Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

цював в галузях станкового живопису, книжкової графіки, худож-

ньої кераміки. Його відомі твори: портрети М.Коцюбинського (1907,

1909), В.Чумака, Леся Курбаса (1918, 1919), Т.Шевченка, І.Франка,

М.Вороного, В.Блакитного, М.Зерова, В.Сосюри, Г.Нарбута, М.Бу-

рачека (1916-1932); оформлення книги «300 кращих українських

пісень» (1904), обкладинка власних поезій «Співи землі» (1912),

плакати, художня кераміка.

167Труш Іван Іванович (1869-1941) — український живопи-

сець, художній критик, громадський діяч. У 1897 році закінчив

Краківську академію художеств у Л.Вичулковського і Я.Станіс-

лавського. Удосконалював свою майстерність у Відні. Працював

у Львові. Один із організаторів художніх об'єднань «Товариство

для розвою руської штуки у Львові» (1898), «Товариство при

614

хильників української літератури, науки і штуки» (1905), жур-

налів «Будучність» (1899), «Артистичний вісник» (1905). За ініці-

ативи Труша у 1905 році відкрито 1-у Всеукраїнську художню

виставку. Майстер ліричного пейзажу. Відтворив у своїх карти-

нах архітектурні пам'ятки міста Києва і мальовничі пейзажі його

околиць: «Захід сонця в лісі» (1904), «Дніпро під Києвом» (1910),

«Володимирська гірка», «Софійський собор». Написав також кар-

тини: «Веснянки» (1905), «Гуцулка з дитиною» (1912), «Пралі»

(1933) та інші. Написав портрети І.Франка і В.Стефаника (обидва

у 1897), М.Лисинка і Лесі Українки (обидва у 1900) та інших. Ав-

тор багатьох літературно- і художньо-критичних статей.

168Манастирський Антон Іванович (1878-1969)

— українсь-

кий живописець. У 1895-1899 роках навчався у Львівській худож-

ньо-промисловій школі, у 1900-1905 роках — в Краківській ака-

демії художеств. Його відомі твори: «Катерина» (1913), «Ярмарок

у селі Ділятині» (1914), «Запорожець» (1932), «У таборі Кармелю-

ка» (1950) та інші.

169Станіславський Ян Гжегож (1860-1907) — польський жи-

вописець. Навчався у Варшавській рисувальній школі, у Шко-

лі образотворчих мистецтв в Кракові (1883-1885) та в Парижі у

Каролюс-Дюрана (1885-1888). З 1897 року викладав в Краківсь-

кій академії художеств. Серед його учнів — українські художни-

ки І.Труш, О.Новаківський, М.Бурачек. Часто приїздив в Украї-

ну, якій присвятив чимало творів: «Український козак» (1885),

«Соняшники» і «Вечеря» (90-і роки), «Дніпро під Києвом» (1905),

«Михайлівський собор в Києві», «Біла Церква», «Дерева». У 1957

році в Києві відбулася виставка творів Яна Станіславського.

170Новаківський Олекса Харлампійович

(1872-1935) —

український живописець. Початкову художню освіту одержав

в Одесі у Ф.Клименка. У 1892-1900 роках навчався в Краківсь-

кій академії художеств у Л.Вичулковського. З 1913 року працю-

вав у Львові, де у 1913 році заснував художню школу. Його відомі

твори: «Діти» (1905), «Коляда» (1907-1910), «Весна» (1909), «Ав-

топортрет» (1911), панно «Народне мистецтво» і «Наука» (обидва

у 1915-1916), «Революціонерка» (1924), «Довбуш» (1931), «Гуцул-

ка» (1935), натюрморти, пейзажі.

171Куїнджі Архип Іванович (1841-1910) — український і російський

живописець-пейзажист,

педагог,

професор

(1892),

дійс-

ний член Петербурзької академії художеств (1893). Живопису

навчався самостійно, певний час навчався в майстерні І.Айва-

615

зовського у Феодосії і в Петербурзькій академії художеств (1868).

З 1875 року член Товариства передвижників. У 1909 році засну-

вав в Петербурзі Товариство художників, яке пізніше назвали

його ім'ям, воно існувало до 1937 року. Твори на українську тему:

«Степ» (1875), «Чумацький тракт» (1875), «Українська ніч» (1876),

«Вечір в Україні» (1878), «Березовий гай» (1879), «Місячна ніч на

Дніпрі» (1880, 1882), «Захід сонця в степу» (близько 1900), «Нічна»

(1905-1908) та інші.

