Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

Людовіка XIV Франція вела численні війни (участь у

Тридцятилітній війні 1618-1648 років, війні за Іспансь-

ку спадщину 1701-1714 років та інших). Під час Трид-

цятилітньої війни на службі у французькій армії пе-

ребував загін українських козаків, що брав участь

558

у здобутті фортеці Дюнкерк. Людовік XIV цікавився

справами України. Про акцію гетьмана І.Мазепи про-

ти російського царя Петра І у 1709 році його докладно

інформували французькі амбасадори у Швеції, Поль-

щі і Туреччині.

Людовік XV (1710, Версаль — 1774, там же) —

король Франції з 1715 року. За його правління була

спроба утворення Ліги з Франції, Туреччини, Швеції,

Польщі з королем Лєщинським і з українськими коза-

ками, метою якої було підтримати короля Лєщинсько-

го на польському престолі, послабити Росію, повернути

Азов туркам, Лівонію — шведам, Україні — держав-

ність під опікою Туреччини.

Мазад Фернан (1863 — 1939) — французький поет,

критик і журналіст. Переклав на французьку мову чи-

мало поезій Т. Шевченка, М. Рильського та інших. Спів-

засновник французького Товариства українознавства.

Деякі його поезії перекладено українською мовою.

Мазаріні Джуліо (1602, Пешина — 1661, Венсенн) —

французький державний діяч, кардинал (1641). З 1643

року — перший міністр французького уряду, фактич-

ний правитель країни за часів короля Людовіка XIV.

У зовнішній політиці намагався зупинити агресію Ро-

сії на захід і південь і встановити гегемонію Франції в

Європі.

Мазон Андре (1881 — невідомо) — французький фі-

лолог-славіст. Викладач французької мови у Харківсь-

кому університеті (1905-1909), професор слов'янських

мов і літератур Страсбурзького університету (1919-

1923) і Колеж де Франс (1924-1952), з 1937 року пре-

зидент Інституту слов'янських студій Паризького

559

університету. Засновник (1921) і з 1937 року дирек-

тор славістичного журналу «Revue des Etudes Slaves»

(«RES»). З 1927 року дійсний член Наукового Товари-

ства імені Шевченка (НТШ). Автор праць із слов'янсь-

кої філології, зокрема про Марка Вовчка, про «Слово о

полку Ігоревім», про Т.Г. Шевченка. У журналі «RES»

редагував бібліографію україністики (1921-1924), по-

містив у ньому статті про М. Сумцова, М. Грушевсько-

го, І. Борщака, Л. Булаховського та інших.

Мартель Антуан (1899 — 1931) — французький

славіст. Працював професором в університеті Лілля,

досліджував історію слов'янських літературних мов

на широкому історичному тлі. У 1938 році посмертно

видана його книга «Польська мова в русинських кра-

їнах, в Україні й Білорусі», яка становить один з най-

важливіших огладів української літературної мови

16-17 століть.

Мартель Рене (1893 — невідомо) — французький

історик і публіцист. Написав низку праць присвяче-

них Україні, зокрема гетьману Івану Мазепі («Vie de

Mazeppa», 1931 — разом з І. Борщаком), новій історії

України («La question d'Ukraine», 1927; «La France et

la Pologne», 1931; «La politique nationale des Soviets en

Ukraine», 1934 та інші), Закарпаттю («La Ruthénie Su-

bcarpathique», 1935 та інші). Переклав з Софією Бор-

щак (1891-1932) на французьку мову поему Т. Шев-

ченка «Іван Гус» (1930). Реферував українські справи

в журналі «Le Monde Slave».

Мартен Анрі (1810 — 1883) — французький історик,

академік. Автор твору «Histoire de France» (три видан-

ня 1855-1866 років, 16 томів). У праці «La Russie et l'Eu-

560

rope» (1866) багато сторінок присвятив подіям з історії

України: Хмельниччині, І. Мазепі, діяльності «Осно-

ви» тощо, підкреслив міжнародне значення українсь-

кого питання.

