Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах
Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах читать книгу онлайн
Книга висвітлює українсько-французькі зв'язки від найдавніших часів до сьогодення. Вони простежуються через життєпис видатних дер жавних, політичних, військових і громадських постатей, а також діячів культури України і Франції.
Книга супроводжується докладними коментарями, численними біографічними примітками та ілюстраціями. Розрахована на широке коло українських та французьких читачів.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
німецькому (1916-1918) фронтах. У складі Російського
експедиційного корпусу брав участь у боях під Марме-
лоном, Сілері і Брімоном (Франція). У квітні 1917 року
біля форту Брімон був поранений у руку. Із січня 1918
року воював у складі Іноземного легіону французької
армії. За бої в Пікардії був тричі нагороджений фран-
цузьким військовим орденом Круа де Гер з мечами.
У жовтні 1919 року повернувся в Росію.
Мануільський Дмитро Захарович (1883, с. Свя-
тець, тепер с. Мануільське Хмельницької області —
1959, Київ) — радянський партійний і державний діяч,
академік. У 1907-1917 роках з перервою (1912-1913)
був на еміграції у Франції, де 1911 року закінчив юри-
дичний факультет Сорбонни.
Маркаде Валентина, дівоче прізвище Васютинсь-
ка (1910, Одеса — 1995, Париж) — український і фран-
цузький мистецтвознавець. Була професором Націо-
нального інституту східних мов і цивілізацій в Парижі.
Походить із давнього українського дворянського роду
Мазеп-Васютинських. Батьки емігрували з Украї-
ни 1919 року. Здобула ґрунтовну гуманітарну освіту
і стала одним з найвидатніших істориків українсько-
го мистецтва. Серед її творів: «Українське мистецт-
во ХХ століття і Західна Європа», «Український вне-
сок до авангардного мистецтва початку ХХ століття»,
«Історія українського мистецтва» (видано французь-
кою мовою в Лозанні, 1990).
Маркевич Ігор Борисович (1912, Київ — 1983, Па-
522
риж) — французький диригент, піаніст і композитор
українського походження. З 1913 року жив за кордоном.
Марко Вовчок, псевдонім Вілінської Марії Олексан-
дрівни (1833, с. Єкатерининське Орловської губернії —
1907, х. Долинський, тепер у межах міста Нальчика,
Північний Кавказ) — письменниця, автор французьких
оповідань, перекладачка творів Жуля Верна та багатьох
інших французьких письменників. У 1859 році виїхала
за кордон. З 1860 року оселилася в Парижі, де жила до
повернення на батьківщину у лютому 1867 року.
Матюшенко Панас Миколайович (1879, с. Дергачі,
тепер місто Харківської області — 1907, Севастополь) —
один із керівників повстання на броненосці «Потьомкін»
у 1905 році. Після поразки повстання емігрував. Жив у
Румунії, Швейцарії, Америці, Франції (1907, Париж).
Махно Нестор Іванович (1888, с. Гуляй-Поле, те-
пер місто Гуляйполе Запорізької області — 1934,
Париж) — провідник повсталого революційного се-
лянства півдня України в роки революції та Грома-
дянської війни. У 1921 році емігрував. З 1926 року жив
у Парижі. Урна з прахом Махна замурована в стіні ко-
лумбарію паризького кладовища Пер-Лашез.
Мацієвич Левко Макарович (1877, с. Олександрів-
ка, тепер Кіровоградської області — 1910, Петер-
бурґ) — громадсько-політичний діяч, корабельний
інженер і авіаконструктор, перший український льот-
чик, винахідник. У березні — вересні 1910 року вивчав
авіаційну справу у Франції.
Меллер Вадим Георгійович (1884, Петербурґ —
1962, Київ) — художник театру. У 1912-1914 роках на-
вчався у «Вільних майстернях» у Парижі.
523
Мережковський Дмитро Сергійович (1865, Петер-
бурґ — 1941, Париж) — письменник, критик, перекла-
дач. У 1906-1914 та 1917-1941 роках жив і працював у
Парижі.
