Бiблiйнi пригоди на небi i на землi

Якби хвацький парубок Азазел не забув своєї обіцянки погадати на крилах Підлабузела за й понині поширеним методом "Любить - не любить", не було б і ніякої ябеди. А не прийшла б до Божої Канцелярії ота ябеда, не почалася б і уся ця історія.

А відтак - ось її початок.

Була така світла ніч, якої ніколи не буває у детективних романах. У таку ніч хлопці замість газированого нектару п'ють солодкі дівочі поцілунки. П'ють і не нап'ються!

І хлопці срібними крилами горнуть дівчат до себе.

Золоті струни арф тчуть чарівне мереживо небесних мелодій. Тихо линуть звуки зоряних сфер. Зірки переморгуються у музичних ритмах.

У хлопців дужі руки. Вони можуть нести дівчат далеко-далеко. Аж до самого обрію. Туди, де сходить осяйне сонце.

А можуть полетіти високо-високо і зірвати коханій зірку першої величини, на яку астрономи й досі тільки заздро поглядають у телескопи. А коли кавалер не скупий, він несе дівчині ціле зоряне намисто.

- Азазеле, ти мене кохаєш? - ніжно шепоче дівчина.

- Про що й питати! - освідчується хлопець. - Ти моя найчарівніша комета, що спалахує і розсіює пітьму й морок... Ти мов веселка, зіткана з усіх кольорів сонячного спектру... Ти примхлива гра тіні і світла на казкових планетах подвійних сонць... Хочеш, я кохатиму тебе цілу вічність?

- Ой, правда?

- Щоб мою арфу грім побив! Щоб мої крила блискавка спалила, коли брешу!

А далі солов'ї слухають довгу й таємничу морзянку поцілунків, яку ми можемо передати хіба що найщедрішою багатокрапкою.

- Що то за хмарка пливе, Азазеле?

- Де?

- А он - понад лісом...

- Господи! Це ж не хмарина, а божа перина! Не спиться старому, кари на нього небесної немає! Катається по парафії опівношник!.. Ану, хутенько ховайся за мої крила, щоб Всевидющий не побачив...

А з неба уже гримить Гучномовець:

- Азазеле, де ти?

- Ось я! - озивається хлопець.

- А що там у тебе за крилами?

- Тінь моя.

- Гарна тінь твоя... Вродлива... Викапана праматір Єва... І що ти з нею робиш, Азазеле?

- Славлю ім'я твоє!

- Як це?

- А от послухай...

І він заспівав янгольським голосом:

І сказав Гучномовець:

- Це добре!

Ліг Всевишній на теплу перину та й поплив над грішною землею далі. А хлопець знову вдарив по золотих струнах:

Ой, давно це було. Вже й того бога немає, а закохані і досі за небом пильнують...

Вранці на небі стався шарварок. Херувімчики вмочували пензлі у веселку і, зазираючи у шпаргалку, сумлінно мазали на хмарах:

"Солісти янгольського хору! Всі, як один, віддамо славоспіви свої Всевишньому!"

"Спасибі, боже, вам за те, що ви нам сонце запалили!"

"Янголятам до 16 віків дивитися на грішну землю - зась!"

"Слава нашому батькові рідному!"

"Пийте божественний нектар!"

"У раймазі с великий вибір арф та німбів усіх розмірів і фасонів".

"До відома солістів янгольського хору: згуртовано здамо крила у небесну чистку! Строк - три доби".

Навіть на Місяць причепили табличку:

"Зривати з неба зірки суворо заборонено!"

Того ж дня оповідали першу сатиричну притчу:

"Один янгол запитав другого: "Де ти сьогодні во славу співаєш?" - "Я? Ніде, - відповідав той. - А ти?" - "А я - напроти тебе..."

Біля бочок з нектаром реготали.

Янгол Азазел пустив по світу свіженький афоризм:

- На бога сподівайся, а сам не зівай.

Авторитет Всевишнього хитався.

Другого дня Наймудріший викликав до себе серафімів з трубами і наказав:

- Свистати всіх нагору!

Потім він зачинився у Канцелярії з головнокомандувачем війська небесного архангелом Михаїлом.

