За золотом Нестора Махна
За золотом Нестора Махна читать книгу онлайн
У пригодницькій повісті За золотом Нестора Махна, написаній на основі маловідомих архівних матеріалів органів державної безпеки, розповідається про драматичну історію пошуку махновським ад’ютантом Іваном Лепетченком цінностей, схованих на території Гуляйпільського району та в інших місцях.
У другому розділі книги публікуються листи Махна і його бойових товаришів, спогади, свідчення та інші документальні матеріали, які проливають світло на пошуки золота, а також життя і діяльність махновців у еміграції.
Консультант — доктор історичних наук Волковинський В. М.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Малий, ти питаєш про Альошу Чубенка. Я його не бачив років півтора. Тоді він був у Харкові. Здається, і зараз там, але добре не знаю. Тоді, як я був у Харкові у нього, то він жив дуже добре, одержував хороші гроші, а зараз де він і як він живе, не знаю. Розпитував декого, але ніхто не знає.
Голова виконкому Г-Поля — Ісаєнко, сам він г-пільський, ти його знаєш, секретарем парткому — Кулішенко, головою сільради — Гришка Чайка, ти його пам'ятаєш, наш хлопець, і взагалі, хлопець хороший і серед людей має довіру. Відкіль Кулішенко не знаю, але хлопець теж нібито нічого. Г.П.У. в Г-Полі немає років з три, є в Запоріжжі, але хто там, не знаю.
Селяни ставляться (до влади — Прим. авт.) нібито нічого, поганого нічого не кажуть, але, ти їх знаєш, поки що люблять того, хто їм дає, а вони давать не люблять, а взагалі, вони зараз ставляться непогано. А тепер ти питаєш, як братська могила. Так як і раніше, тепер там ховають партійних і на святах там прибирають, пісок привозять, мітингують. Навіть Лисенко Василь, ти його знаєш, сам наймав возити пісок, він зараз служить в Сільгосп-ві, там служить і Іван Чучко, одержують хорошу платню і живуть нічого собі.
Пока бувай здоровий.
Твій друг І. Леп.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 76)
Документ 24
Здоров був, Малий.
Чого це від тебе так довго немає відповіді? Оце кілька днів тому бачив старого Харлама (батька В. Харламова — Прим. авт.), так він розказував, що одержав листа, і казав, що нібито ти не одержуєш від мене листів. Я писав уже два листа тобі, але на жодного відповіді не одержав.
Живу по-старому, зараз уже трішки краще, бо знов почав торгувати морозивом.
Якщо напишеш, то я постараюся написати тобі трішки більше. А чого не одержуєш листів, я не знаю.
Бувай здоров.
І. Лепетченко
5.08.1928 р.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 119)
Документ 25
Иван Савельевич.
Не отвечал я тебе по многим причинам. Но главные из них это те, во-первых, что я от тебя не получил ни одного письма, ничего из книг, которые у вас там вышли о махновщине и прислать которые я тебя просил.
Во-вторых, увидев мою с Люсенькой фотографию в журнале «Огонек», которую я через тебя переслал невестке Варваре Петровне и ее деткам, я очень был огорчен, что фотография пропала, думая, что ты под влиянием, с одной стороны, «наших ренегатов» (изменников), с другой стороны, под давлением реакции охранников и сыщиков не можешь ничего ни присылать для меня, ни писем писать.
Из письма твоего, в котором ты жалуешься, почему я тебе не отвечаю, я вижу, что ты можешь писать и присылать книги мне. А потому прошу тебя: купи и пришли для меня две книги — книгу «Махновщина» М. Кубанина на русском языке и книгу «Махновщина» Руднева на украинском языке. Второй книги я еще не видел и считаю долгом раздобыть ее в первую очередь.
Также хорошо было бы достать кое-что из наших изданий: листовок, брошюрок с положениями о вольных советах, проект платформы повстанцев-махновцев и фотографии тачанок с пулеметами и без пулеметов, открытки Г-Поля, Александровска и др. сел и городов.
А пока будь здоров. Передай привет всем-всем друзьям и моим родственникам.
Если знаешь адрес Белаша, напиши ему, пусть пришлет мне свои мемуары (записки), которые якобы уже печатаются в советской прессе.
