Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Мен╕ в житт╕ доводилося зустр╕чати зовс╕м простих людей, селян з незначною осв╕тою, в яких явно проглядався аристократизм, розвинене почуття г╕дност╕, оте вроджене духовне рицарство, причому, як серед чолов╕к╕в, так ╕ серед ж╕нок. Природжене лицарство ма╓ набагато б╕льше шанс╕в себе проявити при наявност╕ певно╖ ╕де╖, тому що ╕дея надиха╓, спрямову╓, п╕дносить, нада╓ осмисленост╕ д╕ям. Умови Запор╕жжя сприяли проявам лицарства, а тому ╕снував пост╕йний пот╕к "кандидат╕в" на лицарство ╕ натуральний в╕дб╕р певного типу характер╕в, що в╕дпов╕дали в╕льному козацькому духу. ╤ ц╕ лицар╕ складали ел╕ту козацтва. То ж на питання, чи були козаки лицарями, можна в╕дпов╕сти однозначно - серед козак╕в лицар╕ були, вт╕м, не вс╕, а скор╕ш за все - далеко не вс╕.

Взагал╕, сусп╕льство в╕льних ╕ в╕дпов╕дальних людей набагато част╕ше породжу╓ людей з розвиненим почуттям г╕дност╕, аристократ╕в духу, бо створю╓ в╕дпов╕дн╕ умови для прояв╕в в╕дпов╕дних рис характеру. "Окр╕м одягу, в них нема╓ н╕чого простацького" писав Боплан про козак╕в. Справжн╕ аристократи духу н╕коли не надавали б╕льшого значення одягу, нав╕ть давали носити нов╕ стро╖ сво╖м слугам, щоб вони трохи обтерлись. Бо зовн╕шн╕й вигляд в систем╕ ц╕нностей аристократа не ╓ пр╕оритетом. Козаки також демонстративно нехтували одягом ╕ взагал╕ - матер╕альними ц╕нностями, немов показуючи ╖х ╕стинну ц╕ну, по в╕дношенню до ц╕ни справжнього козацького, "лицарського" духу.

Цив╕л╕зац╕я ╕ головний ╖╖ прояв - державн╕сть, створю╓ кордони, зони, стани, касти, класи й категор╕╖ - все для того, щоб розд╕ляти, роз'╓днувати, ставити в залежн╕сть, дискрим╕нувати ╕ експлуатувати. Вона, зокрема, застосову╓ форму одягу, що в╕дпов╕да╓ стану, обмежу╓ в отриманн╕ осв╕ти, примушу╓ голитися чи навпаки, носити бороду, щоб в╕дразу по "морд╕ обличчя" чи по одягу можна було встановити стан людини ╕ в╕дпов╕дно до не╖ в╕дноситись. (Як пише М.М. Богословський, "Подданный должен был не только нести установленную указом службу, но должен жить в жилище, построенном по "указному" чертежу, носить "указное" платье и обувь, предавался "указным" увеселениям, подчинялся "указным" порядкам, в "указных" местах лечиться, в "указных" гробах хорониться и "указным" образом лежать на кладбище, предварительно очистив душу покаянием в "указные" сроки"). Нехтування одягом, як становою ознакою, то найперш╕ ╕ найб╕льш очевидн╕ прояви демократизму ╕ "вольност╕" сусп╕льства. (Але чорн╕ як земля козацьк╕ сорочки, про як╕ згадують московськ╕ посли, насправд╕ були пов'язан╕ з г╕г╕╓ною козак╕в - вони виварювали одяг в розчин╕ сум╕ш╕ березового дьогтю, воску ╕ лою, п╕сля чого тканина набувала нових якостей - не боялась води, не продувалась в╕тром ╕ головне - в╕длякувала комах, особливо бл╕х ╕ вошей. Козаки також натирали обличчя дьогтем для захисту в╕д комар╕в ╕ мух, п╕сля чого ╖х зовн╕шн╕сть д╕йсно могла викликати асоц╕ац╕╖ з чортами. Але ╕ до чорт╕в в╕дношення у козака також було сво╓р╕дне - "чорт б╕с, аби яйця н╕с"). Лицарство ╓ явище духовне ╕ найчаст╕ше пов'язане з ╕де╓ю служ╕ння, а не зиску ╕ наживи. В╕дсутн╕сть лицарства, в╕дсутн╕сть в╕дчуття себе частиною свого народу, в╕дсутн╕сть ╕де╖ ╕ вищих ц╕нностей, дом╕нування матер╕ального над духовним, може приводити до жахливих насл╕дк╕в. Прикладом можуть бути "польськ╕ козаки", що з'явилися в т╕ ж сам╕ козацьк╕ часи, так зван╕ л╕совчики (lisowczycy), що по сво╓му ставленню до р╕дних поляк╕в майже не в╕др╕знялись в╕д татар, а в Н╕меччин╕ аж до час╕в наполеон╕вських во╓н матер╕ лякали д╕тей "польськими козаками".

