Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Убог╕сть ╕нформац╕╖ про т╕ далек╕ часи може стати причиною виникнення ╕сторичних реконструкц╕й, як╕ мають мало сп╕льного з д╕йсн╕стю, тому ми ма╓мо покладатись т╕льки на т╕ факти, фактори ╕ законом╕рност╕, що не викликають жодного сумн╕ву. Серед них - зростання к╕лькост╕ населення на Рус╕ в "пер╕од спокою" в╕д 1240 до 1482 року; економ╕чна недостатн╕сть кочових утворень ╕ Кримського ханства, перш за все, проблема зерна; проблема сол╕ на Рус╕; розвиток торгових стосунк╕в; турецький васал╕тет Криму, захоплення турками Кафи (Феодос╕╖) в 1475 роц╕ ╕ орган╕зац╕я там невольничого ринку; Любл╕нська ун╕я 1569 року ╕ введення кр╕посного права на Рус╕-Укра╖н╕, зг╕дно Третього Литовського статуту 1588 року.

Демограф╕чний тиск - один з найважлив╕ших вим╕р╕в соц╕ального процесу, в той же час, м╕н╕мально в╕дображений в ╕сторичних хрон╕ках. (Т╕льки в казках заф╕ксовано, що старший син отриму╓ млина, а молодший - кота ╕ в╕дкриту дорогу на вс╕ чотири сторони). Щаслива та кра╖на, яка ма╓ в╕льний прост╕р для подальшого розширення, нав╕ть якщо цей прост╕р не зовс╕м звичний чи нав╕ть ворожий. Укра╖на мала Великий степ, Дике Поле з розк╕шною землею ╕ п╕дходящим кл╕матом. То ж туди прямували надлишки люду, тут знаходили сво╓ пристанище т╕, хто прагнув вол╕, пригод, романтизму, хто не м╕г себе знайти в одноман╕тному, чи тупому ╕ безпросв╕тному житт╕. Тож поступово уходництво мало зм╕нитись м╕грац╕╓ю, а зона розселення з необх╕дн╕стю мала поширюватись в╕д р╕чок в б╕к степу. Прибувши на "землю об╕товану" переселенець стикався з проблемами, про як╕ ран╕ше не мав жодного уявлення - вода, дерево, житло, опалення, обробка земл╕.

У монгол╕в була сувора (п╕д страхом смертно╖ кари) заборона митися в природних водоймах. Вважалося, що так╕ д╕╖ викликають грозу. (Гроза в степу з руйн╕вним шквальним в╕тром - страшна стих╕я). Таке см╕хотворне з точки зору нашого сучасника пояснення, насправд╕ ма╓ глибшу причину - людина, що звикне до св╕жо╖ проточно╖ води не захоче йти в степ на коч╕в'я. Вода - одна з основ життя ╕ проблема води повста╓ одною з перших, як т╕льки розта╓ сн╕г ╕ п╕дсиха╓ степ. Ця проблема в степу ма╓ т╕льки ╓дине вир╕шення - колодязь. Колодязь в степу глибиною до к╕лькох десятк╕в метр╕в - це технолог╕чно дуже складна споруда, яка п╕д силу т╕льки колективу з певним набором спец╕ал╕ст╕в. Тож наявн╕сть колодязя, чи джерела води була необх╕дною умовою для поселення, ╕ таким чином, люди селились селами, що мали колодязь, ╕ нов╕ прибульц╕ приставали до таких с╕л, а коли село розширялось, будували "кутком" новий колодязь ╕ т. д. Це (╕ не т╕льки це) обумовлювало ╕снування певного товариства - громади, що була формою самоорган╕зац╕╖ при необх╕дност╕ сп╕льних д╕й.

