Наше меню (нажмите)

Гарячий шоколад iз запахом ванiлi (СИ)

На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Гарячий шоколад iз запахом ванiлi (СИ), "Anna Di"-- . Жанр: Современная проза. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Гарячий шоколад iз запахом ванiлi (СИ)
Название: Гарячий шоколад iз запахом ванiлi (СИ)
Автор: "Anna Di"
Дата добавления: 16 январь 2020
Количество просмотров: 172
Читать онлайн

Гарячий шоколад iз запахом ванiлi (СИ) читать книгу онлайн

Гарячий шоколад iз запахом ванiлi (СИ) - читать бесплатно онлайн , автор "Anna Di"

Думаєте, усі випадкові зустрічі випадкові? Ви помиляєтеся. Людям призначено зустрічати один одного.

Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту pbn.book@yandex.ru для удаления материала

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 18 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:

One Republic vs. David Guetta – If I lose we run

Main-de-Gloire – I knew you were trouble

55 Escape – Lies

Blur – Song 2

3 Doors down – Believer

Kesha – Your Love is My Drug

Дзідзьо – Голі дівчата

Slipknot – Before I Forget

Papa Roach – Not Listening

Don Veda – I’ll Remember You

Bullet for My Valentine – Walking the Demon

Three Days Grace – Break

- Загалом. Я порахував, що усіх пісень вистачить десь годин на шість, тому жодна з них не буде повторюватись. До речі, Емма, Фелікс, вибачайте, що не сказав вам раніше, що на вечірку всі приходять парами; зовсім не обов’язково для цього зустрічатись між собою насправді, проте правило є правило: необхідно його дотримуватись. Ви, до речі, можете об’єднатися у пару між собою, – сказав нам, вказавши один на одного, Адам.

- Ти ж не погодишся бути зі мною у парі? Правда ж, Емма? – боязко запитав Антоша.

         «Що я бачу в його очах? Страх? Він боїться, що я йому відмовлю?»

- А ти хотів би, щоб я погодилась?

«Боже, що я роблю?»

- Так.

         «Коротко і чітко.»

- Адам, ми прийдемо з Феліксом у парі, – випаливши це, я краєм ока глянула на здивованого, проте радісного Антошу.

- Оу, ледве не забув; існує ще одне правило: на кожному повинна бути присутня річ, що належить його партнеру, – сказав кузен.

- Хто придумував усі ці правила? Це ж безглуздість, – вирішила висловити свою думку я.

- Ти не розумієш… поки-що. Але завтра ти побачиш, як це весело, – відповів мені Адам.

- Я можу дати тобі якусь свою футболку, лише вона на тобі буде виглядати як сукня, – звернувся до мене Антон.

         «Блін, він дасть мені щось своє. Цікаво, всі його речі пахнуть ваніллю?»

- Так, давай; я люблю носити великі футболки.

         «Так, я буду пахнути Феліксом… Боже, що це зі мною? Мені що, починає він подобатись усе більше і більше?»

- Можемо сьогодні сходити до мене: вибереш собі футболку, яка найбільше сподобається.

         «Ні; ні, не роби цього; не йди до нього; не треба, Емма…»

- Так, добре. А що будемо робити з тобою? Я не знаю, яку річ тобі дати. Хоча ні, є одна ідея, лише…

- Лише що?

         «Ой Божечки, ну навіщо ж нахилятись так близько, невже нечутно, що я кажу?»

- У мене є футболка, яку я ношу лише вдома, бо вона великого розміру, проте вона чорна з рожевим серцем посередині.

- Просто ідеально, – посміхаючись, сказав Адам. – У цьому то і є увесь прикол переодягання.

- Якщо хочеш, я можу ще вдома передивитись свій одяг; може, знайдеться щось цікавеньке, – сказала я, повернувшись до Антоші.

- Ні, не треба. Мені подобається ця ідея. Коли краще взяти у тебе цю футболку?

- Можна або сьогодні ввечері, або відразу переодягтись у неї вже безпосередньо тут.

- Давай я зайду по тебе завтра перед вечіркою; заодно то і переодягнусь.

         «Він прийде по мене додому? Справді? О, як це мило.»

- Окей, добре. До речі, Адам, о котрій нам завтра вже потрібно бути тут, і коли безпосередньо початок вечірки?

- Вам треба бути тут десь о 5-ій годині, потім о 7-ій я розпускаю всіх, щоб забрати своїх дівчат, а о 8-ій – безпосередньо початок. Ви, до речі, з Феліксом можете залишатись тут із 7-ої до 8-ої години, якраз перевірите усе, добре? У вас же немає ніяких планів?

- У мене ніяких, – першим відповів Антон.

- Так, у мене теж, – відразу ж підхопила я.

- От і добре. Тоді, якщо ні в кого немає запитань, можна вже розходитись, – оголосив Адам.

         Усі одноголосно підтримали цю думку. Хлопчаки одразу ж розбіглися, і ми з Феліксом зосталися на вулиці самі.

