Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

(1749-1802)

—

російсь-

кий письменник, просвітитель, основоположник революційних

585

традицій у російському визвольному русі, філософ-матеріаліст.

Навчався в Пажеському корпусі (1762-1766) і Лейпціґському уні-

верситеті (1767-1771). У 1771-1790 роках був на військовій і держав-

ній службі. Літературну діяльність почав у 1773 році. У 1781-1783

роках написав оду «Вольность» — перший революційний твір у

Росії, в якому засуджував монархічний устрій, царське і помі-

щицьке свавілля, висловив віру в неминучість звільнення народів

з рабства. У 1790 році видав у власній друкарні тиражем 650 ек-

земплярів «Путешествие из Петербурга в Москву». У книзі пока-

зав соціальні протиріччя епохи, виступив проти самодержавства,

рабства, кріпацтва. У ній звучить заклик до повстання. У цьому ж

році за цю книгу Радіщев за наказом Катерини II був заарешто-

ваний і засуджений до смертної кари, яку замінили десятирічним

засланням до Сибіру. З 1797 року був на засланні в Калузькій гу-

бернії. На засланні написав низку економічних, історичних і філо-

софських творів. Революційні ідеї Радіщева мали значний вплив

на розвиток передової громадської думки і літератури в Росії та

Україні. У 1801 році повернувся до Петербурґа. У 1802 році покін-

чив життя самогубством.

66Масонство, франкмасонство

— релігійно-етичний рух.

Ма-

сонство виникло в Англії серед буржуазних і дворянських кіл на

початку XVIII століття і поширилося в багатьох країнах Європи.

У 30-х роках XVIII століття виникло в Росії та Україні. Масонству

властивий протест проти соціальної несправедливості, релігійної

нетерпимості й одночасно — аполітичність, проповідь підкорен-

ня владі. Масони прагнули створити таємну всесвітню організа-

цію з утопічною метою мирного об'єднання людства в релігійному

братському союзі. Наприкінці XVIII — початку XIX століття ма-

сонські ложі існували в Києві, Xаркові, Одесі, Житомирі, Полтаві

та інших містах України. Масонські ложі були заборонені в Укра-

їні у 1819 році, в Росії — у 1822 році.

67Людовік ХІІІ (1601-1643)

— французький король

(1610-1643) з династії Бурбонів. Його царювання характеризуєть-

ся зміцненням абсолютизму, особливо за часів першого міністра

Рішельє, який повновладно керував країною у 1624-1642 роках.

68Тома де Томон Жан (1760-1813) — російський архітектор,

француз за походженням. З 1800 року — академік Петербурзь-

586

кої академії

художеств, представник класицизму.

Освіту дістав

в Паризькій академії мистецтв та у Римі (90-і роки XVIII століт-

тя). З 1799 року жив і працював в Росії. З 1810 року — професор

Петербурзької академії

художеств.

Основні споруди: ансамбль з

будинком Біржі на стрільці Васильовського острова в Петербурзі

(1805-1810),

перебудував Великий театр (Петербурґ,

1802-1804,

не зберігся), мавзолей у Павловську (1805-1808) та інші. В Україні

за його проектами збудовані колона Слави в Полтаві (1805-1811,

за участю скульптора Ф.Щедріна), театр (1804-1809, не зберігся)

і шпиталь (1806-1821) в Одесі, надгробок на могилі П.О. Румянце-

ва-Задунайського в Києві (початок XIX століття, не зберігся).

69Тормасов Олександр Петрович

(1752-1819)

—

російсь-

кий військовий діяч, генерал від кавалерії (1801), граф — з 1816

року. На військовій службі — з 1772 року. У часи Вітчизняної вій-

ни 1812 року командував 3-ю армією. Навесні 1813 року під час

хвороби МІ.

Кутузова

виконував обов'язки головнокомандуючо-

го російською армією.