Друга проблема - деревина, точн╕ше ╖╖ в╕дсутн╕сть. Нов╕ поселенц╕, що ви╖хали рано навесн╕ до грязюки, мали до зими вже побудувати хату ╕ хл╕ва для худоби. В╕дсутн╕сть достатньо╖ к╕лькост╕ деревини спонукала до пошуку нових технолог╕й буд╕вництва. Було використане те, що ╓ в достатку ╕ те що лежить п╕д ногами - солома ╕ глиниста земля, або сум╕ш глини з п╕ском. Новий буд╕вельний матер╕ал, що проник в Укра╖ну явно через кочовик╕в - саман (на тюркських мовах - солома) був порятунком для жител╕в степу. Буд╕вництво могло йти каркасним методом, або з використанням саманних блок╕в. Дал╕ ст╕ни штукатурились глиною ╕ обмазувались вапном. Дах робився з соломи, дуже крутий, щоб не затримував на соб╕ кучугури сн╕гу (не створював сн╕гове навантаження) ╕ дозволяв робити досить легку конструкц╕ю без потужних крокв. Печ╕ робили з цегли-сирцю. Але збудувати таку хату, ╕ взагал╕ - обжитись, пристосуватись до нових умов без сторонньо╖ допомоги було вкрай важко. В якост╕ палива використовувався к╕зяк - сум╕ш калу траво╖дних тварин з соломою, сформована в вигляд╕ корж╕в ╕ висушена. Дума╓ться, що ця технолог╕я також запозичена в╕д степовик╕в - кочових скотар╕в, для яких вона ╓дино можлива.

Але адаптац╕я до умов степу не могла бути виключно пасивною. Вже скоро на укра╖нах зазелен╕ли дерева, що стали в майбутньому одним ╕з символ╕в Укра╖ни - топол╕. Ц╕ дерева не т╕льки витримують умови степу, але й ростуть дуже швидко, так що посадки топол╕ скоро забезпечили м╕сцевих жител╕в необх╕дною к╕льк╕стю деревини. Важко переоц╕нити значення цього дерева для ранньо╖ Укра╖ни, а тому його символ╕чне значення зовс╕м не випадкове. Значно дал╕ на п╕вдень просунулись посадки сосни, для яко╖ ╕деально п╕дходили п╕щан╕ ╜рунти, непридатн╕ для вирощування зерна. Створювались полезахисн╕ смуги з кущ╕в ╕ дерев, що взимку затримували сн╕г, а вл╕тку - запоб╕гали в╕тров╕й ероз╕╖. Б╕ля хат повиростали садочки, кв╕тники, огорож╕ з плоту - поступово створювалася та Укра╖на, яка вже сутт╓во в╕др╕знялася в╕д Рус╕ ╕ яка через деякий час стала "обличчям" Укра╖ни, тим образом, який залишився для нас в творах л╕тератор╕в ╕ художник╕в, що зображали отой укра╖нський тихий домашн╕й "рай" на фон╕ безкра╖х лан╕в пшениц╕. Б╕ла хата в садочку географ╕чно точно в╕дпов╕да╓ ареалу розповсюдження укра╖нства. К╕лька десятил╕ть тому я, неодноразово ╖дучи по╖здом, спостер╕гав той разючий контраст, р╕зкий перех╕д в зовн╕шньому вигляд╕ с╕л при в'╖зд╕ з Рос╕╖, з ╖╖ чорними ╕збами, в прив╕тну б╕лу, наче осв╕тлену сонцем, Укра╖ну. В наш╕ часи цей контраст майже зник, внасл╕док розповсюдження нов╕тн╕х технолог╕й буд╕вництва.

Укра╖ни обживались розширювались, укр╕плялись. В XV стол╕тт╕ п╕шла вже серйозна торг╕вля з Кримом, найперше - головними продуктами, до кримц╕в - зерно, а зв╕дти - с╕ль. (П╕зн╕ше поклади сол╕ в╕дкрили на Донбас╕ (Слов'янськ), в XVI стол╕тт╕ великим центром солевар╕ння став Дрогобич.) Це була житт╓во необх╕дна торг╕вля, як для Укра╖ни, так ╕ для Криму. Вона безперервно продовжувалась, захищалась законами ╕ розширялась аж до настання епохи зал╕зниць. Ще в 1830 - 1840 роках чумаки забезпечували б╕льше половини об'╓му торг╕вл╕ с╕ллю, перевозили в╕д 2,5 до 4 м╕льйон╕в пуд╕в сол╕, в╕д 600 до 900 тисяч пуд╕в сушено╖ риби, 25 - 40 м╕льйон╕в пуд╕в зб╕жжя за р╕к, працювало близько 200 тисяч чумак╕в. (На картин╕ Айвазовського зображена чумацька валка, що тягнеться аж до горизонту). Чумацтво - виключно укра╖нське явище, продукт "хвил╕ укра╖нства", яка д╕йшла точно до кордон╕в поширення укра╖нства - укра╖нсько╖ мови, б╕ло╖ хати, ╕ в╕дпов╕дно╖ ментальност╕.

