Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах, Ткаченко Анатолий Федорович-- . Жанр: История / Биографии и мемуары / Прочая документальная литература / Публицистика / Обществознание / Прочая научная литература. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах
Название: Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах
Дата добавления: 15 январь 2020
Количество просмотров: 370
Читать онлайн

Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах читать книгу онлайн

Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах - читать бесплатно онлайн , автор Ткаченко Анатолий Федорович

Книга висвітлює українсько-французькі зв'язки від найдавніших часів до сьогодення. Вони простежуються через життєпис видатних дер жавних, політичних, військових і громадських постатей, а також діячів культури України і Франції.

Книга супроводжується докладними коментарями, численними біографічними примітками та ілюстраціями. Розрахована на широке коло українських та французьких читачів.

Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала

Перейти на страницу:

всесвітня космографія»), в якому дав відомості про

українські землі і запорізьких козаків, про міста Ка-

нів, Київ, Кам'янець, Львів. Твір сприяв розширенню

знань французів про Східну Європу й, зокрема, про

Україну.

567

Тома де Томон Жан (1760, Берн, Швейцарія — 1813,

Петербурґ) — російський архітектор. Француз за по-

ходженням. Освіту здобув в Паризькій академії худо-

жеств та в Римі (90-і роки 18-го століття). З 1799 року

жив і працював в Росії. З 1810 року — професор Петер-

бурзької академії художеств. В Україні за його проек-

тами збудовані колона Слави в Полтаві (1805-1811),

театр (1804-1809, не зберігся) і шпиталь (1806-1821) в

Одесі, надгробок на могилі П.О. Румянцева-Задунайсь-

кого в Києві (початок 19-го століття, не зберігся).

Траверсе Жан Батіст де, Іван Іванович (1754 —

1830) — військовий і державний діяч Росії, маркіз.

Походив із стародавнього дворянського роду провін-

ції Прованс. Виходець із Франції. У 1791 році вступив

на службу в російський флот з чином контр-адміра-

ла. У 1791-1801 роках командував з'єднаннями кора-

блів Балтійського флоту. У 1802-1808 роках — голов-

ний командир Чорноморських портів, одночасно з 1805

року — перший губернатор Миколаївського і Севасто-

польского військового губернаторства. Створив в Ми-

колаїві Кабінет старожитностей, театр, бібліотеку,

друкарню, перший на півдні України музей. У 1811-

1828 роках в чині адмірала був морським міністром Ро-

сії. На його честь російськими моряками названі атол в

групі Маршаллових островів (Мікронезія, Тихий оке-

ан, 1817) і острова в Атлантичному океані (Антаркти-

ка, 1819).

Шевальє П'єр (р.н. і р.с. невідомі) — французь-

кий офіцер, дипломат, історик 17-го століття. У 1646

році командував загоном козаків, завербованих фран-

цузьким урядом в Україні. Очолюваний Шевальє за-

568

Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - _139.jpg

гін брав участь в облозі Дюнкерка під час Тридцяти-

літньої війни 1618-1648 років. На початку Визвольної

війни українського народу 1648-1654 років був секре-

тарем французького посольства в Польщі. У 1662-1663

роках за дорученням короля Людовіка XIV вдруге на-

вербував українських козаків до французького війсь-

ка. Автор ряду праць, які є цінним джерелом з історії

та етнографії України середини 17-го століття.

Шерер Жан Бенуа (1741, Страсбурґ — 1824)

французький і німецький історик, географ, еконо-

міст. Освіту здобув в університетах Страсбурґа, Йени,

Лейпціґа. Деякий час був аташе французького по-

сольства в Петербурзі. У 1808-1824 роках — профе-

сор Тюбінґенського університету. Автор ряду праць, у

яких містяться відомості з історії, економіки, географії

України. Праця Шерера «Аннали Малоросії» (1788)

була першим у західноєвропейській науці загальним

оглядом географії та історії України. Шерер відзначав

заслуги українських козаків у захисті цивілізації від

руйнівних нападів турецько-татарських завойовників,

захоплювався героїчною боротьбою козаків за волю.

569

Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - _140.jpg

570

1Ярослав Мудрий (близько 978-1054) — великий князь ки-

ївський з 1019 року, син Володимира Святославовича (р.н. не-

від. — 1015). Друга дружина (з 1019) Інгігерда (Ірина) — дочка

шведського короля Олафа. У них було шість синів і три дочки.

