Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

Опера», 1902).

Кубійович Володимир (1900, Нови-Сонч, Польща —

1985, Париж) — географ і демограф, діяч українсь-

кого визвольного руху. Організатор і головний ре-

дактор «Енциклопедії українознавства» в 10 томах

(1955-1984). Енциклопедія створювалася на північній

околиці Парижа, в Сарселі.

Кузин Маріан (р.н. 1925, с. Ісаїв, Львівщина) —

французький композитор українського походження.

Закінчив Паризьку консерваторію у Ж.Дандельота.

Працював у Парижі на радіостанції.

Кульчицький Олександр Юліанович (1895, м. Ска-

лат, Тернопільщина — 1980, Париж) — вчений-пси-

холог, філософ і культурний діяч. У 1913 році вчився у

517

Львівському університеті, у 1919-1920 роках — в Сор-

бонні (Париж). З 1926 року магістр педагогіки та пси-

хології. У 1926-1939 роках вчитель французької мови

в гімназіях Західної України. У 1939 році родина Куль-

чицьких емігрувала до Німеччини. У 1945-1980 роках—

професор психології Українського Вільного універ-

ситету в Мюнхені. У 1951 році переїздить до Фран-

ції, де його обирають головою Наукового товариства

імені Т.Г. Шевченка. Визначний знавець французь-

кої культури та її представників, таких як Е. Ренан,

Г.-О. Марсель, Ж.-П. Сартр, М. Муньє, Е. Кречмер,

М. Шеллер та інших. Його глибоко поважав французь-

кий корифей славістики, професор Сорбонни П'єр Па-

скаль. Похований на цвинтарі в Сарселі.

Кульчицький Юрій (1912, Підбуж, тепер смт

Львівської області — невідомо) — живописець, графік

і кераміст. З 1948 року — в Парижі, з 1960 року — в

Мужені поблизу Канн (Франція).

Ласовський Володимир (1907, Західна Україна —

невідомо) — живописець. Навчався у Ф.Леже в акаде-

мії «Ля Ґранд Шомьєр» у Парижі.

Левицька Софія Пилипівна (1874, с. Вихилівка,

тепер Хмельницької області — 1937, Париж) — жи-

вописець і графік. У 1905 році закінчила Паризьку ака-

демію мистецтв. Переклала французькою мовою по-

вість М.Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»

та оформила її своїми дереворитами (1921). Спільно з

Ж. Маршаном ілюструвала (1929) поему П. Валері «Le

serpent».

Левицький Дмитро Григорович (близько 1735,

Київ — 1822, Петербурґ) — живописець-портретист.

518

Автор портрета французького філософа Дені Дідро

(1773-1774).

Липковська Лідія Яківна (1882, с. Бабин, тепер Чер-

нівецької області — 1958, Бейрут, Ліван) — українсь-

ка і російська оперна співачка (колоратурне сопрано).

У 1909 — 1914 роках гастролювала в містах Західної Єв-

ропи і Північної Америки. З 1917 року жила за кордо-

ном. У 50-х роках викладала в Російській консерваторії

у Парижі.

Липський Володимир Іполитович (1863, с. Само-

стріли на Рівненщині — 1937, Одеса) — ботанік, пе-

дагог, академік, президент Академії наук України

(1922-1928). У 1900, 1905 та 1915 роках досліджував

ботанічні сади Франції. З 1928 року до кінця життя —

директор Ботанічного саду в Одесі.

Лифар Серж (Сергій) Михайлович (1905, Київ —

1986, Лозанна, Швейцарія) — французький артист балету і

балетмейстер українського походження. У 1929-1977 ро-

ках (з перервами) працював у «Ґранд-Опера» в Парижі.

Лісенко Конон Іванович (1836, Полтавщина —

1903, Курськ, Росія) — вчений в галузі гірництва, педа-

гог, професор. У 1861 році навчався у Вищій нормаль-

ній школі в Парижі. Розробив класифікацію кам'яного

вугілля Росії (1874-1876). У 1877-1888 роках — редак-

тор «Гірничого журналу».

Лосенко Антон Павлович (1737, Глухів, тепер

Сумської області — 1773, Петербурґ) — живописець.

З 1744 року жив у Петербурзі. Навчався в Петербурзь-

кій академії художеств. У 1760-1765 роках продовжу-

вав навчання в Парижі, у 1766-1769 роках — в Римі.

Лосєва Зоя Федорівна, дівоче прізвище Ткачен-

519

ко (р.н. 1937, м. Овруч Житомирської області) — пе-

дагог, громадська діячка, гуманістка. З 1992 року спів-

працює з Комітетом «Арденни — СНД» (Франція),

який надає гуманітарну допомогу дітям, постражда-

лим від Чорнобильської катастрофи.

Лукаш Микола Олексійович (1919, Кролевець,

Сумщина — 1988, Київ) — лінгвіст і перекладач, до-

слідник численних творів світової літератури, зокре-

ма французької.

Луначарський Анатолій Васильович (1875, Пол-

тава — 1933, Ментона, Франція) — радянський дер-

жавний діяч, публіцист, літературний критик, драма-

тург, мистецтвознавець, академік. У 1895-1898 роках

жив у Швейцарії, Італії, Франції (Ніцца, Реймс, Па-

риж). У 1911-1914 роках жив у Парижі, був у дружніх

стосунках з письменником Роменом Ролланом.

Луцик Степан (1906, Львів — 1963, Міннеаполіс,

США) — живописець. У 1931 році навчався у Ф.Леже

й Озентрата в Парижі. Жив у Львові. Після Другої сві-

тової війни — в Німеччині, США.

Лучицький Іван Васильович (1845, Кам'янець-

Подільський, тепер Хмельницької області — 1918,

Київ) — історик, педагог. Досліджував історію релі-

гійних воєн і аграрних відносин у Франції. У 1866 році

закінчив Київський університет. З 1877 року — про-

фесор цього університету, член-кореспондент Петер-

бурзької академії наук (з 1908). Його дружина Марія

Вікторівна Лучицька (1852-1924) була письменницею-

перекладачкою. За її редакції в Києві вийшли 22 томи

зібрання творів Віктора Гюґо і 48 томів Еміля Золя. На-

писала «Спогади».

520

Любименко Володимир Миколайович

(1873,

с. Вейделівка, тепер смт Бєлґородської області, Ро-

сія — 1937, Ленінґрад, тепер Петербурґ, Росія) — бо-

танік, педагог, академік. У 1903-1908 роках працював

у ботанічній лабораторії Паризького університету з

її літнім відділенням у Фонтенбло під керівництвом

відомого французького ботаніка академіка Боньє.

У 1923 році — знову працює у Фонтенбло, а у 1925

році — на французькій дослідній станції поблизу

Іспанії.

Мазепа Іван Степанович (близько 1639, с. Мазе-

пинці поблизу Білої Церкви — 1709, с. Варниця побли-

зу Бендер, Молдова) — гетьман Лівобережної України

(1687-1709). Студіював різні науки в навчальних за-

кладах Голландії, Італії, Німеччини та Франції.

Мазурик Омелян (р.н. 1937, с. Бережава, Польща) —

живописець. У 1968 році закінчив Вищу школу ми-

стецтв у Парижі. У 1969 році розписав іконостаси для

церкви Святого Володимира на бульварі Сен-Жермен

у Парижі, каплицю Нового товариства ім. Т.Шевченка

в Сарселі (Франція).

Макаренко Володимир (р.н. 1943, с. Нова Пуш-

карівка поблизу Дніпропетровська) — живописець.

З 1980 року живе в Парижі.

Малевич Казимир Северинович (1878, поблизу Ки-

єва — 1935, Ленінґрад, тепер Петербурґ) — живопи-

сець, один із основоположників супрематизму. У 1926

році вивіз за кордон багато своїх творів, які зараз зна-

ходяться в музеях Франції, Німеччини, Бельгії, Гол-

ландії та США.

Малиновський Родіон Якович (1898, Одеса — 1967,

521

Москва) — радянський військовий і державний діяч,

маршал. У Першу світову війну був кулеметником і

воював на російсько-німецькому (1914-1915) і франко-