Впали мости (СИ)

І жили вони довго і щасливо. Так закінчуються усі казки, шкода, що реальність виглядає по іншому і може бути не зовсім довго і зовсім нещасливо.

Я дивилася на кросівки, перевела погляд на коричневі штани, підняла погляд вище і зустріла жовту футболку і в оце було запаковано самозакоханого, пихатого і чванькуватого хлопчика, моє праве око сіпнулося. Його волосся по плечі було закручене в хвіст, ніколи не любила чоловіків з довгим волоссям. І саме з цим чоловіком я одружуюсь??? Н-да, просто джек пот. Застогнала подумки і видала щасливу посмішку нашим гостям, а може свідкам, ну, щоб точно не відкрутилися і як водиться одружилися? А що ще залишається, коли наречена несподівано трішки вагітною виявилася? Накрили спогади, як я про це дізналася.

- Ідіотка. Кретинка, - ридала я. - Ось, що буває, коли займатися з чоловіком незахищеним сексом. А могло бути і гірше, можна було б і якусь неприємну хворобу заробити.

Шок від повідомлення, що я вагітна уже майже пройшов, та й халат лікар уже навіть зміг витягти з моїх скрючених пальців.

- Ну, от і добре. Можете навіть уже і додому піти, - з такими підлабузницькими нотками сказав він.

- Думаєте? - при спогаді про дім, я знову схлипнула, а лікар припустив з кабінету. Самотність в кабінеті гінеколога мене якось насторожила і я зрештою змогла зібрати волю в кучу, нерви в кулак і вийти з кабінету. Додому я доїхала з квадратною головою від моєї істерики з п’ятого разу попала ключем в замок я зайшла в квартиру, пройшла і одягнута так і лягла в ліжко. Заснула я майже миттєво, а проснулася тільки під ранок. Привела себе в порядок, а виглядала я зранку не дуже добре, опухле лице і віки красунею нікого не роблять. Обов’язки ніхто не відміняв, собі віри не було тому, я викликала таксі і поїхала на роботу.

Ранок зустрів турботою співробітників, про моє самопочуття, видавила скупу посмішку, запевнила, що втрата свідомості то нічого страшного і таки дійшла до свого кабінету.

- Меланія Сергіївна вас Олексій Олександрович викликає, - почула я голос секретаря Аліни. Подумки я застогнала, але стримано відповіла, що буду за 5 хвилин. Ще дві хвилини збиралася з мужністю і за три дійшла до кабінету директора.

- Проходьте, - лаконічно зустріла мене словами Аліна, - чекає на вас. - І я зайшла.

- Доброго ранку! - стримана моя посмішка і нестриманий цікавості погляд Олексія Олександровича. Я сіла на стілець.

- Доброго ранку! Викручуватися не буду. Ти вагітна? - вибив він з мене дух.

- Я вагітна, - після довгої паузи, сковтнувши, виговорила я.

- Батько мій син…- напівпитання, напівствердження. - Я бачив вас тоді в готелі, - навіть пояснив він, рвано видихнула, відчувши дурноту, від його відвертості. О, так готель, в якому мене кинув Станіслав і я на одних емоціях зустрівши синка Олексія Олександровича з ним переспла, на ранок дурман емоційної болі вщух і з жахом від того, що я зробила я втекла з номера Матвія і від тоді його більше не бачила. Від дурних думок рятує робота, от туди я і занурилася з головою, аж поки вчора на нараді не знепритомніла. - Що ти вирішила робити далі? - він говорив, спокійно, відсторонено навіть, тільки я його знала і я відчувала, що він не так спокійний, як видається.

- Я надто приголомшена новиною була вчора, щоб про щось думати, - нервово облизавши губи видихнула я.

- Меланія у мене для тебе є пропозиція. Я хочу, щоб ти вислухала її, - розстібнув він верхнього ґудзика на своїй сорочці. І чогось мені стало страшно. - Я хочу внуків, - вразив він мене знову. - Мій син, - на цьому він дещо скривився, - веде досить безтолкове життя. І спинитися не може. Я подався в бізнес тільки заради сім’ї. Сім’ю потрібно було годувати, одягати, вчити, потрібно було десь жити. І я шукав варіанти, як забезпечити свою сім’ю. Мій підробіток, виріс в велику групу компаній з різним бізнесом. Якби міг я б з задоволенням пішов би вже на пенсію. Я хочу внуків, та ні дочка, ні син не спішать мене радувати. Тому я хочу, щоб ти родила мого внука, чи внучку. Матвій на тобі одружиться. - після його промови все, що я могла зробити це відкрити і закрити рота.

- Олексій Олександрович, я ще від інформації, про вагітність не відійшла. А тепер ви повідомляєте, що ви в курсі , що я переспала з вашим сином. І чого ви впевнені, що то його дитина? - якось зачепилася я за цю думку.

