Вiнценоснi розпутницi
Вiнценоснi розпутницi читать книгу онлайн
«…Історію Катерини II не можна читати при дамах», — сказав колись Олександр Герцен. Історія високопрестольної розпусти містить сторінки про «діяння» Катерини І, Анни Іоаннівни, Єлйзавети Петрівни та інших вінценосних, які перевершують усіляку уяву… Недаремно XVIII століття часто ж називають «бабським». Автор цієї книги доктор філологічних наук, професор В. Л. Микитась на основі маловідомих джерел висвітлює тіньове життя престолопосадниць, які через свою ненаситну хтивість розбазарювали державну казну, збагачуючи своїх численних фаворитів та коханців, доконували в імперській Росії трудовий народ, у тому числі — й український.
***«…Историю Екатерины II нельзя читать при дамах», — сказал когда-то Александр Герцен. История высокопрестольного разврата содержит страницы о «деянии» Екатерины І, Анны Иоанновны, Елизаветы Петровны и других венценосных, которые превосходят всяческое воображение… Недаром XVIII век часто называют «бабским». Автор этой книги доктор филологических наук, профессор В. Л. Микитась на основе малоизвестных источников освещает теневую жизнь престолопосадниц, которые через свою ненасытную похотливость разбазаривали государственную казну, обогащая своих многочисленных фаворитов и любовников, доканывали в имперской России трудовой народ, в том числе — и украинский.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Шлях «премудрої» від Харкова по Москви і Петербурга проходив якраз через найголодніші губернії. Місцева та московська влада перед приїздом імператриці, «дабы не обеспокоить ее видением такого числа нищих» і боячись монаршого гніву, висилала всіх стражденних подалі. «Бенкет під час чуми» тривав, і Катерина II задоволено писала баронові Грімму, що в Росії «немає худих людей», тобто голодних. '
Про матеріальне становище Росії на кінець владарювання Катерини II твердять по-різному. Одні автори доводять, що на його початку бюджет імперії становив 20 000 000 карбованців, а під кінець він сягав уже 50 000 000. Інші історики тверезіше оцінювали тогочасне фінансове становище. Обтяжливі війни з Туреччиною, Швецією, Персією, розпутні вакханалії і розбазарювання виснажили казну. Прибутки не покривали видатків. Зовнішній борг збільшився до 46 мільйонів карбованців сріблом, а борг внутрішній — до 157 000 000 карбованців. Валютний курс із кожним роком катастрофічно знижувався, асигнаційний карбованець поступово дешевшав і, наприклад, у 1796 році «коштував» усього 68 копійок. Загальне потрясіння європейської економіки і торгівлі французькою революцією розладнало російський комерційний обіг, збільшило банкрутство, суспільний кредит був нестійким. І це тоді, коли до складу Росії ввійшли величезні території, збільшилося на 12 000 000 населення, в державну казну внаслідок секуляризації було передано монастирські землі разом із кріпаками.
Однак коли зважити, що в різні періоди XVIII століття після Петра І російські імператриці й особливо «вража баба» Катерина II на задоволення своєї сексуальної хтивості і взагалі розбещеності промотувала фавори-там-любасникам мільйони народного добра, по-варварськи кидала в кріпосне рабство мільйони людських душ, то названі вище підрахунки далекі від нещадної правди. Торжествувала анексіоністсько-колонізаторська політика правителів «тюрми народів» Російської імперії! У тому «темному царстві» (М. Добролюбов) лише зрідка пробивався промінь світла. «Од молдаванина до фінна на всіх язиках» (Т. Шевченко) все мовчало, бо «благоденствувало». Недаремно великий Кобзар по-народному правдиво прочитав напис на збудованому за наказом Катерини II пам’ятнику Петрові І у Петербурзі:
