Впали мости (СИ)

М-да, вийти заміж легко, а от бути щасливими в шлюбі складно. Тільки в казках благополуччя і гармонія з’являються відразу і назавжди. У реальності все по іншому. Моя реальність взагалі якась збочена на всю голову, засумувала я.

В неділю, Матвій зранку зібрався в спортзал. Спорт я вітала, і для здоровя корисно і лишні емоції дозволяє скинути. А я пішла на кухню, продовжимо експерименти, сьогодні в меню італійський салат з смаженою курячою грудинкою і паста карбонара з кабачком. Коли є всі необхідні продукти то дійсно можна за півгодини щось приготувати з розряду смачно, корисно і цікаво. Матвій повернувся за дві години, після спорту, як завжди голодний, на кухні він намалювався навіть без запрошення. Повів носом. Я насипала і положила тарілку біля нього. З жадібністю накинувся на їжу.

- Їду собі в машині, згадав, що губи не нафарбував. На світлофорі зупинився, дістав помаду, фарбую, на лівій полосі стоїть Ніссан, і водій з інтересом мене розгяладає, з правої полоси водій Газелі навіть присвиснув оглядаючи мене з помадою. - картину я собі уявила і від душі розсміялася.

- Ага і я такий собі як представник меншинств з помадою в руках. - похмуро буркнув він.

- Буває. - весело відказала я. І пішла за чаєм.

- Ти якась товста стала. - Заявив мені Матвій, розглядаючи мене в спортивних штанах і майці. Веселощі якось швидко схлинули.

- То логічно, я ж вагітна. Чи ти вважав, що жінки відкладають яйцеклітину на зберігання і потім вуаля звідти вилуплюється дитя. Поспішаю повідомити жінка 9 місяців виношує дитину в своїй матці. - його злегка перекривило. - О, вибач, що даний зізнанням викликаю в тебе когнітивний дисонанс. Давай, підростай над собою не можна ж бути таким заштореним. - погляд Матвія змінився, здається по болючому місці я таки вдарила. - Проїхали. І вибач, якщо образила. У мене роками вироблена звичка, швидко давати відсіч на образу .- проявила я свою дорослу позицію.

- І виглядаєш, якоюсь опухлою. - продовжував він бути кретином. В бездоганно білій футболці і мої губи розтягнулися в посмішці.

- Ти даремно так, я ж жінка вразлива. - його погляд став сумний. Доївши обід Матвій пішов в свою кімнату, а я в ванну, як і планувала зайнятися пранням. Відразу вибрала його білесенькі майки , футболки, трусняки і рубашку закинула навіть свою стареньку улюблену футболку і свою насичено малинову майку і поставила все це на режим посиленого прання. І з злорадством пішла на кухню пирога пекти. Чомусь страшенно захотілося запашного домашнього з м’ясом пирога. На запах пирога першою прибігла Блекі і зараза навіть потерлася по ногам.

- В тебе є твоя їжа для котів. Пироги тобі шкідливі. - відмахнулася я від неї. - Хоча треба буде почитати, чим там котів годувати треба.

- З ким ти розмовляєш? - Зайшов в кухню Матвій.

- З параноєю? - дивлячись йому в очі запропонувала варіант.

- Що переслідує?

- Так, живу з нею. - зітхнула я . - Пирога будеш?

- Давай. - і я поставила пирога з чаєм на стіл. Пиріг вийшов чудовий. На диво смачнючий.

- Смачно. - сказав він.

- Тобі просто пощастило, маєш дружину, яка смачно готує. - він закашляв.

- Та, пощастило вже ж. - тяжко зітхнув він. Я навіть йому поспівчувала, такий він сумний був. Після обіду я дістала прання, все стало такого ніжного рожевого кольору, аж замилувалася такою красою. І як було несподівано, коли саме в цей момент мене застукав Матвій.

- Що це? Це моя футболка? Що ти зробила? - зі священим жахом він дивився на одяг.

- Я не знаю, як це сталося. - з сумною мордочкою затянула я волинку. Він дивився на мене з бажанням скрутити мені вязи і все таки взяв себе в руки.

- Нічого страшного. - справився він з собою. - Нові куплю.

- Вибач, ти не сердишся? - жалістливо дивилася я на нього, головне не переграти.

- Ні, - сковтнув він. - То всього лише одяг.- А хлопчина молодець - залізні нерви.

- Як в тебе справи? - запитала Вікуся.

- Нормально. Живемо, ростемо все чітко, як книжка пише.

- Що Матвій?

