Планета Х

Як ще здорові й молоді.

А як вже виросли ті дітки,

В дітей заводиться іржа,

Запам’тай, що в тій кошарі

В якій живеш ти, вже – чужа.

А чоловік – твоя опора,

І це ти вічно пам’ятай,

Отож, роби як він говорить

Й ніколи це не забувай.

А тому хочу й ще порадить,

У кожного в житті є ціль,

А ваші принци і принцеси –

То обоюдна ваша біль.

3.12.2012 р.

НАЙБІЛЬШЕ СВЯТО

Говорять, жінка – то потворство,

І що-де жінка, там біда,

І що вона уся з притворства,

А честі й сліду в ній нема.

Говорять, що жінки – пірати,

І що найбільше в світі зло,

І що з-за них одні розтрати,

Яких із нас не знав ніхто.

Що там, де жінка – пересуди,

І що з-за них завжди розбій,

І що з-за них страждають люди

Від агресивних їхніх дій.

Кому з-за них не доставалось?

О, де такий є чоловік?

Нехай підніметься, хоч гляну,

Прости мене, двадцятий вік!

Від них інфаркти і «комізми»,

Від них і холод, і вогонь,

Від них душевні катаклізми,

Нехай би хоч яка в вас бронь.

І все ж, при всіх їх негараздах,

О, Боже, ти мене прости!

Та щастя більшого і свята

Ніде без жінки не знайти.

15.5.1988 р.

ТАЄМНИЧІ ДВЕРЦЯТА

Ну відкрий в той храм дверцята,

Де сховала кавунцята,

І до тих п’янких півкуль

Дай наблизитись впритул.

Дай напитись того щастя,

Що сховала в жупані,

Й дай хоч ніч полюбуватись

Тими цяцьками мені.

Бо як сам знайду ту «чачу»,

То за себе не ручусь,

Весь твій храм перелохмачу,

Та свого-таки – доб’юсь.

26.6.1987 р.

ДИВНИЙ НАРОД

Я дивлюсь на світ сучасний,

І на наших всіх панів,

Скільки стало завидющих

Й ненажерливих чинів.

Які тільки те і мріють,

Щоб когось з нас обдурить,

Мов, без того в нашім світі

Неможливо вже прожить.

Я дивлюсь і сам не вірю,

І куди це світ іде?

Чому всіх вже душить жаба,

Якщо краще хтось живе?

Навіть й тих, якщо відверто,

В кого вже і з горла пре!

Ось пригляньтесь до багатих –

Чим багатший – більш гребе.

А народ ні бе, ні ме.

26.1.2013 р.

ДЕ ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ

В лісі, де цвітуть тюльпани,

Чую вітер аж гуде,

А дівчата очі п’ялять,

Та ні жодна в ліс не йде.

Вітер грає на цимбалах,

Аж кружиться голова,

От би ту, що в міні юбці,

Ну хоч би на тиждень-два.

24.8.1976 р.

І СОРОМНО, І ТРИВОЖНО…

І соромно якось й тривожно,

Й причини ніяк не збагну,

Чому як зустріну красуню,

То ніби на подвиг іду.

21.3.1957 р.

НА ІМЕНИНАХ

Якось Катря вихвалялась, –

Що вона багата,

І що в неї, як в Хрущова

Величезна хата,

І що друзі в неї знатні

І на іменини

Як приходять, то дарують –

Ледь не лімузини.

Якось й я прийшов до Каті

В дім, оббитий гратами,

І весь час спостерігаю

За тими багатими.

Ось прийшов жидок носатий,

Видно, що багатий

Бо привів з собою Сару

Ледь не на всю хату.

Ось і другий вже припхався

І по хаті ходить,

І очима, як сова

По кімнаті водить.

Третій теж – таке ж нещастя,

Привів свого брата,

І це всі вже подарунки,

І вже повна хата.

Я постояв, подивився,

І гукаю тата:

Кожен те бере з собою,

Чим багата хата.

Потім я дістав червінця

Щоб заграли Ліста,

Ні одного українця,

А вже й ніде сісти?

Тільки я хотів уходить,

Ось і Катерина.

– Щось не бачу ні одного

В тебе лімузина.