За годину сполохані трубними звуками янголи вже юрмилися на подвір'ї Божої Канцелярії. Подейкували, що Всевишній і головнокомандувач сидять і обговорюють якийсь "блискавичний план". Ходили чутки, що з того сидіння великий грім буде. У повітрі пахло озоном...

Блискучий князь Семіазас божився, що такого не було ще з часів гріхопадіння Адама і Єви:

- Пам'ятайте, тоді до дерева пізнання поставили вартового херуба з вогненним мечем...

- А тепер до дівчат приставлять?

- Киньте жарти! Ви чули, що утнув Азазел?

- Знову він?

- Авжеж! Він здав крила у чистку...

- Не може цього бути? Скоріше Азазел віддасть богові душу, аніж крила!

- Щоб чорти німб у Всевишнього вкрали і хулахуп крутили, коли я брешу! Справа у тому, що він здав крила не у небесну, а у земну чистку... А там три роки треба чекати! До того ж для нестандартних замовлень у них нема устаткування. З однаковим успіхом Азазел замовив би їм вивести плями на Місяці. Тепер він сидить собі у вишневому садочку і Всевишньому дулі крутить... Хитрюща штучка цей Азазел!

Опівдні з Божої Канцелярії, як вихор, вилетів янгол-охоронець престолу господнього.

- Янгола Рафаїла до Всевишнього! - розкотисте гукнув він.

Янгол Рафаїл миттю піднявся на своїх могутніх крилах.

Всевишній та головнокомандувач війська небесного архангел Михаїл схилилися над величезною картою світу.

Архангел рішуче рубав повітря рукою:

- З Атлантидою ми покінчимо одним ударом! Завдяки цьому ми одержимо казкові запаси стратегічної сировини - кількасот мільярдів (а може, й більше - я рахувати не мастак) куболіктів добірної морської води.

- Як так? - не втямив Всевишній.

- Згадайте майбутній закон майбутнього Архімеда, - скоромовкою пояснив генерал і у захваті продовжував: - Далі ми вийдемо на рубежі Європи. Це класичний стратегічний плацдарм, не скористатися яким було б просто грішно!

- Подалі від гріха, Михайле! - суворо застеріг Всевишній.

- Слухаюсь! В Європу ми вторгнемося двома могутніми потоками - з норда й зюйда. Розріжемо білий континент одним ударом і візьмемо в залізне кільце штормів. Найбільші пункти опору безжалісно оточимо з усіх боків! Одріжемо від усього світу! Накриємо! Знищимо з лиця Землі! Кілька надпотужних стомегатонних блискавок довершать справу! і тут ми одержимо прекрасний стратегічний плацдарм, не скористатися яким було б просто грішно...

- Дивись у мене, Михайле!

- Слухаюсь! Це Африка, яку з'єднує з Азією лише вузенька нікчемна смужка суходолу. Ситуація, про яку справжній стратег може тільки мріяти! Ми розріжемо цю смужку одним рішучим ударом, розірвемо материки і кинемо на Африку штормові хвилі потопу! Кілька днів буде досить, щоб торпедувати і пустити чорний континент на дно. І тоді перед нами у всій своїй первозданній красі відкриється прекрасний стратегічний плацдарм...

- Не вийти на який було б просто грішно!

- Слухаюсь! Перед нами жовтий материк - Азія! На цей момент блиск-кригу вона опиниться в глибокому оточенні... Про глибину я зараз точно не скажу, бо рахувати не мастак.

- Я гадаю, що з Азією ми покінчимо одним ударом! - задумливо мовив Всевишній. - Сотня-друга добірних блискавок, і від континента не залишиться й гадки!

- Геніальне рішення, Ваша Блискавичність! Тоді нам залишається дрібниця - безпощадно зламати хребет Америці і покінчити з червоним континентом одним ударом! Ось коли втілиться у життя віковічна мрія стратегів про світове панування! Шкода тільки, що про це втілення у життя вже ніхто з живих не дізнається...

- Ну, це вже моя турбота, - заспокоїв засмученого генерала Всевишній і ще раз кинув орлиний погляд на план блиск-кригу. - Але ми забули про Австралію, Михайле! Я не бачу плану вторгнення на цей прекрасний плацдарм!

- Ет! - недбало махнув рукою головнокомандувач. - Самі подумайте, що таке Австралія? Та потопити її - це ж вам раз плюнути...