Бiблiя /Библия

4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.

5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.

6 Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.

7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.

8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.

9 Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,

10 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

12 А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.

13 Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?

14 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

15 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.

16 Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.

17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

18 Знав бо, що через зависть видали Його.

19 Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.

20 Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.

21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.

22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.

23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.

24 Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.

26 Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.

27 Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.

28 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;

29 і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!

30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.

31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.

32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.

35 Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

36 І, посїдавши, стерегли Його там;

37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

40 і каht="учи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.

44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?

47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

49 Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

52 і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,

53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.

55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.

58 Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.

59 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,

60 положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.

61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

62 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,

63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.

64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.

66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

Вiд Матвiя 28

1 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб.

2 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сїв на нїм.

3 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг.

4 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві.

5 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса розпятого шукаєте.

6 Нема Його тут; устав бо, як казав. Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь.

7 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав.

8 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його.

9 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глаголючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.

10 Тодї рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.

11 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось.

12 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволї срібняків воїнам,

13 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали.

14 І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо.

15 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня.

16 Одинайцять же учеників пійшли в Галилею, на гору, куди повелїв їм Ісус.

17 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились.

18 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.

19 Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

20 навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.