Борозна у чужому полi

Через два тижні пан Загірняк був увільнений, і тепер комендант колишній, як переказували, генд- лярем заробився: скуповував у поліського «дядька нетямущого» худобу і переганяв у Варшаву. «Дасть Бог, – подумалося Тимошенкові, – що їхні дороги тепер більше ніколи не зійдуться – хай собі хвости бикам крутить надалі…

----- 25

П уті Господні несповідимі – як людини, так, схоже, і книги. На конгресі в Цюрихському політехнічному інституті Степан Прокопович про- бігав очима програму в надії зустріти якесь знайоме ім’я. І ось тобі раз: поруч з його прізвищем в рядку наступному значиться професор М. Т. Губер, з яким

Тимошенко листується хіба з десяток літ.

Карколомні повороти долі цього вченого, як і обставини їхнього знайомства. У Першу світову Губер втрапив біля Перемишля в полон до  росіян, і його вивезли в якийсь табір аж на Волзі. Неспо- дівано Тимошенко отримує листа від незнайомого австрійського полоненого: той пише, що користу- ється нагодою та вчить російську мову, і в цьому має вже певний поступ. Губер просив дозволу переклас- ти польською мовою підручник Тимошенка з опору матеріалів.

З наукової літератури прізвище Губера йому було вже відоме, тож дозвіл такий він надав. То був іс- тинно щасливий початок ходи підручника знаними і незнаними світами, бо книга не тільки на багато літ прижилася у Варшавській політехніці, а й перекла- далася далі іншими мовами, кочувала собі країнами і континентами.

Доволі своєрідно пробивала дорогу в світ у Сте- пана Прокоповича книга англійською мовою. Нею він ще не сповна володів, а тут життя підганяє.... У двадцять восьмому-двадцять дев’ятому навчальному році Тимошенко читав теорію тонких стержнів та пластинок, а ще теорію пружності. Свого матеріалу в нього було предостатньо, от тільки слухачам готу- ватися немає книг. І він вдається тоді до оригінальної

технології: Тимошенко пише чорновики англій- ською, доволі ще кострубатою, а двоє його слухачів, молодих американців, що вже самі викладали, взяли- ся як волонтери правити; потім уже, при передруко- ві на машинці, додатково редагувалося.

Все ладилося якнайліпше, хіба видавець нерви згодом тріпав. Книга в обсязі видалася йому загру- бою, тож без погодження з автором він робить з неї... дві. А те, що виклад обірваний на півдорозі, то для нього звичайнісінький мізер.

Не без пригод торувало собі дорогу в бібліотеки та на книжкові полиці у магазинах видання у Фран- ції. До Степана Прокоповича надіслав листа бель- гійський професор, який вважав за кончу потребу для цієї країни мати французький переклад англій- ської книги про теорію пружності. Дозвіл такий професор отримав. Збіг час, і якось Тимошенко ви- йняв з поштової скриньки листа, в якому професор просив вибачити йому, бо досі не знайшов видавця для книги.

Цілком випадково Степан Прокопович по дорозі на черговий конгрес зустрів у Парижі колишнього свого студента з Київської політехніки, тепер про- сто біженця Гольдмерштейна. Учитель і учень згада- ли часи минулі, і Тимошенко між іншим оповів при- году з бельгійським колегою.

Цього не може бути! – обурювався щиро Гольдмерштейн. – Вони просто не розуміють зна- чення цієї наукової праці...

І, на превеликий подив, книга небавом виходить: курйоз полягав у тому, що книгу благословило у світ видавництво, яке раніше її відхилило.

Чого не здатен був відомий бельгійський про- фесор, – оповідатиме потім братам Степан Проко-

пович пікантну бувальщину, – те під силу виявилося невідомому біженцю з Києва...

В цьому ряду пам’ятних книг на поличці власної бібліотеки Степана Прокоповича стояла ще одна особлива: хоч не він був її автором, та дорога йому однаково.

У тридцять восьмому році він отримав від Това- риства інженерів-механіків запрошення на чергові збори. Організатори навмисне «забули» вказати в запрошенні, що планують бенкет з приводу шістде- сятиліття Тимошенка.

То був славний бенкет, де чимало переговорено, де немов прогорнули десятки сторінок минувшини, такої картатої, як картатим було століття.

– Дозвольте подарувати на згадку цю книгу, – звернулися наприкінці до Тимошенка.