Взагал╕ то, природжен╕ рицар╕ духу складають дуже незначний в╕дсоток населення. Але ╖х роль - неоц╕нима. Вони ╓, як говорили ран╕ше, "с╕ль земл╕", праведники, св╕точ╕, що осв╕тлюють шлях в майбутн╓, показують посполитим людям де ╓ справжня ╕стина, справедлив╕сть ╕ краса, стають прикладами для наступних покол╕нь ╕ горд╕стю народу. Вони вт╕люють ╕ уособлюють т╕ риси нац╕онального характеру, за якими пот╕м ╕нш╕ народи оц╕нюють всю нац╕ю. Може завдяки цим людям збереглась наша культура ╕ укра╖нська нац╕я, бо таких людей серед нашого народу було не мало. Не випадково в тридцят╕ роки б╕льшовизм винищував в першу чергу представник╕в нац╕онально╖ народно╖ культури.

Основний ╕ найважлив╕ший висновок, який можна зробити, розглянувши таке ╕сторичне явище, як укра╖нське козацтво, поляга╓ в тому, що воно було орган╕чною ╕ нев╕д'╓мною складовою народу ╕ можливо, в╕д╕гравало найважлив╕шу роль в нац╕огенез╕, надавши йому т╕ специф╕чн╕ риси, що характерн╕ власне для укра╖нства. ╤накше й не могло бути, враховуючи, що козаками була майже половина населення (за даними перепису на Гетьманщин╕ - 45%). Рац╕ональн╕сть, тверез╕сть ╕ зважен╕сть в оц╕нках, вм╕ння пристосуватися до найскладн╕ших обставин, вперт╕сть в досягненн╕ мети, хазяйновит╕сть, незалежн╕сть ╕ схильн╕сть до покладання на власн╕ сили - ус╕ ц╕ риси нац╕онального характеру укра╖нця певною м╕рою пов'язан╕ з його козацькими коренями.

2.3. Укра╖нська хвиля.

У нас воля виростала,

Дн╕пром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась!

Т. Шевченко

Наявн╕сть ╕ндив╕дуально╖ свободи на протяз╕ багатьох покол╕нь як╕сно зм╕ню╓ тип людини в б╕к зростання в╕дпов╕дальност╕, як соц╕ального ╕нституту, необх╕дного для ╕снування сп╕льноти. Свобода в умовах в╕дсутност╕ в╕дпов╕дальност╕ кожно╖ людини за сво╖ д╕╖ автоматично приводить до хаосу ╕ руйнування сусп╕льних в╕дносин. Д╕йсно, уяв╕ть соб╕, що в поселенн╕, де проживають чесн╕, в╕дпов╕дальн╕ ╕ достойн╕ люди, певна частина мешканц╕в почала би обдурювати ╕ красти. Це в╕дразу зм╕нило б усю систему в╕дношень, породило би п╕дозру ╕ втрату дов╕ри м╕ж людьми, викликало б необх╕дн╕сть пост╕йного догляду за сво╖м майном, потребу в орган╕зац╕╖ в╕дпов╕дних ╕нституц╕й для протид╕╖ - тобто, апарату примусу до виконання певних норм. На цьому свобода зак╕нчу╓ться. ╤стор╕я нам показу╓, що сусп╕льство свободи не може бути створене з людей, що не мають досв╕ду свободи, сусп╕льство раб╕в може бути т╕льки тотал╕тарним. Сусп╕льство свободи ╓ продукт еволюц╕╖, може ╖╖ найдосконал╕ший продукт.

Це п╕дтверджу╓ться тим фактом, що в суворих, чи нав╕ть екстремальних умовах проживання завжди формувались сп╕льноти в╕льних людей, бо "як╕сть людини" ста╓ вир╕шальним фактором в таких умовах. Тому приклад - еск╕моси ╕ взагал╕ п╕вн╕чн╕ народи, жител╕ г╕р (Кавказу, Альп), помори, численн╕ общини старов╕р╕в в Рос╕╖, нарешт╕, кочовики в╕д ╢враз╕╖ до п╕вн╕чно╖ Африки, коли вони не були насильно включен╕ в кочову агресивну державу. В ус╕х випадках формувався тип в╕дпов╕дально╖ людини, що високо ц╕ну╓ свободу свою ╕ ╕нших. Повед╕нка ╕ стиль життя того ж Михайла Ломоносова, поморського сина, вочевидь св╕дчить про наявн╕сть вродженого в╕льного духу, що так вид╕ляло його серед рос╕ян. В╕льн╕ вих╕дц╕ з загнаних в др╕муч╕ л╕си старов╕рських общин, мали процв╕таючу торг╕влю в басейн╕ Волги, (а пот╕м заполонили ╕ Москву), яка трималась виключно на чесному слов╕ купц╕в, на повн╕й дов╕р╕ м╕ж "сво╖ми", що забезпечувало ╖╖ ефективн╕сть. В ╕тал╕йських в╕льних м╕стах, де р╕вень ╕ндив╕дуально╖ свободи був досить високий, виникло ╕ почало поширюватися В╕дродження ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖. Але в ус╕х випадках, де можна говорити про прояви свободи, вона була укор╕нена, тобто мала п╕д собою ╜рунтовн╕ довготривал╕ п╕дстави. ╤ ц╕ п╕дстави дуже довго збер╕галися в ╕сторичн╕й пам'ят╕ ╕ культур╕ народ╕в, що колись були в╕льними. ╤ тому народи Кавказу, як╕ Рос╕я почала завойовувати ще з початку XIX стол╕ття, так ╕ не вдалося до к╕нця вгамувати, незважаючи на страшн╕ репрес╕╖, ╕ тому не вдавалося викоренити горезв╕сний "украинский сепаратизм".