Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Вражаюч╕ усп╕хи, яких досягали держави, побудован╕ на принципах соц╕ал╕зму, корпоратив╕зму чи сол╕даризму, були забезпечен╕ ╕нерц╕╓ю ментальност╕, д╕╓ю моральних ц╕нностей, що не в╕дразу зникають, а продовжують жити деякий час в наступних покол╕ннях. Це ╓ ресурс, залишений предками сво╖м нащадкам, ╕ якщо в╕н не п╕дтриму╓ться, то поступово ╕ нев╕дворотно зника╓. Моб╕л╕зац╕йний режим розвитку держави зм╕ню╓ться стаб╕л╕зац╕╓ю ╕ дал╕ - деградац╕╓ю. ╤ тод╕ повною м╕рою розкрива╓ться вся "краса" патернал╕стських режим╕в, як╕ один за одним стають ╕стор╕╓ю.

Розд╕л 3.6. Самоорган╕зац╕я ╕ держава

Влада повинна створювати ╕ утримувати певн╕ установи,

створення ╕ утримання яких не може бути в ╕нтересах

окремих людей чи груп, тому що прибуток в╕д них н╕коли

не зможе в╕дшкодувати затрати людин╕ чи груп╕, проте

може з надлишком в╕дшкодувати ╖х сусп╕льству в ц╕лому.

Адам См╕т.

Ми ще не в╕дпов╕ли на питання, яке поставили ран╕ше - чи не можна об╕йтись без держави взагал╕? "Другими словами - никакого навязывания отдельному лицу, каких бы то ни было действий под угрозой общественного наказания или же сверхъестественного мистического возмездия: общество ничего не требует от отдельного лица, чего это лицо само не согласно добровольно в данное время исполнить. Наряду с этим - полнейшее равенство в правах для всех". (П. Кропотк╕н. Анархия). Очевидно, мова йде про самоорган╕зац╕ю, яка сама встановить певний порядок. Але цитата з Кропотк╕на, одного з стовп╕в анарх╕зму, вже м╕стить в соб╕ протир╕ччя - право явля╓ собою владну категор╕ю ╕ встановлю╓ться владою. Самоорган╕зац╕я трима╓ться виключно на моральних в╕дношеннях. Свого часу П.Ж. Прудон запропонував концепц╕ю так званого "спонтанного порядку", тобто порядку, який встановлю╓ться сам по соб╕. За вс╕ часи ╕снування анарх╕зму не було висунуто жодно╖ б╕льш конструктивно╖ ╕де╖. Перше питання, яке виника╓ - чи не приведе процес встановлення "спонтанного порядку" до появи влади? В усякому раз╕ вста╓ б╕льш загальне питання - на що взагал╕ здатна самоорган╕зац╕я ╕ в яких формах вона ╕сну╓?

Суть ╕де╖ "спонтанного порядку" в спонтанному, добров╕льному виконанню ус╕ма членами сусп╕льства необх╕дних роб╕т. Здавалося б, "спонтанний порядок" ╓ аналог╕╓ю "невидим╕й руц╕ ринку" А. См╕та, що д╕йсно орган╕зу╓ функц╕онування ринку. Але насправд╕, "невидимою рукою" керу╓ ц╕лком видимий механ╕зм попиту-пропозиц╕╖, пов'язаний в першу чергу з б╕олог╕чними потребами людини, як╕ являються природним регулятором попиту, так що центральна влада ста╓ збитковою, якщо т╕льки не виника╓ необх╕дн╕сть введення картково╖ системи. (В той же час, спец╕ал╕сти по маркетингу знають, яких зусиль треба докласти, щоб "просунути" на ринок новий, незвичний для людини товар - "невидима рука" в╕дмовля╓ться працювати). А спробуйте встановити "спонтанний порядок" на фабриц╕, що виробля╓ товари, чи на автомоб╕льному завод╕, що працю╓ з точн╕стю годинникового механ╕зму. Абсурдн╕сть такого п╕дходу в╕дразу вам стане ясною нав╕ть в уявному експеримент╕. Добров╕льне виконання ус╕ма членами сусп╕льства ус╕х необх╕дних роб╕т - це утоп╕я, зовс╕м не тому, що члени сусп╕льства в╕дмовлятимуться виконувати ц╕ роботи, а тому що при цьому не вир╕шу╓ться основна проблема, яка поляга╓ не в самих роботах, а в ╖х орган╕зац╕╖, посл╕довност╕, узгодженост╕, структуризац╕╖, тобто в управл╕нн╕, а значить в певн╕й форм╕ влади. (Цим питанням присвячен╕ в╕дом╕ роботи Рональда Коуза, в яких в╕н показав, чому в╕дмовля╓ться працювати "невидима рука" в умовах фабрики чи будь-яко╖ ф╕рми). Фабрики створюють не роб╕тники, що з╕бралися в купу ╕ розм╕рковують, що би таке ╖м виробити, а профес╕онали, здатн╕ з'╓днати в одному м╕сц╕ засоби виробництва, ресурси, працю, кап╕тал ╕ керувати створеним виробничим механ╕змом. В будь якому виробничому колектив╕, що склався спонтанно, наприклад, в буд╕вельн╕й бригад╕ чи в шайц╕ п╕рат╕в, що захопили корабель, осмислен╕ д╕╖ почнуться т╕льки п╕сля того, як будуть встановлен╕ в╕дношення п╕дпорядкування, а значить форма влади, причому п╕дкорення ц╕й влад╕, в нашому приклад╕, виконроба чи кап╕тана, буде ц╕лком добров╕льне. Самоорган╕зац╕я реал╕зу╓ться значною м╕рою в формах структуризац╕╖ ╕ централ╕зац╕╖, тобто в формах центрально╖ влади. Виходить, що м╕ж самоорган╕зац╕╓ю ╕ центральною владою нема╓ протир╕ччя чи протиставлення, бо одно виходить з ╕ншого, чи одно ╓ формою ╕ншого, ╕ те чи ╕нше може бути б╕льш ефективно застосовано в в╕дпов╕дних випадках.

