Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Система, яка самоорган╕зу╓ться, адапту╓ться до зовн╕шн╕х виклик╕в, знову ж таки, дуже пов╕льно, але над╕йно. Тому, коли почалася агрес╕я з боку Кримського ханства, козацтво не в╕дразу зреагувало на цей виклик. Потр╕бно враховувати, що в походах кримц╕в була зад╕яна дуже велика к╕льк╕сть во╖н╕в ╕ д╕яли вони блискавично. Залишався х╕ба що шанс наздогнати обтяжену ясиром орду на ╖╖ зворотному шляху. Основна проблема протид╕╖ наб╕гам, яка не може бути остаточно вир╕шена - це проблема швидко╖ моб╕л╕зац╕╖ великих сил. Коли п╕д час розграбування Ки╓ва в╕йськами Менгл╕ Гирея в 1482 роц╕ Великий князь Казим╕р Ягайлович послав до Ки╓ва в╕йсько, татари були вже вдома. Моментальна реакц╕я на напад принципово неможлива, чим ╕ користуються бандити, загарбники ╕ сучасн╕ терористи: неспод╕ванка - найсильн╕ша зброя. Тою ж збро╓ю почали користуватись козаки. В╕дтод╕ почалися ╖х систематичн╕ походи на ногайц╕в, Крим ╕ побережжя Туреччини. Разом з тим, почалася адаптац╕я в╕йська до нових обставин - буд╕вля сторожових веж-маяк╕в для швидко╖ передач╕ ╕нформац╕╖ в раз╕ появи ворожого в╕йська, п╕двищення моб╕л╕зац╕йно╖ здатност╕, яка згодом стала характерною рисою козацтва, а також формування повноц╕нного козацького в╕йська. На Хотинську битву в 1621 роц╕ прибуло потужне в╕йсько - б╕льш як 40 тисяч козак╕в п╕д проводом досв╕дченого во╓начальника Петра Сагайдачного, а п╕сля 1624 року козаки могли протистояти ╕ не допускати вторгнення татар. Це вже було во╖нство, яке через нетривалий час почне усп╕шну боротьбу з коронними в╕йськами за зв╕льнення Укра╖ни в╕д соц╕ального ╕ нац╕онального гн╕ту. Одночасно козацтво ╕ козацьк╕ порядки "просочувались" в м╕ста ╕ м╕стечка, якраз в зв'язку з необх╕дн╕стю пол╕пшення функц╕й оборони. Як пише ╤.П. Крип'якевич: "Виробивши соб╕ новий лад в степах, переходять козаки до давн╕х укра╖нських центр╕в, до город╕в; тут лучаться з м╕щанською опозиц╕╓ю против нових м╕ських порядк╕в, переймають на себе ╖╖ боротьбу з локальними урядниками ╕ реорган╕зують м╕ста за сво╖м ╕деалом. Ц╕лий цей процес в╕дбува╓ться дуже скоро; козацький лад так знаменито в╕дпов╕дав пограничним в╕дносинам ╕ в сво╖м поход╕ показав ст╕льки сили, що протягом двох-трьох десятил╕ть скозач╕ли вс╕ м╕ста над степовим поясом". (Богдан Хмельницький, 1954).

