Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Фактично на даний момент можна стверджувати, що держави втратили можлив╕сть ведення великих в╕йн без можливост╕ уникнення неприйнятних втрат для держави-агресора. (В╕йськов╕ конфл╕кти набувають характеру так звано╖, г╕бридно╖ в╕йни). Тобто головна функц╕я держави занепада╓. Соц╕альна функц╕я держави (побудова держави загального добробуту), як показав досв╕д останнього п╕встол╕ття, також не дала бажаного ефекту, а може нав╕ть завдала шкоди сусп╕льству. Ми бачимо, як б╕льш╕сть функц╕й, що перебрала на себе держава, знову повертаються назад до сусп╕льства - осв╕та, охорона здоров'я, наука, технолог╕я, пенс╕йне забезпечення, охорона життя ╕ власност╕ громадян, нав╕ть суди - все це ста╓ б╕льш ефективним, коли перебува╓ в руках сусп╕льства. Структура м╕жнародних в╕дносин форму╓ться таким чином, що держава поступово ста╓ елементом системи м╕жнародних угод, що мають пр╕оритет по в╕дношенню до внутр╕шнього законодавства, в╕дбува╓ться втрата суверен╕тету держави внасл╕док необх╕дност╕ включатись в м╕жнародну систему в╕дносин, причому держава не може уникнути цього процесу, не перетворившись в автарк╕ю. Ми бачимо, як на наших очах держава втрача╓ сво╖ позиц╕╖ на вс╕х фронтах.

Чи процес "розмивання" держави ╓ позитивний? ╤ що являтиме собою той залишок держави, якщо в╕н взагал╕ збережеться? Перш за все, цей процес об'╓ктивний, тобто в╕дпов╕да╓ сучасним реал╕ям. Спроби повернутися на стол╕ття назад можуть зак╕нчитися траг╕чно для народу держави. По-друге, держава повинна взяти на себе т╕ функц╕╖, як╕ не може взяти на себе сусп╕льство. (Саме ц╕й, може найважлив╕ш╕й функц╕╖ держави присвячений еп╕граф, взятий з А. См╕та). А обсяг цих функц╕й залежить в╕д р╕вня самоорган╕зац╕╖ сусп╕льства, тобто його громадянсько╖ зр╕лост╕. Може в далек╕й перспектив╕ ми матимемо зовс╕м малий державний апарат, а вс╕м ╕ншим займатимуться сусп╕льн╕ ╕нститути, але держава не зникне. ╤сну╓ р╕вень "велико╖ системи", який не може осягнути сусп╕льство, бо мова йде про узгодження д╕яльност╕ великих сусп╕льних груп, рег╕он╕в, ╕ноземних держав ╕ формування в╕дпов╕дних стратег╕й на досить в╕ддалене майбутн╓. Мова йде про внутр╕шню ╕ зовн╕шню пол╕тику, яка стане основною функц╕╓ю держави. На цьому шляху може бути досягнуто в╕дд╕лення держави в╕д ус╕х функц╕й перерозпод╕лу ф╕нанс╕в ╕ адм╕н╕стрування, що приведе до л╕кв╕дац╕╖ умов для виникнення корумповано╖ бюрократично╖ верх╕вки, в╕ддалено╖ в╕д народу. Вт╕м, це ще досить далеке майбутн╓.

Одна моя знайома д╕вчинка мр╕яла бути психологом. А п╕сля зак╕нчення школи поступила вчитися на податк╕вця. Чи ця профес╕я стала новою мр╕╓ю ╖╖ життя? Сумн╕ваюсь. Чи стане "другом людини" нахабний ╕ позбавлений сов╕ст╕ банк╕р-лихвар, що нажива╓ться на людських нещастях? Також сумн╕ваюсь. Чи стане б╕знесмен вкладати грош╕ в буд╕вництво, наприклад, м╕сько╖ канал╕зац╕╖? Сумн╕ваюсь ще б╕льше. В ус╕х цих випадках працю╓ природа людини, яка хоче швидкого збагачення, ╕ головне, що вона не зна╓ меж╕ збагачення, почавши збагачуватись вона не може зупинитись. ╤ ц╕ реч╕ - в природ╕ людини. Хто може привести до узгодження природу людини з ╕нтересами сусп╕льства? Таких сил дв╕ - сусп╕льна мораль ╕ влада, вт╕лена в держав╕. Держава може законодавчо обмежити до розумного р╕вня в╕дсотки по кредиту, може приборкати монопол╕ста, може вкладати грош╕ в комунальну сферу, в ╕нновац╕йн╕ ╕ довгостроков╕ проекти, в фундаментальну науку, в нац╕ональну культуру, що не приносить прибутку, але необх╕дна для п╕дтримання нац╕онального духу ╕ т. ╕. Високий р╕вень самоорган╕зац╕╖ сусп╕льства благотворно вплива╓ на структуру, функц╕╖ ╕ методи роботи держави. Наведу один дуже сутт╓вий приклад з царини економ╕ки.