- То що, ми до мене? – запитав Антон і відразу ж додав. – Ну, по футболку.

- Так, зараз, лише відправлю мамі повідомлення, що трохи затримаюсь, –  швидко набравши смс, я продовжила рух. – Усе, тепер можемо йти. Ти, до речі, далеко звідси живеш?

- Якщо чесно – то далеченько.

- Ух, ну що ж, нічого; якось та й доберемося.

- І я навіть знаю як, – сказав Фелікс, вказуючи на авто, що зупинилось коло нас.

- Ем…

         «Може не варто сідати до цього автомобіля?»

- Не бійся; це машина мого тата, – Антоша взяв мене за руку та потягнув до авто.

- Доброго дня, – злякано пролепотіла я водієві, сідаючи всередину.

- Привіт, пап. Це – Емма. Пам’ятаєш? Я тобі вчора про неї розповідав.

- Звісно ж пам’ятаю. Це ти та гарна й мила дівчинка, яка позичила книгу моєму книгу.

         «Що? Гарна й мила? Це йому Антон так сказав. Чи це він сам зробив такі висновки?»

- Мабуть, я.

- Мене, до речі, звати…проте, не важливо. Називай мене Ієн, добре?

- Добре.

         Фелікс, нахилившись ближче до батька, сказав йому щось, а потім повернувся назад, лише тепер (як мені здалося) він сидів до мене ще ближче.

         «Я знову відчуваю його запах. Так, це точно ваніль.

         Він… він тільки-но поклав свою руку на мою? Ні, цього не може бути. Антоша, що ж ти робиш? Не повторюй вчорашню помилку, не треба…

         Яка приємна на дотик його долонь: така мужня, сильна, і в той же час, така ніжна.

         Боже, що зі мною? Так, треба заспокоїтись і… скоріше б уже доїхати.»

- Усе, приїхали,почувся голос спереду. – Ви надовго до нас?

- Ні, пап. Нам лише треба знайти деякі речі для вечірки, – відповів Антон, відпустивши мою долонь.

- Добре, тоді подзвониш пізніше, щоб я відвіз твою подругу додому.

- Емма, ти знову боїшся мене? – запитав Антоша, коли ми вже вийшли та направились до дверей його будинку.

- Не те що боюсь, але ти трохи дивно себе ведеш.

         «Так, я змогла це сказати. Навіть, голос не дуже дрижить.»

- Ти з усіма дівчатами так спілкуєшся?

- Ні, лише з тобою. Просто…

- Просто що? Знаєш, я відчуваю себе якоюсь іграшкою, яку можна використовувати.

- Вибач; будь ласка, вибач. Ти права, треба було тобі відразу розповісти. Давай зайдемо до будинку – і я все розкажу.

         «Так. Добре, зараз він усе пояснить. Цікаво як? Що він повинен був відразу мені сказати?»

- Ходімо до моєї кімнати, – сказав Фелікс, відкривши преді мною двері. – Можеш сісти на кресло, доки я буду шукати тобі футболку.

- А як же розповідь?

- Добре. Там, де я раніше проживав, та залишилась моя молодша сестра, зведена. Так от, ти дуже схожа на неї… Загалом, коли я бачу тебе, мені весь час хочеться оберігати, допомагати… ну, як молодшій сестричці. Ось чому я себе так дивно з тобою веду.

         «Ну, тепер мені спокійніше, але все одно це все дуже дивно.»

- А що це було тільки-що в машині. Вирішив потриматись з сестрою за руки?

         На обличчі Антоші почала сяяти посмішка.

         «Ну і чому він оце посміхається?»

- А в кого руки замерзли, проте рукавиць не опинилось?

         «Невже він помітив, що я змерзла?

         Оу, то він просто грів мені руки, як молодшій сестричці. Блін, щось мені після цього зізнання не набагато й легше: тепер вже немає надії на те, що я можу йому подобатись. Ну що ж, значить так має бути: я йому просто як сестра, і все, не більше…»

- Емма? Ти чому примовкла? Дуже багато нової інформації, так?

- Так, мій мозок ще не встиг це все переварити.

- Знаєш, можеш не забивати собі цим голову. Я можу тебе попереджувати тебе, коли мені захочеться проявити свою братерську любов.

         «Любов… так, братерська любов. Не більше

- Добре. Так буде краще.

- Домовились… Я, до речі, вже знайшов усі футболки, що в мене є. Ще ось майка крута, проте вона, мабуть, буде дуже велика для тебе.

         Антоша тримав у руках чорну майку з якимось чудовиськом, а знизу був напис «I can’t drown my demons, they know how to swim».

- Це ж слова з пісні гурту BMTH, так?

- Так, ти любиш їхню творчість?

- Є деякі дійсно круті пісні, проте слухати я їх почала лише через те, що мені сподобався їхній вокаліст.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 18 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:
Комментариев (0)

0