Божi воiни
Божi воiни читать книгу онлайн
Нова трилогія цього модного нині автора переносить читача до Чехії часів гуситських воєн. Пригоди Рейневана з Беляви, лікаря, чарівника, палкого коханця та хороброго вояка, почалися у першому романі «Вежа блазнів».
«Божі воїни» — друга книга трилогії про Рейневана, продовження роману «Вежа блазнів».
Спекотного літа 1427 запах крові стояв у Празі. Папська булла перетворилася на вогонь та меч для гуситів, які, назвавши себе божими вошами, стали на криваву стежку війни. Релігійна війна в центрі Європи залишає по собі згарища й купи трупів. І звісно, не обминає Рейневана, сміливого воїна, але безталанного коханця. Майстер потрапляти в халепи та скрутні ситуації, Рейневан все-таки виходить сухим з води — волею провидіння та завдяки допомозі товаришів. Разом із Божими воїнами він веде боротьбу за істинну віру, мститься за кривди та несправедливість. І нарешті знаходить справжнє кохання…
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Бернат з Любліна. Текст з’явився аж у 1522 році. Але що там.
13
“Pictoribus atque poetis…” — “Художники та поети мають право посягати на все” (Горацій).
14
“Non enim est aliquid absconditum…” — “Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде на яв” (Марк, 4; 22).
15
“Maior sum quam cui posit Fortuna nocere” — “Я на такій висоті, куди й Доля сягнути не може” (Овідій, “Метаморфози”, 6, 195; переклад Андрія Содомори).
16
“Quem dies vidit veniens superbum…” — “Кого ранок бачить піднесеним, вечір бачить скинутим” (Сенека).
17
“Мені дали шість бочівок як хабар…” — хабарництво єпископа Конрада в надаванні пребенд і церковних посад у вроцлавській дієцезії підтверджує (за Длугошем) Єва Малечинська (Ewa Maleczyńska, Ruch husycki w Czechach i w Polsce, KiW, 1959).
18
“Aurea prima sata est aetas…” — Овідій, “Метаморфози”, 1, 89. Переклад Андрія Содомори.
19
“…жейдлік вина коштує три гроші, а півпінти пива — п’ять пеняжів…” — жейдлік вміщав близько півлітра. Чотири жейдліки становили пінту, вісім пінт ішло на скопик, чотири скопики містили відро, чотири відра давали бочку, яка мала близько два з половиною гектолітра ємності. Якщо йдеться про монетарні одиниці, то основною на той час у Чехії (і не тільки!) був празький гріш, який ще називали “білим” або “широким”. Гріш поділявся на 7 пеняжів = 14 гелерам = 28 оболам. Під час гуситських війн гріш не карбували взагалі, що не заважало йому бути найпопулярні-шою монетою, як у платежах, так і в розрахунках.
20
“…хто не пошкодує флорина або угорського дуката…” — флорин, або гульден, або злотий ринський завжди мав нижчий курс, ніж угорський дукат. У 1419 році, році дефенестрації, за угорський дукат платили 23 празькі гроші, а за флорин — тільки 19. Буремний час гуситських вій не міг не викликати спекулятивного зростання вартості золотої монети, тому в мене Гунцледер встановлює курс на рівні тридцяти грошів.
21
“Керетяни і пелетяни” — біблійне: збиранина, набрід (II книга Самуїла, 8; 18 і 15; 18).
22
“…моя сім’я вже багато років є манами Бергових…” — чеська й моравська шляхта, на відміну від польської, де кожний сірома був “рівним воєводі”, поділялася на стани. Найвищий ранг мав панський стан, що складався з найдавнішої та найбагатшої шляхти. Маєтки чеських панів часто були настільки величезними та розлогими, що їх називали “панствами” (panstvi; це слово перейшло в польську мову, де стало назвою політичної організації). Нижча шляхта охоплювала дрібнопомісних шляхтичів і лицарів. Найнижче в ієрархії стояли клієнти (clientes), яких ще називали манами, — убога й позбавлена земельних наділів шляхта, змушена залишатися на службі в багатої шляхти. Або в кліру — єпископам та архієпископам служили цілі армії манів.
23
“E lo spirito mio, che gia cotanto…” — “Божественна комедія”, “Чистилище”, пісня XXX. Переклад Євгена Дроб’язка.
24
“Par montaignes et par valees…” — Кретьєн де Труа, “Івен”. У перекладі автора.
25
“Памбу їден знає” — Памбу (або Памбічек) — від “Pan Buh” (Господь Бог), чеський народний колоквіалізм.
26
“…вертель пива” — 23,25 літра.
27
“Gruonet der walt allenthalben…” — “Carmina Burana”, переклад мій.
28
“…ти, синку мерсебурзьких єпископських міністеріалів…” — міністеріали були лицарями-слугами, обтяженими особистою залежністю від своїх панів. Як справжніх рабів, їх могли, наприклад, продавати або обмінювати, їм не можна було одружуватися без згоди хазяїна, а їхні діти ставали його власністю. У XIII столітті інститут міністеріалів практично зник, поклавши підвалини під верству нижчої шляхти, убогого — але вже вільного — лицарства.
29
“Die Ketzer und in dem christlichen…” — “Єретиків та людей, що у християнській вірі блудять, карати й винищувати…”, історичний фрагмент тексту присяги, яку в рамках боротьби з гуситською єрессю повинен був у 1422 році під загрозою кари скласти кожен мешканець Лужиці, якому виповнилося чотирнадцять років. Поширюючи обов’язок складання цієї присяги на мешканців Шльонська, я роблю так зване “обґрунтоване історичне припущення”. Інакше кажучи: вигадую.
30
“…упійманому гуситові пан Швіговський наказав напхати в пельку й в горлянку пороху…” — історичний факт. Його подають “Stare letipisy czeskie”.
31
“Quibus viventibus non communicavimus…” — “З ким ми не мали спільноти за життя, з тими не будемо у спільноті й після смерті”; слова, які приписують папі Левові Великому.
32
“…Не більше ніж одну унцію і тридцять атомів” — калькуляція була така: 1 hora = 4 puncta = 40 moneta = 480 uncie = 21600 atomi.
33
“Правда — річ Христова…” — кантилена Анджея Галки, див. відповідну примітку у “Вежі блазнів”.
34
“Una sola voglio vedere…” — інвокацію я сконструював, досить вільно спираючись на “Aradia, or the Gosoel of the Withes” Чарльза Дж. Леланда. І сам себе переклав. Ось результат:
35
“Slyste rytirei bozi…” — пісня “з тієї епохи”, з так званого “Їстебницького канціоналу” (перша половина XV ст.).
