Танґо смертi
Танґо смертi читать книгу онлайн
Юрій Винничук (нар. 1952 р.) — відомий український письменник, поет, драматург, літературний діяч. Живе і працює у Львові. У видавництві «Фоліо» 2012 року вийшов друком його роман російською «Весенние игры в осенних садах».
Події у новому романі Юрія Винничука «Танґо смерті» розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові і під час Другої світової четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули у 1921 році під Базаром, — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують своєї дружби.
Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями. І не лише у Львові, але й у Туреччині. Проте яким чином обидві сюжетні лінії зійдуться докупи, довідаєтеся у несподіваному фіналі.
* * *
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літературі. Але манера письма у цьому романі — це також і новий Винничук із захоплюючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танґа смерті», яке виконували в'язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній.
Андрій Любка: «Отримавши змогу стати першим читачем роману «Танґо смерті» в рукописі, мушу визнати, що з його появою маємо тепер українського Умберто Еко та ще й з нотками Борхеса. Вплести в тканину твору і трагізм, і гумор, і любовну та детективну інтригу, і цілі сторінки енциклопедичних знань та переказів, описати довоєнний Львів так живо, так смачно — для цього треба було оволодіти неабиякою майстерністю і неабиякими знаннями. Українцям текст у такому історичному світлі давно був потрібен».
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Хорунщина — тепер вулиця Чайковського.
Хрипка пойняла — захрип голос.
Цереґелі — зайві клопоти.
Цибульський Мечислав (1903—1984) — польський актор, який грав переважно ролі коханців.
Циґаро — сигара.
Цизорик — складний ножик.
Ці'ручки — усічена форма від «цілую ручки».
Цьмага — синонім горілки.
Цьотка Бандзюхова — популярний персонаж вуличних пісеньок та кабаретових сценок.
Цьоця-дрипця — жартівлива назва старших пань.
Чубарик — так називали бійців Червоної армії через те, що носили гостроверхі шапки.
Шац-хлопаки — гарні хлопці.
Шильд — вивіска.
Шимон — сторож у кам'яниці, консьєрж.
Шимонова — консьєржка.
«Шкоцька» — «Шотландська», легендарна кнайпа, де збиралися славетні львівські математики.
Шлюс — кінець.
Шляк — проклін, дослівно: щоб ти мав серцевий напад.
Шлякати — проклинати.
Шляфрок — халат.
Шмерґля робити — дурити когось.
Шмінка — помада.
Шо ся стрєсло? — Що трапилося?
Шопка — вертеп.
Шпаґат — поліцай.
Шпаґат ковтнути — бути пихатим.
Шпанувати — дивитися, пильнувати за чимось.
Шпацірґанґ — прогулянка.
Шпера — чайові.
Шпіциль — поліційний аґент.
Шпондерок — вуджене сало з м'ясними прожилками.
Шпрехер — львівський архітектор, який збудував у 1921 році один із найвищих у Львові будинків на площі Міцкевича, відтак і сам будинок прозвали його іменем.
Штами тримати — підтримувати дружні стосунки.
Юденрат (нім. Judenrat — «єврейська рада») — єврейський адміністративний орган, створений у кожному єврейському ґетті на окупованих нацистами територіях.
