Iлiада

101] Так один з одним тоді розмовляли вони між собою. 102] В час той не встояв Еант під навалою стріл мідногострих. 103] Зевсова воля долала його і жорстокі удари 104] Славних троян. На скронях у нього шолом світлосяйний 105] Страшно гудів від ударів. Списи увесь час ударяли 106] В бляхи шолома ясні. Тримаючи щит блискотливий, 107] Ліве плече аж замліло. Проте не здолали трояни 108] Щит той схитнути, хоч сипали стріли навкруг мідногострі. 109] Важко дихав Еант, усе тіло в утомі спливало 110] Потом рясним безустанно, було йому навіть несила 111] Вільно дихнуть. За бідою біда звідусіль насувалась. 112] Нині скажіть мені, Музи, що маєте дім на Олімпі: 113] Як пломенистий вогонь кораблі став палити ахейські? 114] Гектор, заскочивши зблизька, мечем величезним Еанта 115] По ясеневому списові вдарив при самому вістрі 116] Й ратище геть відрубав. Безпорадно Еант Теламонів 117] Зламаним списом махнув – далеко від нього позаду 118] З брязкотом мідяне вістря відточене впало на землю.

119] Трепетним серцем, здригнувшись, Еант зрозумів бездоганний 120] Справу богів, – адже його задуми ратні руйнує 121] Зевс громовладний, троянам бажаючи дати звитягу. 122] Він одступив, і метнули трояни вогонь неугасний 123] На кораблі бистрохідні, і полум'я скрізь спалахнуло, 124] Зразу ж вогонь і корму охопив. Ахілл, це уздрівши, 125] Ляснув по стегнах себе і скрикнув тоді до Патрокла:

126] «О поспіши, богорівний Патрокле, їздець бистрокінний! 127] Бачу, як полум'я на кораблях уже наших бушує. 128] Якщо візьмуть кораблі, то й відступу вже нам не буде. 129] Зброю мерщій одягай, а я шикуватиму військо».

130] Так він сказав, і Патрокл ясною озброївся міддю. 131] Спершу наклав наголінники гарні собі на голінки, 132] Срібною пряжкою кожен до місця як слід прикріпивши. 133] Потім і лати міцні прудконогого внука Еака, 134] Зорями квітчані рясно, на груди свої надягнув він 135] І через плечі срібноцвяхований меч перевісив, 136] Кутий із міді, та щит величезний узяв і незламний. 137] А на могутнє чоло шолом він добірний насунув 138] З кінським хвостом, що над гребенем страшно вгорі розвівався. 139] Взяв ще два списи міцні, що немов приросли до долоні. 140] Списа не взяв він лише бездоганного внука Еака: 141] Був він важкий, міцно збитий. Ніхто його інший з ахеїв 142] Навіть підняти не міг, лиш Ахілл ним вимахував легко, 143] Ясеном тим, що Хірон для любого батька Пелея 144] Сам з верховин Пеліону приніс на загибель героям. 145] Автомедонтові коней він швидше велів запрягати, – 146] Той по Ахіллу, мужів переборцю, мав шану найбільшу, – 147] Був найвірніший, на заклик в бою відгукнутись готовий. 148] Автомедонт же баских впріг у ярма Ахіллових коней – 149] Балія й Ксанта, що швидше від подиху бурі летіли. 150] Вітру Зефірові гарпія їх породила Поларга, 151] Пасшись на луках, над течією ріки Океану. 152] В припряг до них бездоганного він заохотив Педаса, – 153] Вивів Ахілл його сам, Етіонове місто здобувши. 154] Смертний, за кіньми безсмертними легко він міг поспівати.

155] Сам же Ахілл, мірмідонські обходячи в час той намети, 156] Кликав до зброї усіх. Мов зграя вовків ненаситних, 157] Що невгамовним в серцях своїх дихають шалом відваги, 158] Оленя в горах настигши рогатого, рве на шматочки 159] В хижій жадобі, і пащі у них червоніють від крові, 160] Потім вся зграя шалено біжить до джерел темноводих, 161] Щоб язиками вузькими з поверхні хлебтати стемнілу 162] Воду, ригаючи кров'ю убитого звіра; а серце 163] В грудях безтрепетне в них, і роздуті від їжі утроби.

164] Так мірмідонян вожді і правителі шумно збирались 165] В лави, що мужній їх вів прудконогого друг Еакіда 166] В бій завзятий. Став перед ними Ахілл войовничий 167] І підбадьорював коней і лави мужів щитоносних.