То була поважна книга наукових праць, авторами яких стали його колишні й теперішні учні. Надалі завше видання стояло в одному ряду, що давно пере- стали вміщатися на одній полиці, з книгами самого Степана Прокоповича: Стабильность плит при сжа- тии, Киев: Тип. Кульженко, 1908; Курс сопротивле- ния материалов, Киев: Киевский политехнический институт, 1911; Applied Elasticity, with J. M. Lessells,

D. Van Nostrand Company, 1925; Vibration Problems in  Engineering,  D.  Van  Nostrand  Company», 1st Ed. 1928, 2nd Ed. 1937, 3rd Ed. 1955 (with D. H. Young); Festigkeitprobleme in Maschinenbau, 1928; Stabilit tsprobleme der Elastizitt, 1928; Прикладная теория упругости, 1931; Расчет упругих арок, 1933; Strength of Materials, Part I, Elementary Theory and Problems, D. Van Nostrand Company, 1st Ed. 1930, 2nd Ed. 1940, 3rd Ed. 1955; Strength of Materials, Part II, Advanced Theory and Problems, D. Van  Nostrand

Company, 1st Ed. 1930, 2nd Ed. 1941, 3rd Ed. 1956; Theory of Elasticity , McGraw-Hill  Book Company, 1st Ed. 1934, 2nd Ed. 1951 (with J. N. Goodier); Elements of Strength of Materials, D. Van Nostrand Co., 1st Ed. 1935, 2nd Ed. 1940, 3rd Ed. 1949 (with G.H. MacCullough), 4th Ed. 1962 (with D.H. Young); Theory of Elastic Stability, McGraw-Hill Book Company, 1st Ed. 1936, 2nd Ed. 1961 (with J. M. Gere); Engineering Mechanics, with D.H. Young, McGraw-Hill Book Company, 1st Ed. 1937, 2nd Ed. 1940, 3rd. Ed. 1951, 4th Ed. 1956; Theory of Plates and Shells , McGraw- Hill Book Company, 1st Ed. 1940, 2nd Ed. 1959   (with

S. Woinowsky-Krieger); Theory of Structures, with  D.

H. Young, McGraw-Hill Book Company, 1st Ed. 1945, 2nd Ed. 1965; Advanced Dynamics, with D. H. Young, McGraw-Hill Book Company, 1948; History of The Strength of Materials, McGraw-Hill Book Company, 1953; Engineering Education  in  Russia,  McGraw- Hill Book Company, 1959; As I Remember, D. Van Nostrand, 1968, ASIN: B000JOIJ7I; Устойчивость стержней, пластин и оболочек, Москва: Наука, 1971; Mechanics of Materials, with J. M. Gere, 1st edition,

Van Nostrand Company, 1972; Статические и ди- намические проблемы теории упругости, Киев: На- укова думка, 1975...

----- 26

Х олодний метал торкнувся потилиці Сергія Прокоповича так несподівано, що він навіть страху не встиг відчути чи подібного чогось – єдине, що зрозуміти вдалося: то була зброя, карабін чи ав- томат, холодне залізо. А ще миттєва думка змайнула, що навіть поворухнутися йому не слід, бо оте неві- доме за його спиною невідомо ще як вчинити може. Тимошенко лише відчував, як холод металу неспіш- но перетікає у тіло, роблячи його дерев’яним,    не-

згинним і цілковито незрушним.

– Не сподівався я від життя на щастя таке, – озвався за спиною Сергія Прокоповича голос, знайомий і не- знайомий, але з відчутними нотками втіхи і торжества.

«Загірняк», – сам собою явився втомлений здогад. В одну хвильку пропав десь страх, хіба стрімкою злістю вичавлений, і Тимошенко круто  обернувся.

Перед ним справді був Загірняк, іронічно впіврота всміхаючись, він так само тримав автомат наготові.

Вони якийсь час мовчки стояли, один в одного впершись поглядами, незмигними і  ненависними.

Тимошенка в концтабір доля по тому закинула, як німець, що обезсилювався на очах, мобілізував його, шістдесятидворічного, в організацію Тодта. Коли ж одного дня від голоду і перевтоми, як верта- лися ввечері у бараки, Сергій Прокопович втратив свідомість, то розцінили те як спробу втечі і впаку- вали у цей вельми розкішний табір. То про нього на стіл рейхсляйтеру ліг доволі відвертий, як на той час, документ.