Оц╕нка козацтва, як уже говорилось, вар╕ю╓ в дуже широкому д╕апазон╕ - в╕д лицарства до банди, злочинного угрупування. (Причому, нав╕ть в рамках одно╖ роботи, наприклад, Л.О. Косенко, Козаки. Лицарський орден Укра╖ни, 2009, де автор, зокрема, ототожню╓ (як стан) козак╕в з п╕ратами). Ось наприклад, точка зору н╕мця, Герхарда Фр╕др╕ха М╕ллера, що в середин╕ XVIII стол╕ття служив Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, в тому числ╕, як ╕стор╕ограф, знову ж таки враховуючи, що н╕мець буде менш упереджений, тобто б╕льш об'╓ктивний. В сво╖х "Разсуждениях о Запорожцах" в╕н пише: "Род их жития, по коему они (выключая некоторые под их защитою состоящие поселения) жен не держат, землю не пашут, питаются от скотоводства, звериной ловли и рыбного промысла, в старину больше в добычах, получаемых от соседственных народов, упражнялись. Обычаи их к праздности и к пьянству склонные; пренебрежение торгов, кроме для своих житейских надобностей; необузданная вольность; прием всякого у них сброду людей всех языков, всех вер, токмо, чтоб у них будучи внешняя должность закона Грекороссийского наблюдалась; допущение таких в свое сообщество без всякого письменного свидетельства, не разбирая их достоинств или пороков; тож и позволяя отлучиться всякому, кто куда хочет; неимение письменных законов, которых иметь и не желают, опасаясь умаления их вольностям, и словом, лишение всех Гражданских порядков кроме одного беспрекословного послушания вышним, особливо же своему Атаману Кошевому, коего сами избирают и отрешают по их произволению. Сии обстоятельства не могут никому о Запорожцах благосклонного подать мнения, потому что их обычай всякому, на здравом уме и на истинных правилах основанному Гражданскому обществу противоборствует". (Я вже не цитую задокументован╕ враження про козак╕в з боку московських сановник╕в, що мали з ними контакти, де вони ╖х пор╕внюють нав╕ть з чортами, що повилазили з пекла).

Ментальн╕сть державно╖ людини, для яко╖ "здравый ум и истинные правила Гражданского общества" в переклад╕ на зрозум╕лу мову означа╓ наявн╕сть "государя", кр╕пак╕в, дворянства, коли розк╕шн╕сть одягу ╕ к╕льк╕сть слуг в╕дпов╕дають р╕вню заможност╕ ╕ знатност╕ походження, коли посполитому можна "заехать в рыло", ╕ "каждый сверчок, знай свой шесток", ця ментальн╕сть абсолютно несум╕сна з ментальн╕стю в╕льно╖ людини. Якби на Запор╕жж╕ почали наводити порядки "на здравом уме и истинных правилах", то дуже швидко утворилися б ще одн╕ "в╕йськов╕ поселення", з яких народ т╕кав би, як чорт в╕д ладану. Система, що самоорган╕зу╓ться, приходить до узгодження в ус╕х вим╕рах, так щоб у людей не виникало занадто велике ментальне напруження. Це напруження ╓ джерелом активност╕, що протид╕╓ причинам, як╕ його викликають по принципу зворотного зв'язку ╕ таким чином система сама себе стаб╕л╕зу╓. В╕дбува╓ться поступова еволюц╕я системи в м╕ру розвитку ментальност╕. (Узгодження вс╕х вим╕р╕в системи означа╓ досягнення нею певного ст╕йкого стану, так званого, атрактора. Соц╕альна система, побудована на насильств╕, буде мати як╕сно ╕нший характер атрактора, пор╕вняно з системою, що базу╓ться на узгодженн╕ ╕ самоорган╕зац╕╖).

Ця еволюц╕я, що в╕дбувалася на протяз╕ к╕лькох стол╕ть, поступово зм╕нювала характер ╕ образ козацтва - в╕д нап╕вдико╖ нап╕вбанди-нап╕ворди до нап╕влицарського ордену ╕ нарешт╕ до нап╕вкозака-нап╕вфермера. Чому скр╕зь вжива╓ться "на п╕в"? Тому що еволюц╕я йшла таким чином, що не дала можливост╕ до к╕нця реал╕зуватись жодн╕й з тенденц╕й, сформувати н╕ повноц╕нну банду (п╕ратське угрупування), н╕ орду, н╕ лицарський орден н╕ фермерську громаду. В╕д найстар╕шо╖ постмонгольсько╖ доби до нас д╕йшли т╕льки безл╕ч татарських (чи може, кипчацьких, торкських, черкеських) сл╕в ╕ терм╕н╕в, пов'язаних з козацтвом, а також ряд запозичень з кочових технолог╕й. Про те, в яких формах перебувало перв╕сне козацтво, ╕стор╕я мовчить, але я думаю, що ц╕ форми могли бути вкрай р╕зноман╕тн╕ ╕ не завжди прекрасн╕. Йшов довгий процес становлення, гуртування, перетворення нап╕ворди в орган╕зац╕ю, з поступовим усталенням найб╕льш п╕дходящих форм сп╕вжиття, сп╕впрац╕, побуту, в╕йськових технолог╕й, що найб╕льше узгоджувались з ментальн╕стю тогочасно╖ сп╕льноти. Все, що було корисне чи то в друз╕в, чи в ворог╕в - сприймалось, а що не п╕дходило - в╕дкидалось. Посп╕шати було н╕куди, попереду було ще два з половиною стол╕ття. Але й по тому еволюц╕я не зупинилась. Кожна деталь ма╓ свою довгу закриту в╕д нас ╕стор╕ю. Хто може розпов╕сти, наприклад, про виникнення технолог╕╖ ведення в╕йни козаками за допомогою бойових воз╕в в якост╕ рухомих фортець? Не виключено, що вона прийшла до козак╕в в╕д кочовик╕в через посередництво чумак╕в, де вона показала високу ефективн╕сть. З ╕ншого боку, бойов╕ вози були на озбро╓нн╕ гусит╕в-таборит╕в, а також ╕снують св╕доцтва про ╖х використання В╕товтом. Так що д╕йсна ╕стор╕я появи, розвитку ╕ розповсюдження винаход╕в, традиц╕й, ритуал╕в покрита туманом.

