Вiнценоснi розпутницi

У трактаті тлумачилося благородство Розумовських, які нібито походили не з лемешівських хуторян, а з польсько-литовського шляхетського роду Гедимкновичів Романа Рожинського, нащадки якого «употребляемое ныне звание Розумовских получили». На таку вигадку поет В. Тредіаковський саркастично відгукувався, що він не міг читати се писання без «внутреннего смеха», а історик Києва В. Аскоченський дивувався винятковій винахідливості й умінню «сочинителя» з нічого зробити «щось».

Імператриця Єлизавета разом із «графом Розумовським», престолонаслідником, небожем Петром і його на той час ще нареченою Катериною — майбутніми Петром III та Катериною II — «ощасливили» Україну своїм відвідуванням, що обійшлося казні у величезну суму. Погожого літа 1744 року під приводом паломництва на богомілля та поклоніння «святим мощам» Києво-Печерської лаври й водночас для веселого проведення часу цариця забажала поїхати в «Малоросію». Наперед послані царські кур’єри наказували впорядковувати по тракту дорогу, ладнати мости, поштові станції, готувати на кожній із них коней для заміни, виселяти із сіл та міст хворих і прокажених, влаштовувати місця можливих ночівель та відпочинку для цариці й свити в складі близько 250 чоловік.

Після домовленості, що Єлизавета зупиниться на тимчасове помешкання в Києво-Печерській лаврі «з чудовим парком», на горбах понад Дніпром, де любив зупинятися її батько Петро І, тодішній генерал-губернатор «Малоросії» граф Леонтьев наказав адміністрації Лаври приготувати 343 пуди муки, 257 відер кислої капусти, 112 відер світло-сірої капусти, 133 відра шинкованої капусти, 105 відер буряків, 400 пудів сіна, понад тисячу всіляких свічок і факелів. Із Москви ж прислано було шість діжок англійського пива для «собственного употребления» государині…

До речі, тільки Лавра на упорядкування доріг, мостів і сіл у своїх володіннях, де мала проїздити «висока гостя», щоденно впродовж кількох місяців посилала понад тисячу монастирських кріпаків. Адміністрація Києво-Могилянсь-кої академії не відпустила частину студентів на канікули і наказала їм готувати «божественні в особах» театральні видовища, всілякі вертепи, репетирування хорового співу, прилюдних диспутів, уміння виголошувати «орації».

На кордоні України від Глухова аж до Києва для зустрічі імператриці по обидва боки шляху поставили козацькі полки, вершників яких одягнули в нові черкески, широкі штани, різнокольорові шапки. Перші полки, відсалютувавши цариці, за спинами сусідів мчали уперед

і знову вітали вінценосну, створюючи химерію масовості війська. Понад шляхом наказано було збиратися святково одягнутим «малоросам» і вітати свою «благодійницю» та «родичку» по козацькому синові Розуму.

Помпезне театралізоване видовисько влаштували для Єлизавети та її свити поблизу Києва. Зустрічати кортеж на лівий берег Дніпра вийшла вся київська знать, ченці Лаври, викладачі і студенти академії, міщани. Один із спудеїв, загримований під древньоруського князя Володимира — «святителя Русі», їхав назустріч у «божественному фаетоні», що його тягли два крилаті «пегаси» — спудеї. У промові оратор запрошував царицю до «стольного граду» — праматері «городів руських».

Перед в’їздом до Печерська 25 серпня 1744 року «батьки міста» збудували тріумфальну арку із зображенням ангела, який тримав у руках «хартію». Така символіка була не випадковою. Після привітальних промов київського митрополита Рафаїла Заборовського і білгородського митрополита Антонія, що поспішив приїхати сюди, «дер