168] Бистрих було п'ятдесят кораблів, що привів їх під Трою 169] Зевсові любий Ахілл, і на кожнім при веслах сиділо 170] По п'ятдесят вояків бойового його товариства. 171] П'ятеро визначив він воєвод, щоб держали над ними 172] Провід, найвищу собі над всіма залишаючи владу. 173] В першім загоні Менестій стояв на чолі зброєсяйний, 174] Син Сперхея-ріки, що від Зевса дощами живиться. 175] Донька Пелея родила його, Полідора прекрасна, 176] Жінка, із богом Сперхеєм невтомним на ложі з'єднавшись. 177] Батьком, проте, йому Бор, Періерія син, уважався, – 178] Шлюб з нею взяв він відкритий, численні віддавши дарунки. 179] В другім загоні начальником Евдор стояв войовничий. 180] В танцях славетна й прекрасна родила його Полімела, 181] Донька Філанта. Гермес-бо, світлий дозорець могутній, 182] Дівчину ту покохав, уздрівши її в хороводі, 183] Що злотострільна вела Артеміда, мисливиця шумна. 184] В верхню світлицю ввійшовши до дівчини, потай з'єднався 185] З нею ласкавий Гермес, і сина вона породила 186] Евдора славного, в бігу швидкого, хороброго в битві. 187] Тож як Ілітія, що породіллям полегшує муки, 188] В світ його вивела, й сонячне бачити став він проміння, 189] Сила міцна, Ехеклей тоді, Акторів син, Полімелу 190] Ввів у свій дім як дружину, численні віддавши дарунки. 191] Внука ж ростив і виховував свого Філант староденний, 192] Опікуванням його оточивши, як власного сина. 193] В третім загоні стояв на чолі Пісандр войовничий, 194] Маймала син, що після Патрокла, друга Пеліда, 195] Між мірмідонян усіх списоборець вважався найперший. 196] А в четвертім вождем був Фенікс, комонник старезний. 197] В п'ятому – Алкідамант, Лаеркіїв син бездоганний. 198] Військо в ряди бойові з вождями поставивши струнко, 199] Вийшов Ахілл і до них із словом звернувся могутнім:

200] «Не забувайте ніхто з мірмідонян погроз велемовних, 201] Що із швидких кораблів ви троянам у той посилали 202] Час, коли гнівом кипів я і кожен мене винуватив: 203] «Жовчю, Пеліде страшний, годувала тебе твоя мати, 204] Немилосердний, при кораблях ти тримав нас насильно. 205] Краще б уже на своїх кораблях морехідних додому 206] Ми повертались, якщо так запав тобі гнів той у душу». 207] Часто, зійшовшися, так говорили. От битви велика 208] Справа настала, якої так довго ми всі дожидали.

209] Хай тепер кожен, в кім серце хоробре, з троянами б'ється!»

210] Мовлячи так, він у кожному силу будив і завзяття. 211] Стали щільніші їх лави, слова владареві почувши. 212] Як каменяр із каміння міцного стіну викладає 213] Дому високого, щоб проти буйних вітрів він устояв, 214] Так же зімкнулися лави горбатих щитів і шоломів – 215] Щит із щитом, шолом із шоломом, із воїном воїн, 216] Гребені сяйні на їх конегривих шоломах стикались 217] З кожним їх рухом, – лавами так вони щільно стояли. 218] Спереду ж два зброєносні мужі – Патрокл богорідний 219] З Автомедонтом, обидва бажанням одним пломеніли – 220] В бій мірмідонян вести. Ахілл же тоді до намету 221] Свого пішов. Відчиняє він віко важке на чудовій, 222] Гарно оздобленій скрині, що сріблянонога Фетіда 223] На корабель йому в путь спорядила, повну хітонів, 224] Теплих плащів і вовняних дерг – захищатись од вітру. 225] Келих роботи майстерної там зберігався. Не вільно 226] З нього нікому із смертних вина іскристого пити, 227] Ані нікому з богів, окрім Зевса, чинить узливання. 228] З скрині тієї Ахілл його вийняв і спершу очистив 229] Сіркою, потім прозорими водами вимив старанно, 230] Руки обмив і собі і вином його сповнив іскристим. 231] Став серед двору, звів очі до неба, вино лив іскристе 232] Й ревно моливсь він. І вчув молитви його Зевс громовладний.

233] «Зевсе Додонський, пелазгів далекий державче, владарю 234] Скель непогідних Додони, де віщії селли домують, – 235] Сплять на землі вони голій і ніг ніколи не миють. 236] Зважив колись уже ти на благання мої молитовні 237] І вшанував мене, тяжко загони скаравши ахейські, 238] Отже, прошу і сьогодні я вволити інше бажання: 239] Сам залишаюсь я в стані моїх кораблів бистрохідних, 240] Тільки товариша я і багато із ним мірмідонян 241] В бій посилаю. Прослав його, Зевсе широколунний, 242] Серце у грудях його укріпи, щоб побачив і Гектор, 243] Чи не спроможний і сам відзначитися в битві товариш 244] Наш бойовий, чи тільки тоді нездоланні шаліють 245] Руки його, коли й я з ним шал поділяю Ареїв. 246] А віджене від своїх кораблів бойову колотнечу, 247] Хай тоді цілих до мене й швидких кораблів він поверне 248] З товаришами всіма бойовими при повній їх зброї!»