Планета Х
Планета Х читать книгу онлайн
СЛОВО ВІД АВТОРА
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - Планета ікс, яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: Нема на світі України, немає другого Дніпра . Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
В нас по п’ятеро зайчат.
А надворі завірюха,
Не витримують вже вуха.
Протяги весь день гасають
Руки, ноги відмерзають,
Як же будем план робити,
Якщо нам нема де жити?
15.12.1974 р.
НЕ В ТОЙ ПОТЯГ Я ПОПАВ
Все життя про щастя думав,
Все життя тебе шукав,
Й зрозумів, як одружився –
Не в той потяг я попав.
6.4.1975 р.
ВІРЮ В ЛЮБОВ
Люди говорять, що щастя нема,
Бо, видно, не вміють любити,
Та й щастя для них то, як хлопцю тюрма,
Якого ведуть, щоб женити.
А я чомусь вірив завжди у любов,
Й любив я людей, ніби квіти,
Бо з ними-людьми освіжалася кров,
Й на світ появлялися діти.
29.9.1970 р.
ОЙ, ЖИТТЯ!
Ой, життя! Ти крокуєш по трупах
І на правду тобі наплювать,
Бо ти тільки і знаєш, що тупать,
У той час, коли треба кричать.
21.5.1983 р.
ОЙ ТИ, ЯНО – ЯНО!
Ой, ти Яно – Яночко,
Квіточко моя,
Якби твої киценьки
Взяв у руки я.
Руки так і просяться
Влізти в сарафан,
Де ховаєш, дівчинко,
Свій ти ураган..
Ой, ти Яно – Яночко,
Зіронько моя,
Всю б тебе чаклуночко,
Я злизав до дня.
Боже! Як же хочеться
Де чебрець димить,
Всі твої красоти
В полі десь відкрить!
Хай цвіте-красується
Біля річки гай,
І навіщо людям
Треба Божий рай?
Коли Сонце світиться
І палає гай,
Все б віддав за твій я
Люба, коровай.
Над горою Сонце світить,
Божеволіє земля,
Дай мені такого щастя
Щоб аж охнув, люба, я.
2.3.2013 р.
ГАРМОНИ І КУПОНИ
На все ми здатні раді жінки
Щоб тільки з нами побула,
І показала всі красоти
Які їй мамочка дала.
І в хлопців теж свої закони,
Не цінять ті свого кінця,
Їм дайте шклянку самогона –
Й підійде хоч яка вівця.
9.7.1983 р.
КОЛИ ТИ БУВ БІДНИЙ
Коли був ти хлопець бідний,
Я тебе – оберігав,
І усім, чим тільки міг я –
Всім тобі допомагав.
А як став ти головою,
Щось мов сталося з тобою,
Бо з такими, як був сам,
Й говорити перестав.
22.2.2013 р.
КОХАТЬ НЕ СОРОМНО
Ти не соромсь говорить про кохання,
Коли в тебе бурлять ще юначі бажання,
Як в людини бунтують гормони,
Як же можна тоді без мадони?
22.2.2013 р.
КУДИ ПОДІЛАСЯ КРАСА?
От би ти попалася в роки молоді,
Як душа ще рвалася будь-куди тоді,
Як у кожну щілинку лізла вража сила
Та, що як був парубком – по світах носила..
Що ж ти, дорогенька, вже тоді прийшла,
Як я з себе витрусив всю красу сповна.
А тепер, рідненька, ти прости мені,
Бо кому потрібні вже чужі пісні?.
22.2.2013 р.
ДИХНИ НА МЕНЕ!
Дихни на мене ніжною журбою,
Щоб все життя міг ніжитись тобою!
22.2.2013 р.
МОВЧАТЬ ВОЛИ…
До чого люд наш довели,
Що всі ревуть вже, як воли.
13.3.2013 р.
ДЕНЬ ЗГАСАЄ
Вже ясний день в очах згасає,
А на душі – переполох,
За що тебе жінки кохають,
Якщо у тебе Бобик… здох?
24.5.1978 р.
ЧОМУ СМІЄТЬСЯ НАТА?
– Ти чому смієшся, Нато?
– Бо горить в сусіда хата.
– Як ти можеш? В людей горе!
