Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

кола Гоголь, Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, французький

письменник Оноре де Бальзак, якому належать слова: «Навіть

якби у мене не було друзів, які жили б поблизу Києва, я однако-

во поїхав би до Києва на користь літератури й етнографії». Най-

краще характеризує київський контрактовий ярмарок початку

XIX століття відомий французький емігрант граф де Лагард, який

відвідав Київ у 1811 році: «Це місто (Київ) має щороку блискучу

добу — ярмарок, який зовуть контрактами. Він тягнеться тільки

з 10 до 30 січня. Тут торгують зерном та іншими продуктами ро-

сійської Польщі; тут роблять колосальні обороти з продажем іпо-

тек на нерухоме майно. Тут дають та беруть позики, заарендо-

вують землі; щоб запобігти лихим учинкам, дуже мудрий закон

дозволяє кредиторові оголосити ім'я неакуратного довжника на

дошці, яку виставлено для цього в залі біржі — це руйнує довіру

до нього і позбавляє його спромоги шахрувати і далі. Ці двадцять

днів — безперервна низка балів, зібрань, концертів. Справи ро-

бляться посеред розваг. Гра досягає тут свого апогею, і після цьо-

го короткого перебування кожний повертається до свого маєтку,

щоб чекати одинадцять місяців, які відділяють його від нової доби

спекуляції й гри».

86Брюллов Олександр Павлович

(1798-1877)

—

російсь-

кий архітектор і аквареліст. Брат живописця Карла Брюллова.

У 1810-1820 роках навчався в Петербурзькій академії художеств.

Удосконалював майстерність в Італії (1822-1826) і Франції (до

1830). Викладач Петербурзької академії художеств (1831-1871),

її академік з 1831 року, професор з 1832 року. Член Міланської

592

та Паризької академій мистецтв. За проектами Брюллова збудо-

вано пам'ятник О. Казарському на Малому (Мічманському) буль-

варі в Севастополі (1834), Михайлівський театр (1831-1833), лю-

теранська церква (1833-1838), будинок Штабу гвардійського

корпусу (1837-1843) — усі в Петербурзі, Пулковська обсервато-

рія (1834-1839) та інше. Серед нездійснених проектів — пам'ят-

ник князю Володимиру в Києві (30-ті роки).

87Помпеї — античне місто Італії на околиці сучасного Неаполя,

яке разом із містами Геркуланумом і Стабією загинуло 24 серпня

79 року нової ери внаслідок виверження вулкана Везувію. Під час

розкопок, які проводилися у XVIII столітті, відкрита більша ча-

стина міста. Збереглися руїни форуму і храм Аполлона (обидва —

II століття до нової ери), руїни храма Юпітера, залишки терм

(обидва — I століття до нової ери) та інших будинків. Помпеї —

один із видатних музеїв-заповідників античної культури.

88Геркуланум — античне місто в Італії на березі Неаполі-

танської затоки, у підніжжя вулкана Везувій. Виникло у VII сто-

літті до нової ери. Разом із Помпеями і Стабією був зруйнова-

ний і засипаний попелом під час виверження вулкана 24 серпня

79 року нової ери. Унаслідок розкопок, початих у XVIII століт-

ті, відкриті форум з базилікою, театр, лазні, житлові квартали,

знайдені речі хатнього вжитку, твори мистецтва.

89Везувій — діючий вулкан на півдні ^тали, поблизу міста Не-

аполя. Має три конуси, височина найвищого з них досягає 1277

метрів. Сформувався з лави, вулканічного туфу і попелу. Вивер-

ження Везувію у 79 році нової ери знищило міста Помпеї, Герку-

ланум і Стабію.

90Кукольник

Нестор

Васильович

(1809-1868)

—

російський

письменник українського походження. Закінчив Ніжинську гім-

назію вищих наук (1829). На українську тематику написав повісті:

«Максим Созонтович Березовський» (1844) — про трагічну долю

кріпосного композитора; «Запорожці» (видана у 1871 році), у якій

спотворено зображені українські гайдамаки. На вірші Кукольни-

ка композитор Михайло Глинка написав низку романсів і пісень.