- Не виражає взагалі ніяких емоцій, прямо, як труп, байдужий. Взагалі, як жінка я його не цікавлю, а от як носій його дитини, здається взагалі до втрати свідомості довожу.

- Ну, не всі чоловіки легко переносять вагітність жінки. Їхнє життя теж змінюється.

- Дякую, що пояснила.

- А ти що?

- А я вагітна, нестабільна і розважаюсь на дрібних пакостях.

- Що? - з докором вона на мене подивилася.

- Ні, ну потрібно ж якось розважатися.

- Ти, що його з світу зводиш?

- Навіщо ж так, просто іноді з глузду. Знаєш, який він зарозумілий з комплексом бога? Просто не можу втриматися. А цей його стиль підкочені штанці і сорочка на випуск, таке враження, що він їх просто не знімає. Знаєш, іноді з цим хлопчиком просто скотиною себе почуваюсь. Здається він у мене пробуджує все найгірше, що мирно дрімало до того.

- Меланія, то все пройде, нічого розумного радити не буду, але просто не вбий його.

- І чого ти так про мене погано думаєш? - З докором подивилася я на неї.

- Тому, що ти на разі думаєш, що ти заручник долі. І робиш не тільки йому погано, але і собі. І на тобі відбиваються твої ж емоції які ти так щедро відсилаєш йому. Вибір бути щасливою чи нещасною залежить від тебе. А ти чомусь сидиш і чекаєш, що прийде хтось і зробить тебе щасливою і це в той час коли ти будеш відчувати ворох утопічних емоцій з злості, зневаги, роздратованості, незадоволення життям. Ти хорониш себе, як жінку і хочеш, щоб він вів себе, як чоловік? Ти і себе знищуєш, тому, що сексуальність -це внутрішній стан справжньої жінки. Ти маєш отримувати і віддавати, ти маєш кричати від насолоди, а не від незадоволення життям. - на моєму обличчі певно явно проглядався скепсизм, бо вона продовжила. - Так, нас виховували хорошими дівчатками, а сексуальність засуджувалася прирівнювавши до відьмовства. Але в багатьох практиках сексуальність і злиття чоловіка і жінки рахується, як створення цілого прекрасного світу гармонії і здоров’я людини. Сексуальне життя - це важлива складова повноцінного життя. Все що робиться з любов’ю тебе наповнює, що без - спустошує, це просто втрата енергії і здоров’я.

- Вікусь, спинись, годі мені мозги полоскати. Я визнаю раціональне зерно в твоїх словах, спробую переглянути свої парадигми.

- Я хочу, щоб ти була щаслива, а не жила в своєму крихітному світі образ і незадоволення. Так, праця над собою вимагає зусиль, але і нагорода буде солодкою.

- Ладно, твоя стратегія врятувати заблудшу душу починає спрацювувати.

- Знаєш, характер в тебе не цукор і я зарання співчуваю Матвію. Але ж ти завжди відчувала межу. Я розумію, що тобі хотілося чоловіка з стержнем, розумного, впевненого в собі, самодостатнього, який міцно стоїть на ногах, екстравагантного, практичнішого за тебе. Нагадаю, що ти вже такого мала. На що то було схоже? - Вікуся зробила вигляд, що задумалася. - Ах, так на спаринг, в кого яйця крутіші. Кто підкорить собі партнера і буде ним командувати. І я розумію твоє пручання, так як, збав від такого щастя отримати зверху Станіслава. Тільки тиранічного і жорстокого чоловіка, ти ніколи не потерпиш поряд себе. - Ми помовчали трохи, перетравлюючи небажані спогади, далі Віка продовжила. - Тільки ти можеш зробити своє сімейне життя філіалом раю чи пекла на землі. А Матвій, знаєш він харизматичний. Він може здається стати твоїм гарячим джерелом натхнення. - я розсміялася.

- Ну, до шалу мене швидко доводить хвостата кара, яка з ним живе.

- Жінка, ти серйозно? Тебе поклала на лопатки кішка?

- Вона просто посланець диявола. - пробурмотіла я.

- Ні, ну от мені вже просто цікаво, за які гріхти, ти дісталася Матвію?

- Не потрібно співчувати цій зарозумілій пошесті. Знаєш, ангелка він мало нагадує.

- Пожалій пекло, воно буде безпорадне запропонувати більших тортур.

- Ти ж зі мною нормально живеш. - заперечила я.

- Помагають обереги. - і вона дістала медальйончик відкрила і показала такий страшненький малюк, то начебто мав бути портрет самої Вікусі, але виглядав жутко.