На м╕й погляд, власне чумацтво, б╕льшою м╕рою н╕ж козацтво, символ╕зу╓ феномен створення того першого осередку, центру кристал╕зац╕╖, що створив "хвилю укра╖нства". Ц╕лком зрозум╕ло, що козацтво привертало б╕льшу увагу ╕сторик╕в ╕ л╕тописц╕в, бо в ус╕ часи т╕, хто вбива╓, руйну╓ ╕ грабу╓ ставали предметом уваги ╕ нац╕онально╖ гордост╕, т╕ хто створював - не були удосто╓н╕ уваги, а т╕ хто с╕яв, орав ╕ годував, вважались бидлом, брудом на ногах доблесних во╖н╕в.

Утворення чумацтва, як масового явища, могло в╕дбутися т╕льки як результат переходу в╕д базового общинного типу ментальност╕, до б╕льш просунутого - ринкового типу ╕ в╕дпов╕дно, в╕д общинного типу соц╕ально╖ орган╕зац╕╖ до громади, як соц╕ально╖ орган╕зац╕╖ в╕льних людей. Община, як базова форма орган╕зац╕╖ створю╓ в╕дпов╕дну ментальн╕сть, для яко╖ ╓ характерним колектив╕зм, колективна в╕дпов╕дальн╕сть, в╕рн╕сть традиц╕ям, повага до старших ╕ до авторитет╕в, готовн╕сть служити сп╕льним ╕нтересам аж до самопожертви, повага до с╕мейних ц╕нностей, ворож╕сть ╕ недов╕ра до "чужинц╕в". Общинник "влитий" в сво╓ середовище, поза яким в╕н не уявля╓ свого ╕снування. Д╕йсно, людина, яка покинула общину, опиня╓ться в зовс╕м ╕нших в╕дношеннях з реальн╕стю. В╕дчуття себе частиною ц╕лого, ╓дност╕ з общиною, захищеност╕ покидають ╖╖, бо вона ма╓ сама приймати р╕шення ╕ за них в╕дпов╕дати особисто. Уяв╕ть соб╕ що мала в╕дчувати людина, що перший раз в житт╕ вир╕шила ╖хати в чумацьку подорож, що трива╓ в╕д сн╕гу ╕ до сн╕гу, подорож в неск╕нчений нев╕домий прост╕р, де гуляють татарськ╕ банди, ризикуючи не т╕льки зб╕жжям, яке отримане важкою працею, а може й сво╖м життям. Таке р╕шення могла прийняти т╕льки в╕льна людина, а ще до того, людина яку зовуть нев╕дом╕ простори, бажання взнати, що там за горизонтом, бажання нових вражень, готовн╕сть кинути виклик Степу, випробувати власн╕ сили, нав╕ть незважаючи на смертельну небезпеку. Тобто, це вже був козак, у старому, найпершому розум╕нн╕ цього слова - в╕льна людина. Це був прояв того духу, що разюче в╕др╕зняв козака-укра╖нця в╕д руса, того духу, який викликав непередаване захоплення ╕ перед силою якого неможливо було встояти. "Я хочу стати укра╖нцем" - напевно говорив малюк, ╕ в╕н ставав ╖м. "Козаче соболю, в╕зьми мене з собою на Вкра╖ну далеку" - просила д╕вчина. ╤ вона ставала укра╖нкою. Процес п╕шов. Почала формуватись укра╖нська ментальн╕сть - ментальн╕сть в╕льно╖ людини, що поширювалась до меж вже ╕снуючого на той час п╕вденно-руського етносу, перетворюючи його на етнос укра╖нський. ╤ поступово вс╕ руси почали звати себе укра╖нцями, а свою землю Укра╖ною, хоч спочатку це була назва т╕льки для внутр╕шнього вжитку.