- По-перше я тебе бачив, по- друге, після розриву з Станіславом ти жила на роботі і з ним більше не спілкувалася, а до того з Станіславом ти не бачилася, його командирування за кордон ,якщо не зраджує пам'ять було два місяці, по-треєте я тебе знаю .

І все. Батько мого нареченого по сумісництві мій керівник, з радістю скористався ситуацією і спхав на мене свого безголового синка. Навіть з думкою про моє благо і здоров’я, миттєво звільнив мене з роботи. А коли врахувати, що він мене навіть у законну відпустку не завжди відпускав, правда то компенсував безсоромно великою зп, яку він досить часто підіймав. То в принципі це був вчинок, який залишив слід в моїй душі від місії виносити внука Олексія Олександровича.

І зараз ми всі спостерігали за абсурдом, що відбувався. Приїхали мої батьки, батько одягнутий в вишиванку і чомусь з такими козацькими вусами, мама менш помітніше виділялася, брат з якимось затяганим виглядом. Відбулося перше знайомлення сватів. Я навіть отримала масу задоволення коли батько захопив Олексія Олександровича і одарив його своїми пізнанням сільського господарства, попутно хлопаючи того по спині від чого у Олексія Олександровича по ходу виникало бажання викашляти свої легені, але колишній шеф молодець, тримається, на мене всього пару разів подивився з благанням врятувати. Проігнорувала. Моя ж мала вирішила познайомитися поближче з зятем і підкравшись до нього, з 30 літнім досвідом вчительства, почала задавати запитання. Матвій стояв з дещо гидливим виразом і розглядав свою склянку з чимось мутним в ній. Йому було нудно, скучно і подітися з цього св’ята життя у нього не було ніякого шансу, хоча нестерпно хотілося. Мамуся його видно відволікла судячи по тому, як у нього брови поповзли поближче до зачіски. Моя ж свекруха вирішила поговорити з моїм братом, брат у мене ну дуже розумний і дуже нудний чувак, про що думаю Валентина Андріївна вже стала дізнаватися. А це вони ще не знайомі з моєю невісткою. Мені ж вдало вдавалося обходитися кількома словами з усіма і не нариватися на більш змістовні розмови. Тому махнула на все рукою, мене нудило, мені було паскудно і мені було байдуже. Коли мама закінчила допит Матвій, той видихнув з полегшення. Але в ту ж мить увага мами прикувалася до мене і з наснагою героя, який мав за ціль врятувати світ мама підкралася до мене.

- І чого казишся? Нормальний хлопець. Просто придивись до нього.

- Мам, все нормально, - в’яло відмахнулася я.

- Тим більш, по чому даремно не муч хлопчину. Він може трохи і вітряний, - після даної фрази я скептично покосилася на неї. - Але всі не без гріха. - Тут же додала мама.

- Дякую.

- Меланія, ну хоч спробуй, - зовсім не повірила вона мені. - Сім’я, то чудово. То любов, турботу, підтримка.

- Яка там любов, - протяжно застогнала я.

- Така, без якої життя виглядає блякло і сіро. Я знаю, що кажу 40 років з твоїм батьком прожила.

- Я вам заздрю, в хорошому розумінні.

- А то можна подумати у нас завжди було все ладно і складно. Ні, як і у всіх характерами притиралися, буцалися амбіціями, але все притерлося, прояви хоча б щиру цікавість до нього. Він зовсім не даун, як ти його описала, - посвердлила вона мене поглядом. Моя брова скептично піднялася.

- Меланія, ну ти ж уже доросла людина, тобі богом дитинка далася, а ти щось дибишся.

- Мам, до щастя теж потрібно звикнути. - На що мама, тільки головою скрутно похитала.

Гості розійшлися, навіть моя сім’я вирішила поїхати додому. Хоча може то мій зеленуватий вигляд до того їх спонукав. Але давши цінні поради, всі роз’їхалися, зітхнула з полегшенням, проігнорувала брудний посуд, посунула в свою кімнату, і з полегшенням скрутилася бубликом. За Матвієм хлопнули вхідні двері, а я подумала, що нарешті сама і радо посміхнулася такій перспективі. Самотня була не довго в кімнату просунулася нахабна морда чорної кішки, яка така з незалежним виглядом пройшлася і позаглядала на мене. З кішкою ми не зійшлися з першої ж миті знайомства. Шкідлива тварина з хвостом морквиною зирила на мене з таким гордим виглядом, що просто бісило. Повернулася на інший бік ігноруючи нахабу. Непомітно для себе я заснула і проснулася я від хлопка дверима і звука вовтузіння в прихожій. Я потягнулася і все ж вийшла подивитися, що там коїться. Матвій хитаючись спирався на стіну і пробував стягнути з себе взуття. Поглянула на годинник, показував 3 ночі. А не погано так мій чоловік уміє розважатися, повернулася в свою кімнату і закрила двері. Так, розпочалося моє сімейне життя.