Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

женський, К.Крижицький.

604

129Мартинович

Порфирій

Денисович (1856-1933)

—

укра-

їнський живописець, графік, фольклорист і етнограф. У 1873-1880

роках навчався в Петербурзькій академії художеств у П.Чистяко-

ва. Його відомі твори: ілюстрації до поеми ІКотляревського «Енеї-

да» (1873-1874), картини «Казенка», «У волосного пристава» (обид-

ві у 1879), «Баби печуть хліб» (1877-1880), низка портретів селян

із села Верміївки на Золотонощині, поміщиків, управителів, дяків

(1875-1880). Праці з фольклору та етнографії. З ініціативи Марти-

новича у Краснограді було засновано краєзнавчий музей.

130Сластіон Панас Георгійович (1855-1933)

— український

живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець і етнограф.

У 1874-1882 роках навчався в Петербурзькій академії художеств

у ІКрамського і П.Чистякова. Багато мандрував по Україні, робив

замальовки пейзажів, нариси сільських типів у характерному

для певної місцевості вбранні, замальовки пам'яток української

старовини, предметів селянського побуту, деталей архітектур-

них споруд, зразків народного різьблення по дереву. Був одним

із засновників українського архітектурного стилю. У

1900-1928

роках викладав у Миргородській художньо-промисловій школі.

У 1920 році організував у Миргороді краєзнавчий музей. Його

відомі твори: картини «Цегельний завод» (кінець 80-х років),

«Проводи на Січ» (1898), «На жнивах» (1899), «Волинь» і «Мир-

город» (1901), «Весна (1904) та інші; ілюстрації до поеми Т.Шев-

ченка «Гайдамаки» (1883-1885), літографії до альбому «Старови-

на українська і запорізька» (середина 90-х років, загинули у 1900

році під час повені в Петербурзі); галерея портретів українських

кобзарів (1875-1928). Автор статей з українського народного ми-

стецтва і кустарних промислів, «Спогадів про художника П.Мар-

тиновича» (1931).

131Ладиженський Геннадій Олександрович (1853-1916)

—

український і російський живописець. У 1870-1879 роках навчав-

ся в Петербурзькій академії художеств у М.Клодта, з 1910 року

її академік. У 1882-1914 роках викладав малювання в реальному і

художньому училищах Одеси. Його відомі твори: «У Петербурзі»

(70-і роки), «Орач» і «Отара в степу» (1885), «Україна» (80-і роки),

«Бандурист» (1891), «Вивантаження граніту в Одеському порту»

(1898), «Хаджібей» (1899) та інші.

605

132Барбізонська школа живопису — група французьких ху-

дожників-пейзажистів 30-60-х років XIX століття, які працюва-

ли в селі Барбізоні, що поблизу Парижа. Відмовившись від акаде-

мізму в мистецтві, від вигаданих і умовно написаних композицій,

вони прямо на пленері, з натури писали правдиві картини, спов-

нені сонячного світла й повітря. Художники-барбізонці прагнули

до правдивого відображення природи і утвердження естетичної

цінності національного французького пейзажу. Їх картини віді-

грали значну роль у розвитку французького реалістичного пей-

зажу, а також пейзажного живопису інших країн. Найбільш ві-

домі представники барбізонської школи: Руссо, Добіньї, Міллє,

Діаз, Тройон. Барбізонська школа мала значний вплив на твор-

чість видатних українських художників-пейзажистів В. Ор-

ловського, С. Васильківського, М. Ткаченка, І. Похитонова та бага-

тьох інших.

133Руссо

Теодор (1812-1867)

—

французький живописець і

графік, представник барбізонської школи. Живопису навчався в

Парижі (1827-1829). З 1836 року жив переважно в селі Барбізо-

ні біля Парижа. У своїх пейзажах правдиво відображав приро-

ду Франції. Його відомі твори: «Ринок у Нормандії» (30-і роки),

«Алея каштанів» (1837), «Болото в Ландах» і «Дуби» (обидва у

1852), «Пейзаж у Барбізоні» та інші.