Меріме Проспер (1803, Париж — 1870, Канни) —

письменник, член Французької академії (з 1844). Ви-

явив значний інтерес до історії й культури українсь-

кого народу. У 1851 році друкує в часописі «Ревю де

Де Монд» статтю про творчість Миколи Гоголя. Попу-

ляризуючи творчість Гоголя, Меріме у 1853 році пе-

реклав «Ревізора» французькою мовою. У 1854 році

видає нарис «Козаки України та їх останні отамани»,

який повністю присвячений історії України. 1863 року

в «Журналь де саван» був опублікований найзначні-

ший твір Меріме з української історії — монографія

«Богдан Хмельницький». Оповідання Марка Вовчка

«Козачка» письменник переклав французькою мовою.

Монтц Ян (р.н. і р.с. невідомі) — французький архі-

тектор і садівник. Створив парковий комплекс у Кор-

сунь-Шевченківському на березі річки Рось (кінець

18-го століття).

Мюффо (р.н. і р.с. невідомі) — французький май-

стер паркового будівництва. У 1793-1797 роках за його

проектом у Білій Церкві на березі річки Рось створе-

но парк «Олександрія», який є видатним пам'ятником

садово-паркової архітектури України кінця 18-го сто-

ліття. Парк схожий на Версаль.

Наполеон І, Наполеон Бонапарт (1769, Аяччо, Кор-

сіка — 1821, о. Святої Єлени) — французький полко-

водець, політичний і державний діяч, імператор Фран-

ції (1804-1814 і 1815). Один з його планів війни з Росією

561

у 1812 році передбачав відокремлення від Росії укра-

їнських земель і утворення української держави під

назвою «Наполеоніда», залежної від Франції. Ця дер-

жава повинна була стати міцним бар'єром проти агре-

сивних планів Росії та її претензій на Чорне море.

Ніколь (р.н. і р.с. невідомі) — абат-єзуїт, просві-

титель, шкільний друг Армана Емманюеля Рішельє.

У 1812 році Рішельє викликав його з Франції в Одесу.

Ніколь створює при Шляхетному інституті (заснова-

ний у 1805 році) гімназію і у 1814 році стає директором

цих учбових закладів, які у 1817 році перетворюють в

ліцей, названий на честь одеського градоначальника

(1803-1814) Рішельє його ім'ям. У 1819 році у зв'язку з

указом про вигнання єзуїтів з Росії перший директор

Рішельєвського ліцею був змушений виїхать у Фран-

цію. У 1865 році Рішельєвський ліцей реорганізували

в Новоросійський університет, тепер Одеський націо-

нальний університет імені І.І. Мечникова.

Пастер Луї (1822, Доль, Юра, Франція — 1895, Віль-

ньов-л'Етан, поблизу Парижа) — французький мі-

кробіолог і хімік, основоположник медичної мікробі-

ології, імунології і стереохімії. З 1888 року і до кінця

життя був директором Науково-дослідного мікробіо-

логічного (Пастерівського) інституту. Діяльність Па-

стера мала велике значення для розвитку мікробіоло-

гії в Росії й Україні.

Поліньяк Оґюст Ґабріель Еракліус, Іраклій Іра-

клійович (1788 — невідомо) — французький емігрант

на російській службі, відставний полковник, граф. На

російській службі з 1796 року. Учасник воєн 1805-1807

років Росії з Францією. В часи війни Росії проти Фран-

562

ції у 1812-1814 роках брав участь в битвах під Боро-

діном, Люценом, Бауценом, Дрезденом, Кульмом,

Лейпціґом. Під Бородіном контужений в голову. Наго-

роджений орденами Святої Анни 2-го ступеня з діа-

мантами і Святого Володимира 3-го ступеня. Полков-

ник з 1813 року. У 1818 році звільнений від служби.

Служив і жив в Україні. У 1824 році виїхав у Францію,

перед від'їздом на батьківщину був прийнятий у члени

Південного товариства декабристів, метою якого було

знищення кріпосного права і станового ладу, установ-

лення рівності громадян і республіканського правлін-