Еще раз пишу тебе мой адрес, пиши всегда точно.
Пока же оставайтесь все здоровы.
Нестор
24.08.1928 г.

(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 129)
Документ 26
Добрий день, Малий.
Твого листа вже давно одержав та якось не зберуся написати, бо якось то одне, то інше… Оце заробляв з місяця півтора та був дуже в роботі.
Малий, фотографію для Варки я як одержав від тебе, так одразу і віддав її, а ти щось писав за журнал. Та як вона зробила, я не знаю. За Білаша чув, що він нібито в Харкові, але я кого не розпитував про його адресу, ніяк нічого не доб'юся і не можу про нього написати, що ти просив. Книжок, яких ти просив, я ніяк не міг дістати, багато розпитував у Гуляй-Полі, та таких немає. Треба поїхати в Олександрівськ або Катеринослав, але зараз я живу так, що не маю грошей. Я б це зробив, та немає за що поїхати. Попитаю ще, як щось знайду, то одразу надішлю. Може дізнаюсь, де Білаш, тоді напишу. Ти мені вибачай, що довго не писав, бо увесь час працюю і не маю часу.
Посилаю тобі свій привіт. Пиши, я дуже радий, коли одержую від тебе листа.
Твій друг І. С. Л.
17.12.1928 р.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 142)
Документ 27
Здравствуй, дорогой т. Василий Антонович.
Спешу тебя уведомить о том, что я жив и здоров, чего и тебе желаю. Василий А., я твое письмо получил, за которое чувствительно благодарен. Вася, ты пишешь, что бил Малого. Это ты хорошо сделал, через его дурную голову и нам пришлось скитаться. Но ты только одно плохо сделал: когда бил, так нужно было бы вспоминать и обо мне, как они с Домашенко вдвоем хотели мне в Польше чертей дать за недоваренный горох. Ну, да это все неважно.
Ты лишь о себе написал, как живешь и что у тебя есть. Меня интересует, что Малый делает, из чего он живет и как на него там смотрят власти. Чем занимаются другие: дедушка, что с Клееном был в Харькове, я думаю, что дедушка — это Волин. Как живет там Аршинов и чем занимается? Потом меня интересует, не знаешь ли ты, где Хмара.
Ты пишешь, что боишься за зиму, чтобы не остаться без работы. Зато у нас хорошо, безработных нет, и в особенности квалифицированных рабочих не хватает, работай хоть день и ночь, лишь бы сил хватало. Меня немало удивляют покупки, которыми ты обзавелся, ты уже не похож на рабочего. Ну, а потом ты думаешь жениться, по всей вероятности, возьмешь невесту с приданым и станешь настоящим буржуем…
Что Малый говорил, когда ты получил письмо от меня? Интересно, где служит Галина? Пиши побольше, а пока до свидания.
Жму крепко руку.
Г. И. Сергиенко
27.10.1931 г.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-3, т. 1, арк. 91)
Документ 28
Григорий Иванович.
Прошло уже несколько недель, как я получил твое письмо, за которое тебе благодарен.
Сам не знаю, почему так долго не отвечал. Один раз некогда, другой раз не хочется, третий еще что-нибудь, и все тянется и тянется. Наконец, все-таки, собрался. Из твоего письма я почти ничего нового не узнал. Ты пишешь, чтобы я тебе все подробно описал, а сам о себе ничего не пишешь. Пишешь только, что жив и здоров. Конечно, раз ты пишешь письмо, значит ты жив.
Ты все пишешь мне за Малого и Галину. Я тебе скажу, ну их к… обоих, обое сволочи, хотя она немного меньше.
Скажу несколько слов за Малого. Когда он попал сюда, с ним все носились как с…, не знали, где посадить. было много товарищей: очень хороших французов, итальянцев, испанцев, а также много помогали с Америки. Теперь все от него отвернулись, никто теперь с ним не считается как с товарищем, даже я потерял друзей через него. Нет ни одного знакомого, чтобы он не взял денег, и все проигрывает на скачках и бегах. Ты знаешь, что он не любит работать, да и когда он работал, а здесь люди рабочие, франки зарабатываются очень трудно.