– Зате тепло скрізь надворі!
От, який ще є народ!
Драть би в хвіст його і в рот.
4.2.2013 р.
ЧОМУ ВЕСЕЛА ДУНЯ?
– Чом така весела, Дуня,
– Бо горить в сусіда клуня.
2.2.2013 р.
КУМ І КІНДРАТ
Реготів кум із Кіндрата,
Що у того горить хата,
А як в свій вернувся двір,
І сарай уже згорів.
Бо почув Бог дурня того
І спалив його самого,
Щоб ніколи не радів,
Як горить в сусіда двір.
4.2.2013 р.
Я ЧИНІВ НЕ ПОВАЖАЮ
Я чинів не поважаю,
Бо ціную більше ум,
А тому завжди й чекаю
Що нам скаже дід Наум.
17.9.1976 р.
Я ЧУЮ ЯК ПОТЯГ ГУДЕ
Я чую як потяг гуде,
Як в полі розгулює літо,
Я бачу, як люба до мене іде
Й несе повну пазуху квітів.
Я чую медові її слова,
І бачу, як Сонце, – світанки,
Від котрих у мене шумить голова,
Неначе я йду від циганки.
О, як тоді хочеться жити і жить,
І ніжитись сонячним променем,
Коли жито в полі шумить і шумить,
І з вами не збита оскоминка.
27.2.2013 р.
ПЛАНЕТА НАДІЙ
О, моя ти Плането надій,
Більш, крім тебе ніхто не потрібний,
Залишись біля мене й постій,
Й подаруй мені трішечки літа!
Жаль мені залишати цей світ,
І букети жіночих кросвордів,
Коли тільки пізнав я цей цвіт
І красу солов’їних мелодій.
Ой, як хочеться ніжить, радіть,
Й біля жінки, як листя тремтіти,
Й під берізкою десь посидіть.
Й роздягти там її на все літо.
А над річкою птахи летять,
І гуде перевтомлене небо.
Ой, як хочеться всіх вас кохать
І наблизити кожну до себе.
26.2.2013 р.
ЖУРБА ЇСТЬ ДУШУ
Журба їсть душу, як іржа залізо,
І пожалітись нікому, хоч плач,
Які думки, як йду до тебе – лізуть,
А ти кричиш на мене, як палач.
21.5.1983 р.
БІЛЬШЕ ВИДОВИЩ
Чого б ви варт були артистки,
Не дай вам попочку і цицьки?
Чим менш таланту дівка має,
Тим вище ноги задирає.
Ото раз-два вам підняла
І перше місце зайняла.
Ну, а мужик такий він овощ,
Йому аби побільш видовищ.
8.12.2012 р.
МІНИ І МІНОШУКАЧІ
В санаторії щозміни,
Як заїзд, так нові міни,
І як тільки: «ахтунг, ахтунг»
Вам об’являть приймачі,
То ідуть на полювання
Тут же міношукачі.
І розгулюють по місту
Із мечами до колін,
Поки всіх не розмінують
В санаторії тих «мін».
17.11.2012 р.
ЧОРНА ДІРКА
Ну ж і душа у шефа, ніби – бодня!
Скільки не дай, то все в ту душу йде,
Ніби у нього там якась безодня,
А він і ще тягне й тягне.
21.5.1983 р.
БОЖА БЛАГОДАТЬ
Вона дивилась пильно в очі,
Ну щиро – Божа благодать,
І так було щодня, щоночі,
Коли вона лягала спать.
23.5.1983 р.
ОТ ТАК СИЛА!
Ой, дівчата, ви дівчата,
Що ж це воно робиться!
На яку б із вас не глянув –
То таку і хочеться.
Ви погляньте на ті губки,
Та на тую мордочку,
От й попробуйте пройти
Проз таку ви горличку.
22.2.2013 р.
ПОКИ Я СТРІЧАЛАСЬ З ГРИЦЕМ
Поки я стрічалась з Грицем,
То з одним ходила «шприцем»,
А як стріла коваля –
То вся вулиця моя.
23.2.2013 р.
ОТ ТАК КВІТОЧКИ У ТЕБЕ!
От так квіточки у тебе, от так квіточки,
Хто ж добратись не хотів би до них літечком?