91Крилов Іван Андрійович (1768 або 1769-1844) — російсь-

кий письменник, байкар і журналіст. У 1798-1800 роках жив в

селі Козацькому на Черкащині. Видавав у Петербурзі журнали

593

«Пошта парфумів»

(1789),

«Глядач»

(1792),

«Санкт-Петербурзь-

кий Меркурій» (1793), у яких друкував свої сатиричні твори. Бай-

ки почав друкувати у 1788 році, перша збірка вийшла у 1809 році.

Байками Крилова захоплювався Тарас Шевченко й !ван Фран-

ко.

В українській літературі традиції Крилова-байкара розвива-

ли П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Л. Глібов, у наші часи —

П. Глазовий, А. Косматенко та інші.

92Жуковський Василь Андрійович (1783-1852) — російський

поет. Один із основоположників російського романтизму. Служба

при царському дворі (з 1815, з 1826 — вихователь цесаревича) до-

зволила Жуковському полегшити долю декабристів, О. Пушкіна,

М. Лермонтова, сприяти викупу Т. Шевченка з кріпосної неволі.

Портрет Жуковського, написаний Карлом Брюлловим, було розі-

грано у лотерею і за 2500 карбованців, виручені від лотереї, Шев-

ченка викупили у поміщика. З 1841 року жив за кордоном. Дру-

куватися почав у 1802 році (балади, романтичні вірші). Переклав

«Одіссею»

Гомера,

частину поеми Фірдоусі «Шахнаме», драму

Ф. Шиллера «Орлеанська діва» та інше. Т. Шевченко присвятив

Жуковському поему «Катерина».

93Віардо-Ґарсіа Мішель Поліна (1821-1910) — французька спі-

вачка (меццо-сопрано), вокальний педагог і композитор. За поход-

женням іспанка, народилася і померла в Парижі. Близький друг

російського письменника Івана Тургенєва. У 1839-1863 роках — со-

лістка Рталійської опери в Парижі. З 1863 року вела педагогічну ді-

яльність. У 1871-1875 роках — викладачка Паризької консервато-

рії. Складала романси та комічні опери на лібрето I. Тургенєва.

94Толстой Олексій Костянтинович

(1817-1875)

—

російсь-

кий поет і письменник, граф. З материнського боку походив з

українського роду Розумовських. Останній гетьман України граф

Кирило Григорович Розумовський (1728-1803) був його прадідом,

а старший син гетьмана граф Олексій Кирилович Розумовський

(1748-1822) — сенатор часів Катерини II і міністр народної осві-

ти за Олександра I — був його дідом. Займав високі придворні по-

сади. Друкуватися почав у 1841 році. Писав пародійно-сатиричні

і ліричні вірші, байки, поеми, романи, п'єси, віршовані політичні

сатири. Висміював царську бюрократію і монархів. Багато віршів

покладено на музику.

594

95Гоголь Микола Васильович (1809-1852) — український і

російський письменник. Основоположник критичного реалізму в

російській літературі. У 1818-1819 роках навчався в Полтавсько-

му повітовому училищі, у 1821-1828 роках — у Ніжинській гім-

назії вищих наук. З 1828 року жив у Петербурзі, з 1836 до 1848

року — у Веве (Швейцарія), Парижі, Римі (з перервами на приїз-

ди в Росію), з 1848 — в Москві. Літературну славу Гоголю приніс

цикл повістей «Вечора на хуторі поблизу Диканьки» (1831-1832),

в яких створив поетичний образ України, овіяний повір'ями та

легендами. Збирав українські народні пісні. У 1835 році вийшли

збірки «Миргород» і «Арабески». Написав повісті «Ніс» (1836) і

«Шинель» (1842). Героїчній боротьбі українського народу проти

іноземних гнобителів присвячена повість-епопея «Тарас Буль-

ба» (1835). У комедії «Ревізор» затаврував деспотизм і свавілля

царських чиновників, казнокрадство. Вершиною творчості стала

поема-роман «Мертві душі» (том 1, 1842), в якій письменник дав

узагальнену картину життя Росії того часу, показав представни-

ків усіх соціальних верств населення, викрив кріпосницьку дійс-