134Добіньї Шарль Франсуа (1817-1878) — французький жи-

вописець, представник барбізонської школи. У 1840 році навчав-

ся у П.Делароша. Спочатку займався ілюстрацією. Пізніше став

пейзажистом і створив реалістичні ліричні образи природи. Його

називають поетом природи. Його відомі твори: «Берег Уази»,

«Гребля в долині Оптево» (обидва у 1855), «Весна» (1857), «Ранок»

(1858) та інші.

135Міллє Жан Франсуа (1814-1875) — французький живопи-

сець і графік, представник барбізонської школи. У 1837-1838 ро-

ках навчався живопису у П.Делароша. Автор картин із життя се-

лян, портретів і краєвидів. Працював у техніці офорта і пастелі.

Його відомі твори: «Збирачка колосків» (1857), «Анжелюс» (1859),

«Молода пастушка» (1872) та інші.

136Мейсоньє Ернест Жан Луї

(1815-1891)

—

французький

живописець, рисувальник, майстер мініатюри, графік і скуль-

606

птор. Живопису вчився в Парижі у Л.Коньє. Майстер невели-

ких жанрових композицій, знаний і як автор батальних картин,

на яких змальовував походи Наполеона I. Віртуозно володів пен-

злем. Його відомі твори: «Фламандський буржуа», «1805 рік»,

«Відступ за Березину», «1814 рік» та інші.

137Похитонов Іван Павлович (1850-1923)

— український

живописець-пейзажист, академік Петербурзької академії

худо-

жеств

(1904). Деякий час навчався в Петровсько-Розумовській

сільськогосподарській академії в Москві, вивчав природознавчі

науки в Новоросійському університеті в Одесі, служив у банку.

Живописом займався самотужки, захоплення ним було таким ве-

ликим, що він цілком віддався улюбленій справі. З 1876 року жив

у Франції та Бельґії, однак зв'язків з рідною Україною не пори-

вав. Ніжну любов до українських степів проніс у своєму серці че-

рез усе життя. Брав участь у культурному житті батьківщини,

підтримував тісний зв'язок з українським художнім об'єднан-

ням — Товариством південно-російських художників. Похитонов

був у дружніх стосунках із багатьма українськими художника-

ми, особливо з С.Васильківським і М.Самокишем, з якими познай-

омився в Парижі. Разом із Васильківським їздив писати краєвиди

на південь Франції і в Іспанию. Прославився своїми невелички-

ми пейзажними творами, які І. Рєпін називав «мініатюрними пер-

лами». Сучасники порівнювали його із знаменитим французьким

мініатюристом Мейсоньє

(1815-1891)

та іспанським живописцем-

віртуозом Фортуні (1838-1874). За свідоцтвом Самокиша, Мейсо-

ньє визнавав, що йому є чому повчитися у Похитонова, мініатюри

якого вражають не тільки віртуозною майстерністю і завершені-

стю, а й поетичністю мотиву, виразністю фактури, умінню мит-

ця підкорити деталі загальному, натхненністю. Природа України,

Франції, Бельґії, Італії знайшла в ньому тонкого інтерпретато-

ра. У 1903-1905 роках Похитонов жив у Білорусі, з 1913 року — в

Україні. У 1919 році емігрував. Його відомі твори: «Після заходу

сонця. Безансон», «Вечір після грози», «Торре дель Ґреко. Неа-

поль», «Біарріц. Перед грозою», «Зимові сутінки в Україні», «Ве-

чір в Україні» та інші. Помер Іван Павлович у Бельґії.

138Ґонта Іван (р.н. невід.-1768) — один з керівників народно-

визвольного гайдамацького повстання на Правобережній Україні

607

проти панування Польщі, яке відбувалося у 1768-1769 роках і ві-

доме під назвою Коліївщина. Повстання розпочалося у травні 1768

року. Ватажком Коліївщини виступив запорізький козак Максим

Залізняк. Ґонта з 1757 року служив сотником у надвірному війсь-

ку польського магната Потоцького в Умані. У червні 1768 року під

час наступу гайдамаків на Умань він разом з надвірними козака-