Матерiяли до бiографii письменника Лопуцьки

І раптом!...

Отак, знаєте, завжди оте «і раптом»...

ЕПІЗОД ЧОТИРНАДЦЯТИЙ (сумний і історичний)

— Сумно мені про це розказувати. Та й навіщо? — Аджеж і всі це знають...

Спочатку одна нечемна, махаєвська газета пропечатала несподівані речі, потім друга, потім третя...

Лопуцька перестав здоровкатися спочатку з одним рецензентом, потім з другим, потім з третім...

Сумно, дуже сумно... Нечемні, безчесні рецензенти запродалися різним урядовцям і почали залазити в неймовірну, майже зовсім незрозумілу глибину Лопуцькових творів. І навіть чобіт не зняли...

І саме паскудне, що таки залізли й — мало того — зрозуміли...

Ой, сумно! — і так тричі...

Гордовито, як скеля, тримався Лопуцька проти бурхливого моря нездарних запроданців цілих два тижні. Через два тижні запродалася і найвідповідальніша газета...

Буття визначає свідомість, а Лопуцька, як ми вже бачили, марксист... А буття — це економіка. А економіка — це гонорар. А гонорар — це видавництва та театри. А видавництва та театри — це відповідні урядовці. А урядовці за свій рупор мають якраз саме цю найвідповідальнішу газету... — Діалектика, — сказав Лопуцька.

Гордовитий, як римлянин, Лопуцька пішов до редактора цієї газети й сказав, що він, слово чесне, більше так писати не буде. Гордовитий, як скеля над морем, Лопуцька попросив про це всім не розказувати.

І редактор погодився. Розказав не всім, а саме тим, чиїм рупором була його газета...

Словом врешті все гаразд...

ЕПІЗОД П'ЯТНАДЦЯТИЙ (останній тільки в моїх спогадах)

Вчора я грав з Лопуцькою на біліярді, й він мені розказував:

— ... прямо не маю часу гонорарів збирати... друкують, сукині сини... навіть мене не питаючи...

А сьогодні мені сказали, що Лопуцькові знову дають долари й він знову поїде до Европ, після чого його командирують для лікування на Сандвичеві острова...

Бо Лопуцька — квіт українського творчого інтелекту. Бо Лопуцьок — мало.

Бо Україна бідна...

Бідна Україна!

Примітка

Сатиричний твір Леоніда Гавриловича Скрипника «Матеріяли до біографії письменника Лопуцьки» представлено тут за публікацією в харківському часописі «Нова ґенерація» № 11 за 1928 рік. Збережено правопис тієї публікації, котрий дещо відрізняється від сучасного.

Примітки автора

Вирізка з «Вечірнього Радіо» — Найбільш освідомлена літературознавча газета на Україні.

— Ех!.. Тц!.. ну й ...! — В оригіналі можна було крім написаного чути далі ще всякі слова.