Традиц╕йно вважалось, що державне п╕дпри╓мство менш ефективне н╕ж приватне. В наш╕ часи еволюц╕я державних п╕дпри╓мств в розвинених кра╖нах привела до того, що форми орган╕зац╕╖ державних ╕ приватних п╕дпри╓мств стали ╕дентичними, бо була вир╕шена основна проблема - функц╕я управл╕ння була в╕дд╕лена в╕д власност╕. Державн╕ п╕дпри╓мства, як ╕ приватн╕, випускають акц╕╖ на фондових б╕ржах з метою ф╕нансування б╕знесу, а також для можливост╕ контролю якост╕ менеджменту; для них ╕снують законодавч╕ обмеження стосовно отримання державних субсид╕й, щоб уникнути корупц╕йного протекц╕он╕зму, вони так само мають можлив╕сть стимулювати персонал ╕ набирати висококвал╕ф╕кованих спец╕ал╕ст╕в. Держава ста╓ акц╕онером приватних компан╕й, особливо це характерно для держав перех╕дно╖ економ╕ки (наприклад, в Польщ╕ таких п╕дпри╓мств 58%, в Н╕меччин╕ - 54%, в л╕беральн╕й Великобритан╕╖ - 18%). Держава ма╓ можлив╕сть п╕дтримати компан╕╖, як╕ виробляють сусп╕льно значим╕ товари, або працюють на перспективу. Вона балансу╓ ╕ приборку╓ ринкову стих╕ю, що працю╓ на "коротких" грошах, ф╕нансових "бульбашках" ╕ спекуляц╕ях. Одним словом, створюючи, або стимулюючи п╕дпри╓мства держава реал╕зу╓ економ╕чну пол╕тику, з урахуванням рац╕онального використання ресурс╕в, р╕вня зайнятост╕ ╕ профес╕йно╖ структури населення, структури осв╕ти, державно╖ спец╕ал╕зац╕╖ ╕ дом╕нування в певних секторах економ╕ки, участ╕ в фондах соц╕ально╖ п╕дтримки населення. (Один ╕з метод╕в приватизац╕╖, що застосовувався в прибалт╕йських пострадянських державах, полягав у тому, що на перших порах, поки п╕дпри╓мство не "стане на ноги", держава ста╓ мажоритарним акц╕онером ╕ контролю╓ д╕яльн╕сть нового п╕дпри╓мства, щоб виключити можлив╕сть використання граб╕жницьких схем збагачення окремих людей. На другому етап╕ держава прода╓ св╕й пакет акц╕й на в╕дкритих аукц╕онах). Аналог╕чн╕ приклади можна привести стосовно науки ╕ культури. Зараз вважа╓ться загальноприйнятим, що серйозне реформування держави може реал╕зувати т╕льки "тверда державна рука". Проблема поляга╓ т╕льки в тому, що ця "рука" ма╓ бути чиста ╕ розумна, а це вже ╓ сусп╕льна проблема, пов'язана з р╕внем зр╕лост╕ сусп╕льства. Досв╕д Укра╖ни (╕ не т╕льки) св╕дчить про те, що державн╕ п╕дпри╓мства можуть бути розсадниками корупц╕╖ ╕ засобом грабунку держави. Але дозр╕вання сусп╕льства ╕ перетворення держави в позитивну, необх╕дну ╕ конструктивну силу можливо лише в тандем╕ - сусп╕льство-держава.

В кра╖нах з глибокими традиц╕ями п╕дпри╓мництва ╕ самоорган╕зац╕╖, в першу чергу в США, приватна ╕н╕ц╕атива дом╕ну╓ практично в ус╕х сферах, причому проривн╕, визначальн╕ ╕де╖ в сфер╕ високих технолог╕й, виникали ╕ доводились до р╕вня масового продукту без найменшого втручання держави. Характерно, що ц╕ нов╕тн╕ розробки не мали м╕л╕тарно╖ спрямованост╕, весь м╕л╕таризм походить в╕д держави. ╤нший, як на мене - вражаючий приклад самоорган╕зац╕╖, що йде знизу - кооперативна корпорац╕я "Мондрагон", що виникла якраз в середовищ╕ волелюбних баск╕в. Вона забезпечу╓ роботою близько 100 тисяч роб╕тник╕в на 256 п╕дпри╓мствах, причому вс╕ роб╕тники ╓ власниками п╕дпри╓мств. Гуман╕стичн╕ принципи, покладен╕ в основу функц╕онування кооператив╕в (сол╕дарн╕сть, сп╕вучасть, соц╕альна в╕дпов╕дальн╕сть, справедлив╕сть в розпод╕л╕ прибутк╕в, дружн╕й характер виробничих в╕дносин, ╕нновац╕йна активн╕сть) сприяють привабливост╕ ╕ розширенню корпорац╕╖. Фактично ми ма╓мо працюючу альтернативу класичному кап╕тал╕стичному способу виробництва, позбавлену таких його вад, як ор╕╓нтац╕я на прибуток за будь-яку ц╕ну, прагнення до н╕чим не обмеженого збагачення, виснажлива конкуренц╕я, протистояння роб╕тника ╕ власника, ╕гнорування соц╕альних, еколог╕чних ╕ пол╕тичних насл╕дк╕в сво╓╖ д╕яльност╕.

Розд╕л 3.7. Укра╖нська державн╕сть.

Минули т╕ дн╕, коли держава, як в епоху тотальних в╕йн,

могла пред'являти себе в якост╕ земного божества.

Март╕н ван Кревельд.

Розглядати питання сучасно╖ державност╕ Укра╖ни можна ╕ потр╕бно лише враховуючи якомога ширший м╕жнародний контекст ╕ ╕снуюч╕ тенденц╕╖ розвитку. Причина цього дуже проста - ми в╕дста╓мо, а тому ма╓мо можлив╕сть йти вже протоптаною ╕ншими дорогою, обходячи ями ╕ пастки. На в╕дм╕ну в╕д першопроходц╕в, ми на прикладах передових кра╖н можемо бачити можлив╕ вар╕анти майбутнього. Б╕льше того, знаючи тенденц╕╖ розвитку, ╕ без жалю розлучаючись з сьогоденням, ми в╕дразу можемо прямувати з упередженням, на перспективу, яка ще не досягнута на Заход╕.