
С. Вануччі. «П’єр Паоло Пазоліні. Кольори поезії». Об’єднання П’єр Паоло Пазоліні, Рим, 1985.
Дж. Боргелло. «Символ та пристрасть. Аспекти напряму Пасколі—Пазоліні». Мурсія, Мілан, 1986.
Дж. Граміньо. «Форми бажань. Мова поезії випробовування психоаналізом». «Ґарцанті», Мілан, 1986, с. 117—134.
А. М. Боєр. «П’єр Паоло Пазоліні — Qui etes-vous?» «Маніфактур», Париж, 1987.
М. Качарі. «Пазоліні provençal?», Субстенс, 53, 1987.
Дж. Сантато. «П. Паоло Пазоліні — творчість». «Нері Боца», Віченца, 1987.
А. Вітті. «Перший Пазоліні та його романи». «Пітар Ланг», Нью-Йорк, 1987.
П. Беллоккйо. «Небажана автобіографія Пазоліні». Діаріо, 6, червень, 1988, згодом «Завинивши». «Ейнауді», Турин, 1989, с. 146—66.
Дж. Делія. «Пазоліні знавець смирення». «Маніфест», 10 січня 1988.
Ф. Панцері. «Керівництво до прочитання Пазоліні». «Мондадорі», Мілан, 1988.
С. Агості. «Сп’янілий від трави та від сутінків», вступ Дж. Дзігаїна, «Пазоліні між загадкою та пророцтвом», Марсільйо. Венеція, 1989 (згодом у «Слово поза собою. Нариси про Пазоліні», с. 45—65).
Дж. К. Феретті. «Юнацькі помилки Пазоліні». «Бельфор», вересень, 1989.
Л. Мартелліні. «Передмова до Пазоліні». Латерца, Рим-Барі, 1989.
В. Сіті. «Сонце справжнє й на плівці, або Про експресіонізм Пазоліні». «Журнал італійської літератури», VII, 1, 1989.
А. Барардінеллі. «Пазоліні стиль та правда», у «Між книгами та життям. Обставини у сучасній літературі». Боллаті Борінґ’єрі, Турин, 1990, с. 149—169.
Дж. Манакорда. «Гігант, який змусив нас думати». «Републіка», 24 лютого 1990.
«Бажання Пазоліні. Гомосексуалізм, мистецтво та інтелектуальні зв’язки», за ред. С. Касі. Сонда, Турин, 1992.
Р. Рінальді. «Невпізнанний Пазоліні», Мара, Ровіто (CS), 1990.
«Між неперервністю та різноманіттям. Пазоліні та критика. Історія та онтологія». За ред. П. Вольца. Лігуорі, Неаполь, 1990.
Дж. Франчезе. «Немодний реалізм Пазоліні». Бастоні, Фоджіа, 1991.
П. Валесіо. «Пазоліні як симптом» у «Г. Д’Аннунціо. Даркфлейм». Єль Юніверсіті Прес, 1992.
Дж. К. Діас Перес. «Презентація іспанської культури в тіні П. Пазоліні». «Ревіста делла філологія романіка», 1993.
Ф. Фортіні. «Через Пазоліні». «Ейнауді», Турин, 1993 (містить усі нариси Фортіні про Пазоліні).
К. Кампореале. «П. Пазоліні — ненадійний свідок нашого часу». Ладіса, Барі, 1994.
Г. Конті Калабрезе. «Пазоліні та святе», вступне слово Дж. Скалія. Джака Бук, Мілан, 1994.
М. Маркі. «Дослідження двадцятого століття. Від Звево до Пазоліні». Летере, Флоренція, 1994.
Дж. Стоун. «Пазоліні, Дзандзотто та педагогіка» у «Пазоліні. Сучасні перспективи», за ред. Дж. Рамбл та К. Теста. — «Юніверсіті Торонто Прес», 1994.
С. Тераццан. «Нахил до схизми». Культура і суспільство, Турин, 1994.
Е. Голіно. «Між світляком та палацом. Міф Пазоліні у середині реальності». Селеріо, Палермо, 1995.
І. Москаті. «Пазоліні та теорема про секс». Саджяторе, Мілан.
Дж. Дзагаїна. «Хостія. Теологія смерті П’єра Паоло Пазоліні». Марсель, Венеція, 1995.
П. Корбо. «Світ нічого не знає. Пазоліні поет та „розосвітянин“». Джонія, Козенца, 1996.
М. Фусілло. «Греція за Пазоліні. Міф та кіно». Ла Нуова Італія, Флоренція, 1995.
М. А. Баццоккі. «П’єр Паоло Пазоліні». Бруно «Мондадорі», Мілан, 1998.
К. Бенедетті. «Пазоліні проти Кальвіно». Болаті Борінг’єрі, Турин, 1998.
Р. де Сесатті. «Про П’єра Паоло Пазоліні». Едісьйон дю Скоф, Париж, 1998 (з віршами Пазоліні).
Р. Кортелла. «Романтичні персонажі у романах П. Пазоліні». Едіцьйоне Конкордія Сетте, Порденон, 1998.
А. Міконі. «П’єр Паоло Пазоліні. Поезія. Тіло. Мова». Коста і Нолан, Генуя, 1998.
А. Репетто. «Запрошення на кіно з Пазоліні». Мурсія Мілан, 1998.
В. Руссо. «Я сумний від любові…». Салерно, Рим, 1998.
В. Сіті. «Записані сліди живих творінь» у П. Пазоліні. «Романи та оповідання», цит. с. ІХ—ХСІІ.
Дж. Спаньолетті. «Есімпура, молодість Пазоліні». Шаша, Кальтанісета, 1998 (з віршами Пазоліні).
К. Вітте. «Die Korper des Ketzers». Верваг Ворвек, Берлін, 1998.
Дж. Дзінгарі. «Думки в тумані. Джордано Бруно та Пазоліні: абсолютні єретики». Коста і Нолан, Генуя, 1998.