Після смерті Ярослава Мудрого землі Київської Русі були поді-

лені між його синами.

2Софійський собор (Софія Київська)

видатна пам'ятка

давньоруської архітектури. Будівництво храму розпочав у 1011 році великий

князь київський Володимир Святославович, а завершив у 1037 році його син

Ярослав Мудрий. Назва собору походить від грецького слова «софія» -

мудрість. Софійський собор став головним митрополичим храмом Київської

Русі, її громадсько-політичним і культурним центром. Біля собору збиралися

віча, тут велося літописання, була створена Ярославом Мудрим перша

бібліотека.

Імена

його

будівельни-

ків невідомі. Розміри собору: довжина 37 м, ширина 55 м, висота

від підлоги до центру центрального купола 29 м. Інтер'єр прикра-

шають твори монументального мистецтва XI-XIX століть, зокре-

ма 260 кв.м мозаїк і близько 3000 кв.м фресок. Первісні форми со-

бору зберігалися до XVII століття. У 30-40-х роках XVII століття

київський митрополит Петро Могила заснував у соборі чоловічий

монастир. Тепер це державний архітектурно-історичний заповід-

ник «Софійський музей». У 1990 році Софійський собор зарахова-

но ЮНЕСКО (англ. UNESCO) до світової культурної спадщини.

3Анастасія (р.н. і р.с. невід.)

дочка великого князя

київського Ярослава Мудрого, дружина угорського короля Ан-

дрія.

4Єлизавета (р.н. невід.-1076)

дочка великого князя

київського Ярослава Мудрого. У 1044 році її видали заміж за Га-

ральда Суворого (1015-1066), який у 1046 році став королем Нор-

вегії. Після загибелі Гаральда під час походу до Англії Єлизавета

у 1067 році вийшла заміж за короля Данії Свена Естрідсена.

571

5Генріх І (1008-1060) — король Франції з 1031 року з династії

Капетінґів (987-1328), яку заснував Гуґо Капет (близько 940-996).

Останнього короля цієї династії Карла IV змінив на престолі Франції

Філіпп VI з династії Валуа (1328-1589) — молодшої лінії Капетінґів.

6Реймс — стародавнє місто на північному сході Франції, в де-

партаменті Марна. Відоме до нашої ери. У 1975 році було 178 тис.

мешканців. Центр виготовлення шампанських вин. Серед архітек-

турних пам'ятників — староримська арка Марса (II ст.), романсь-

ке абатство Сен-Ремі (Х!-ХП та XVI ст., тепер музей), готичний

собор Нотр-Дам (1211-1311, добудови XIV-XV ст.), численні жит-

лові будинки (XIII-XVIII ст.), абатство Сен-Дені (XIII-XVIII ст.,

тепер Музей образотворчих мистецтв). Реймс — місце коронації

французьких королів (до 1825).

7Реймське євангеліє — один із найдавніших пам'ятників ста-

рослов'янської писемності. Складається з двох частин. Перша ча-

стина (16 аркушів) ймовірно переписана в Києві у 1-й половині

XI століття з південнослов'янського (можливо, сербського) оригі-

налу, написана кирилицею. У XIVстолітті Реймське євангеліє де-

який час перебувало у Чехії, тут глаголицею написана його друга

частина (31 аркуш). До Франції воно потрапило в складі особистої

бібліотеки Анни Ярославни, яка стала дружиною французького

короля Генріха I. Зберігається в Реймсі.

8Річ Посполита (польськ. Rzeczpospolita — республіка) — на-

зва держави, що складалася з Корони Польської і Великого кня-

зівства Литовського

(1569-1795),

які мали федеративні права.

Найвищим законодавчим органом був сейм, на якому обирали ко-

роля. Припинила своє існування у 1795 році після третього поділу

між сусідніми державами: Росією, Австрією і Пруссією.

9Самовидець — автор «Літопису Самовидця». Одним із ймо-

вірних авторів твору вважають державного і церковного дія-

ча Романа Ракушку-Романовського (близько

1623-1703).

У роки

Визвольної війни українського народу 1648-1654 років він вхо-

див до складу козацької старшини, виконував дипломатичні місії.

Активний учасник україно-російської війни 1668-1669 років. «Лі-

Перейти на страницу:
Комментариев (0)
название