Мечников Ілля Ілліч (1845, с. Іванівка, тепер Хар-
ківської області — 1916, Париж) — український і
французький біолог, один із основоположників еволю-
ційної ембріології, порівняльної анатомії і мікробіоло-
гії. У 1887 році на запрошення Луї Пастера переїхав до
Парижа, де при Пастерівському інституті організував
лабораторію, якою керував до кінця життя. У 1908 році
йому було присуджено Нобелівську премію з фізіоло-
гії і медицини.
Мітковіцер Петро Веніамінович (1888 — 1942) —
скульптор. У 1910-1911 роках працював у О.Родена в
Парижі, брав участь у виставках Весняного салону в
Парижі. Повернувся в Україну в 1912 році.
Мишуга Олександр Пилипович, псевдонім Філіп-
пі-Мишуга (1853, с. Новий Витків, тепер Львівської
області — 1922, Фрайбурґ, Німеччина, похований у
Новому Виткові) — співак (тенор), педагог. У 90-х ро-
ках виступав у Паризькій опері.
Мороз Михайло (1904, Західна Україна — невідомо) —
живописець. Навчався в Парижі. З 1949 року жив у США.
Музика Ярослава Львівна (1898, с. Залісці, тепер
Тернопільської області — 1973, Львів) — живописець
і графік. Художню освіту здобула в Парижі (1935). Ви-
конала композицію на склі «Анна Ярославна».
Муравйов-Апостол Матвій Іванович (1793, Пе-
тербурґ — 1886, Москва) — декабрист. До літа 1809
року виховувався разом з братом Сергієм у Парижі в
524
пансіоні Хікса. Учасник повстання Чернігівського пол-
ку(1826).
Муравйов-Апостол Сергій Іванович (1795, Петер-
бурґ — 1826, там же) — декабрист. До літа 1809 року
виховувався разом з братом Матвієм у Парижі в пан-
сіоні Хікса. Керівник повстання Чернігівського полку.
Засуджений до страти через повішання і страчений
на кронверку Петропавловської фортеці в Петербур-
зі(1826).
Мурашко Олександр Олександрович (1875, Київ —
1919, там же) — живописець і педагог, громадський діяч.
У 1902-1904 роках удосконалював майстерність в Пари-
жі. З 1913 року викладав у власній студії, з 1917 року —
в Українській академії мистецтв (обидві в Києві).
Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна (1884,
Лодзь, Польща — 1937) — графік. Художню освіту здо-
була в Петербурзі, Мюнхені, Парижі. Репресована ра-
дянською владою.
Некрасов Віктор Платонович (1911, Київ — 1987,
Париж) — письменник. Автор повісті «В окопах Сталін-
ґрада» (1946), яка перекладена на 36 мов. У 1974 році
емігрував. Жив у Парижі, багато подорожував, читав
лекції, працював на радіостанції «Свобода». Похований
на кладовищі в Сен-Женевьєв-де-Буа під Парижем.
Нілус Петро Олександрович (1869, Поділля — 1943,
Париж) — живописець. З 1920 року жив за кордоном,
зокрема в Парижі. Малював невеликі за розміром жан-
рові картини.
Омелянович-Павленко Михайло Володимирович
(1878, Тифліс, тепер Тбілісі, Грузія — 1952, Париж) —
військовий і державний діяч Української Народної Ре-
525
спубліки (УНР). Генерал-полковник армії УНР. З груд-
ня 1919 року командувач армією УНР. У 1944-1948 ро-
ках військовий міністр уряду УНР в екзилі. Помер
у Парижі, де і похований.
Омельченко Петро (1894, Хорол, Полтавщина —
1952, Париж) — графік. З 1928 року жив у Парижі.
Орлик Григор (1702, Батурин, Чернігівщина —
1759, смертельно поранений у битві під Мінденом,
Німеччина, місце поховання невідоме) — керманич
першої української політичної еміграції. З 1729 року
почав службу у французького короля Людовіка ХУ,
виконував його таємні дипломатичні доручення. Вся
діяльність Орлика була спрямована на те, щоб ви-
користати вплив Франції на визволення України від
ярма Росії. Генерал-поручик Григор Орлик став На-
ціональним героєм Франції.
Орловський Володимир Донатович (1842, Київ —