Отакої! – посміхнулась

Катря через хату.

Де ви бачили, щоб жид

Подарив вам Ладу?

20.4.1976 р.

ПОГЛЯНЬ НА ПОЛЕ ЦЕ, КОХАНА

О, глянь на поле це зелене

Й згадай як ріс колись тут дуб,

Наблизь свою красу до мене

І посміхнись хоч краєм губ.

Давай згадаємо минуле,

Про наш веселий сьомий клас,

Коли мене ти обманула

Уперше і в останній раз.

Наблизь свою красу до мене

І хоч разочок посміхнись,

Невже зустрілись ми для того

Щоб вже навіки розійтись?

Поглянь на поле ти зелене,

І посміхнись, хоч краєм губ,

Наблизь свою красу до мене,

Якщо тобі я й справді люб?

2.4.2013 р.

БРЕХНЯ НА ЗАКУСКУ

На Катюшу, що з контори

Кажуть – балалайка,

Бо любила вихвалятись,

Що знатна хазяйка.

В холодильнику у неї –

Кури та ковбаси,

Що привозять їй за втіху –

Різні ловеласи.

І що, мов за шури-мури,

Рятуй мене Боже!

Їй такі приносять кури

Що й піднять не може.

Стільки в хату наносили

Що вже й ніде стати,

А як гості за стіл сіли

Нічого й подати.

Отакої! Гості встали

І купили гуску,

Аби їм не подавали

Із брехні закуску.

4.4.1976 р.

ТРУДОВА ЛЮДИНА

Рачкову Василю Михайловичу

Є такий в нас виконроб,

Кожен день він милиться,

Ладен кожному дать в лоб

Хто на нього дивиться.

Все на складі в нього є

Що душа бажає,

А спитайте на ремонт,

Скаже, що немає.

Так ото готовий дім,

Люди ждуть роками,

Бо хапун наш виконроб

Тягне все з синами.

Все уже у нього є –

Дача і машина,

Он вона яка, дивіться,

Трудова людина!

6.5.1975 р.

ЩО ЗА ПТИЦЯ?

Відгадайте ви загадку,

Люди мої милі,

Хто в робочого сидить

Все життя на шиї?

Хто кричить на трударів,

Й ладен їх загризти

Лиш за те, що трударі

Хочуть також їсти.

Й перед вами той пічкур

Буде так носитися,

Що й не скажеш, що він кнур,

Треба ж так прижитися!

6.5.1975 р.

ДОСИТЬ ГОНОРИТИСЯ!

Пожив трохи й будь здоров,

Досить гоноритися,

Дай бо й іншому в лайні

Трохи ще поритися.

28.5.1983 р.

ВІДЛЮБИЛИ ОЧІ МАТЕРІ

Відлюбили очі матері,

Відпестили руки,

І сидить стара в хатині

Гріє свої муки.

Поорала старість скроні,

Ніби плугом личко,

А була ж колись прудка,

Як в гаю синичка.

І хоч як було їй тяжко,

Та не впала духом,

А, щоб мамка не скучала –

Син привіз їй внука.

Сидить мамка біля грубки

Дрова підкидає,

І не знає, що над нею

День вже догоряє.

Сидить мати й поглядає

Цілий день в віконце,

А вже й зорі засвітились,

І зайшло вже Сонце.

Де ж ти, синку, чом не їдеш,

Дай про себе знати!?

А над полем зійшов Місяць

Щоб матір приспати...

8.10.1970 р.

ЯКІ РИБКИ!

О, ви погляньте, які рибки

В купальниках гуляють в нас,

Що хоч не хочеш, станеш дибки,

Оце так фірма, це так клас!

21.5.1983 р.

КОЛИ ТЕБЕ ЧЕКАВ

Яка тебе біда скрутила,

Який ведмідь на вухо став?

І де тебе біда носила,

Коли тебе всю ніч я ждав.

29.4.1983 р.

ГОЛОВІ ПРОФКОМУ

У профком біжать зайці,

Щоб дали їм всім штанці,

І до шефа: – Батьку наш,

Ніде жити діткам в нас.

В Вовка бачиш п’ять кімнат