Бiблiя /Библия

11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

14 Багато бо званих, мало ж вибраних.

15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

20 І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?

21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.

25 Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;

26 так само й другий брат, і третїй, аж до семого.

27 Опісля ж усїх умерла й жінка.

28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вон Rom жінкою? всї бо мали її.

29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

30 Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

36 Учителю, котора заповідь велика в законї?

37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

38 Се перва й велика заповідь.

39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.

Вiд Матвiя 23

1 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх,

2 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.

3 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.

4 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.

5 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

6 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах,

7 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.

8 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати.

9 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

10 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.

11 Більший же між вами нехай буде вам слугою.

12 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

13 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

14 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.

15 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

16 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!

17 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?

18 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого; хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий.

19 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар?

20 Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї.

21 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.

22 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

23 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.

24 Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

25 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

26 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.

27 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.

28 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

29 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,

30 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.

31 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.

32 І ви доповнюйте міру батьків ваших.

33 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного?

34 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

35 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

36 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.

37 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли!

38 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

39 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!

Вiд Матвiя 24

1 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну.

2 Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

3 Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?

4 І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.

5 Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.

6 Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.

7 Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.

8 Все ж се почин горя.

9 Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого.

10 І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного.

11 І багато лжепророків устане, й зведуть многих.