172Матісс Анрі Еміль Бенуа (1869-1954)

— французький

живописець, графік і скульптор. Навчався в академії Жульє-

на в Парижі (з 1891), в Школі декоративних мистецтв (з 1893) і

Школі образотворчих мистецтв

(1895-1899).

Творчість Матісса

відчула вплив П.Ґоґена. На початку XX століття він став ліде-

ром фовістів, які виступали проти художніх традицій у мистецтві

ХІХ століття. У картинах фовістів зображення людей і природи

набуло спрощеного, умовного декоративно-площинного

характе-

ру. Його відомі твори: «Дама в зеленому» (1909), «Танок» і «Му-

зика» (обидва у 1910), «Родинний портрет», «Золоті риби» (1911),

серія «Одаліски» (20-і роки). З другої половини 10-х років на твор-

чості Матісса помітно позначився вплив кубізму, який намагався

звести художній образ до комбінації геометричних тіл або фігур

(«Урок музики», 1916-1917). Автор ілюстрацій до книг. Картини

Матісса зберігаються в різних музеях світу.

173Дені Моріс (1870-1943)

— французький живописець. На-

вчався в академії Жульєна і Школі образотворчих мистецтв в

Парижі. Творчість Дені близька до символізму. Малював карти-

ни на релігійні та міфологічні теми. Автор картини «Марфа і Ма-

рія» (1896), 11 панно «Історія Псіхеї» (1908-1909), портретів, пей-

зажів.

174Ґоґен Поль Ежен Анрі (1848-1903) — французький живо-

писець. У 60-70-х роках був моряком, пізніше — біржовим ма-

клером. З 1883 року присвятив своє життя мистецтву. У 1886-

1891 роках працював в Бретані, Арлі, на острові Мартініка, з

1891 року — переважно на острові Таїті. Ранній період творчо-

616

сті пов'язаний з імпресіонізмом, зрілий — із символізмом. Найві-

доміші полотна створені в Океанії: «А, ти ревнуєш?» (1892), «Та-

їтянські пасторалі» , «Жінка, яка тримає плід» (обидва у 1893)

та інші. Творчість Ґоґена мала великий вплив на мистецтво 1-ї

чверті XX століття. Ґоґен працював також в галузі скульптури,

графіки і кераміки.

175Символізм — напрямок у європейській літературі і ми-

стецтві кінця ХІХ — початку XX століття. У реалістичному обра-

зотворчому мистецтві символісти змальовують дійсність

симво-

лами, тобто загальними поняттями, приблизно, символічно.

176Коро Каміль

(1796-1875)

—

французький живописець,

один із основоположників французького реалістичного пейзажу

ХІХ століття. У 1822-1824 роках навчався у Мішаллона і Бертена.

У 1825-1828, 1834 і 1843 роках був в Італії. Коро працював на на-

турі і це зближує його з барбізонською школою. Його відомі тво-

ри: «Вид Колізея» (1826), «Гомер і пастухи» (1845), «Спогади про

Мортефонтене» (1864), «Порив вітру» (1865-1870), «Жінка з пер-

линою» (1868-1870) та інші. Коро відомий також як майстер ри-

сунка і офорта.

177Діаз Нарсис Віржиль, Діаз де ла Пен'я (1808-1876) — французький

живописець, представник барбізонської школи. Іспанець за походженням.

Автор невеликих реалістичних пейзажів. Його відомі твори: «Пейзаж» (1864),

«Наближення грози» (1871) та інші. Творчість Діаза відзначається

романтичним настроєм і колористичними ефектами.

178Моне Клод Оскар (1840-1926)

— французький живопи-

сець, один із основоположників імпресіонізму. У 1858-1859 ро-

ках навчався у Е.Будена в Гаврі, у 1859-1860 роках — в акаде-

мії Сюіса і у 1862-1863 роках — в майстерні Ш.Глейра в Парижі.

У своїх ранніх творах розвивав традиції барбізонської школи.

Пізніше малював пейзажі, в яких витончено передавав різно-