Бiблiя /Библия

17 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:

18 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;

19 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

20 Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.

21 Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.

22 Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.

23 І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.

24 І почувши десять, ремствували на двох братів.

25 Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.

26 Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;

27 і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,

28 як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

29 І як виходили вони з Ерихона, йшло слїдом за Ним багато народу.

30 І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

31 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

32 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?

33 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.

34 Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.

Вiд Матвiя 21

1 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,

2 глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.

3 І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.

4 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:

5 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.

6 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,

7 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.

8 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.

9 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

10 А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?

11 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.

12 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;

13 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.

14 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.

15 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,

16 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?

17 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.

18 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.

19 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.

20 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!

21 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;

22 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

23 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?

24 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

25 Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?

26 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.

27 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.

28 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийѹ яовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.

29 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.

30 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.

31 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.

32 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.

33 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.

34 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.

35 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.

36 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.

37 На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.

38 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.

39 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

40 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?

41 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

42 Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?

43 Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

44 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.

45 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.

46 І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.

Вiд Матвiя 22

1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

7 Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.