70Бурбони

—

королівська династія Франції у

1589-1792,

1814-1815 та 1815-1830 роках. Найбільш відомі представни-

ки: Генріх IV, Людовік XIV, Людовік XV, Людовік XVI, Людо-

вік XVIII. У часи правління Людовіка XVI (1774-1792) гостра

політична криза призвела до Великої французької революції

1789-1794 років. Внаслідок повстання 10 серпня 1792 року ко-

роль був скинутий з престолу, засуджений Конвентом до стра-

ти і 21 січня 1793 року ґільйотинований в Парижі. Останній ко-

роль династії Бурбонів — Карл X під час Липневої буржуазної

революції 1830 року втік до Англії і 2 серпня 1830 року зрікся

престолу.

71Талейран Шарль Моріс, Талейран-Перігор (1754-1838) — політичний і

державний діяч Франції, дипломат, герцог — з 1817

року. У 1775-1791 роках — генеральний вікарій, єпископ. У 1789

році обраний від духовенства до Генеральних штатів. У 1792 році

вступив на дипломатичну службу. Після повалення монархії

(1792) до 1796 року був в еміграції. У 1797-1807 роках — міністр

закордонних справ у часи Директорії, Консульства та частково

імперії Наполеона I. У 1814-1815 роках, в часи першої реставра-

ції Бурбонів, — голова уряду та міністр закордонних справ. На

587

Віденському конгресі 1814-1815 років очолював французьку де-

легацію. Використавши протиріччя між країнами-переможцями,

домігся розколу антифранцузької коаліції європейських країн та

прийняття вигідних для Франції постанов. З 1815 року — у від-

ставці. У 1830-1834 роках — посол у Лондоні.

72Людовік ХVІІІ

(1755-1824)

—

французький король

(1814-1815 та 1815-1824) з династії Бурбонів. Брат Людовіка XVI.

У часи Великої французької революції 1789-1794 років утік із

Франції (1791) і очолив контрреволюційну еміграцію. Після па-

діння Наполеона I (1814) зайняв королівський престол. У березні

1815 року в часи «Ста днів» утік до Бельґії, повернувся до Фран-

ції у липні 1815 року з військами іноземних держав. Проводив по-

літику в інтересах старого дворянства та клерикалів.

73Рішельєвський ліцей в Одесі

—

закритий середній на-

вчальний заклад підвищеного типу для дітей аристократів та ба-

гатого купецтва. Заснований у 1817 році. Названий на честь Ар-

мана Емманюеля Рішельє. Строк навчання тривав вісім років.

До 1820 року викладання велося французькою мовою. У 1865 році

ліцей був реорганізований у Новоросійський університет.

74Мартос Іван Петрович (1754-1835) — український і російсь-

кий скульптор, представник класицизму. Походив з українського

старшинського роду. У 1764-1773 роках навчався в Петербурзькій

академії художеств у Луї Роллана і Нікола Жиллє, у 1773-1779

роках — її пенсіонер у Римі. З 1779 року викладав ліплення в Пе-

тербурзькій академії художеств, з 1794 року — її професор, а з

1814 року — ректор. Автор численних творів монументальної

скульптури, які відзначаються високим громадянським пафосом,

ідейною глибиною, виразністю форм. Твори: надгробки П. Рум'ян-

цеву-Задунайському в Києво-Печерській лаврі (1797-1805, у спі-

вавторстві, не зберігся), К. Розумовському в Батурині (1803-1805,

не зберігся) та іншим; пам'ятники К. Мініну і Д. Пожарському в

Москві (1804-1818), А. Рішельє в Одесі (1823-1828), М. Ломоносову

в Арханґельську (1826-1829), Г. Потьомкіну в Херсоні (1829-1835)

та інші; барельєфи, фризи і статуя !оанна Хрестителя для Ка-

занського собору в Петербурзі та інше.

75Лаґранж Жозеф Луї

(1736-1813)

—

французький

матема-

тик та механік. Член Берлінської академії наук (з 1759), її прези-

588

дент (1766-1787), член Паризької академії наук (з 1772). Закінчив

Туринську артилерійську школу. З 1787 року жив і працював у

Парижі. Праці з варіаційного та диференціального числення, те-