Запор╕жжя не стало лицарським чернечим орденом, хоча за формальними ознаками мало багато з ним сп╕льного - потенц╕альний козак, як ╕ чернець, в╕докремлювався в╕д с╕м'╖ ╕ звичного оточення, прибувши на С╕ч, де в╕н отримував статус молодика, вихрещувався в православну в╕ру, якщо ран╕ше не був хрещений, втрачав право женитися, зм╕нював ╕м'я, ставав, фактично, послушником, тобто в усьому слухався козак╕в на весь пер╕од навчання (в╕д трьох до семи рок╕в), пот╕м посвячувався в козаки через в╕дпов╕дн╕ випробування. П╕сля цього в╕н нав╕ть зм╕нював зовн╕шн╕сть - брив голову, залишаючи оселедець. Нос╕ями запорозьких звича╖в, традиц╕й, ритуал╕в були стар╕ авторитетн╕ козаки, так зван╕ "батьки" чи "сивоус╕ д╕ди", що фактично виконували функц╕╖ монастирських настоятел╕в. Був сформований ц╕лком певний кодекс чест╕, д╕йсно лицарський, де так╕ реч╕, як етн╕чне походження, родовит╕сть (шляхетн╕сть), матер╕альн╕ складов╕ не в╕д╕гравали жодно╖ рол╕ зате, на в╕дм╕ну в╕д лицарського ордену, в цьому кодекс╕ сутт╓ву роль в╕д╕гравало товариство, вза╓модопомога, тобто чинники, важлив╕ при самоорган╕зац╕╖ громади. Знову ж таки, на в╕дм╕ну в╕д лицарського ордену,членом якого м╕г стати лише представник ц╕лком певного стану, на С╕ч можна було в╕льно зайти ╕ так само в╕льно вийти. При чому, це могла зробити людина будь-якого стану, будь-якого етн╕чного походження ╕ будь-яко╖ в╕ри. (В╕домо, що видатний козацький отаман Тарас Федорович (Трясило) був кримським татарином, а ╤лляш Кара╖мович - кара╖мом). Кожен м╕г будь-коли ╕ з будь-яко╖ причини в╕льно покинути С╕ч. Б╕льше того, с╕човиками була лише десята частина усього козацтва. Вс╕ ╕нш╕, пройшовши козацьку науку, женилися, заводили господарство, по╓днували козацьк╕ обов'язки з продуктивною працею. Цей демократизм, в╕дсутн╕сть бюрократ╕╖ (к╕льк╕сть запор╕зько╖ старшини за р╕зними оц╕нками складала в╕д 50 до 150 ос╕б) сприяв тому, що територ╕я Низового Запор╕зького в╕йська була незр╕внянно б╕льшою, н╕ж у будь-якого лицарського ордену, сп╕вставною х╕ба що з територ╕ями ╓вропейських держав. ╤ одною з причин такого розширення земель Запор╕жжя була воля, яка панувала на цих землях, а також, не загарбницьке, а д╕йсно лицарське в╕дношення до земл╕ з боку козацтва.