Якщо розглянути б╕льш ранн╕ форми панування, скаж╕мо, рабство, яке на Рус╕ мало назву, холопство, то виявля╓ться, що в б╕льшост╕ випадк╕в воно носило добров╕льний характер, тобто було якраз спонтанною формою орган╕зац╕╖, чи самоорган╕зац╕╖, що забезпечувала оптимальний р╕вень виживання член╕в сусп╕льства. До холопства змушувало життя, неспроможн╕сть самост╕йного виживання. Це ╓ прояв б╕льш загального явища - симб╕озу, який поляга╓ в виникненн╕ вза╓мозалежност╕, в нашому випадку - господаря ╕ раба чи холопа. Холоп отриму╓ харчування, захист ╕ притулок, а господар - виконання певних роб╕т. Раб зн╕ма╓ з себе необх╕дн╕сть вир╕шувати безл╕ч проблем ╕ самост╕йно приймати в╕дпов╕дальн╕ р╕шення, а господар ма╓ "тупу" робочу силу, що нада╓ йому можлив╕сть працювати на б╕льш високому р╕вн╕ орган╕зац╕╖. Те ж саме в╕дноситься до вза╓мозалежност╕ роб╕тника ╕ кап╕тал╕ста. Наявн╕сть вза╓мозалежност╕ св╕дчить про д╕ю якраз механ╕зму самоорган╕зац╕╖ в форм╕ кооперац╕╖ - для кап╕тал╕ста ╕сну╓ потреба в роб╕тниках, а роб╕тникам - в роботодавцях. Це й ╓ процес створення "спонтанного порядку" чи самоорган╕зац╕я. Б╕льше того, цей процес не вступа╓ в протир╕ччя з цитованою формулою Кропотк╕на про примат добров╕льного виконання роб╕т, що покладаються на людину. Так звана "свобода" потр╕бна далеко не вс╕м. Б╕льш╕сть людей ма╓ досить низький р╕вень автомотивац╕╖ ╕ самост╕йност╕, тобто переважа╓ схильн╕сть до п╕дпорядкування (про це св╕дчать психолог╕чн╕ досл╕дження, наприклад, С. М╕л╜рема). Б╕льше того, в умовах свободи таки люди просто не виживуть, вони ус╕ма силами намагатимуться прихилитись п╕д чию-небудь руку. Пасивн╕сть б╕льш поширена н╕ж ╕н╕ц╕атива ╕ активн╕сть. "Робота не вовк, в л╕с не втече", "В╕д роботи кон╕ дохнуть", "Солдат спить, служба йде" - так╕ та аналог╕чн╕ приказки досить популярн╕ в народ╕, на в╕дм╕ну в╕д таких, що присвячен╕ ╕н╕ц╕атив╕ та працьовитост╕. Люди з легк╕стю схиляються до паразитизму, якщо виника╓ така можлив╕сть, до розваг ╕ неробства, особливо, якщо вони з дитинства росли в повному матер╕альному достатку ╕ не привчались до прац╕. Тобто, той негатив, що ми ма╓мо в соц╕ум╕, пов'язаний з природними властивостями само╖ людини ╕ це ╓ дан╕сть, яку треба в╕дпов╕дно сприймати. Позитивним моментом ╓ те, що людина може формуватися в ц╕лком визначеному напрямку завдяки в╕дпов╕дному вихованню.

Значить мова не може йти про повну анарх╕ю, тобто безвладдя. ╤нша р╕ч, що можна ставити питання, по-перше про сп╕вв╕дношення самоорган╕зац╕╖ в форм╕ безвладдя ╕ самоорган╕зац╕╖ в форм╕ влади. По сут╕, мова йде про сп╕вв╕дношення бездержавност╕ ╕ державност╕ в рамках соц╕ального утворення. По-друге, ми можемо говорити про сп╕вв╕дношення влади в якост╕ апарату насильства ╕ влади в якост╕ орган╕затора. В так╕й конотац╕╖ ми можемо позбавитись усього того негативу, який пов'язаний з поняттям, держава, особливо в його марксистсько-анарх╕стському розум╕нн╕, ╕ розглядати державу як елемент, що викону╓ ц╕лком певн╕ функц╕╖ в соц╕альн╕й систем╕. Ц╕ функц╕╖ можуть бути пов'язан╕, як з "лег╕тимним насильством" (по формул╕ М. Вебера), так ╕ з орган╕зац╕╓ю (управл╕нням, регулюванням). В цьому вар╕ант╕ д╕йсно можливе повне зникнення насильницько╖ складово╖ державно╖ влади при умов╕ збереження орган╕зац╕йно╖. Напевно, це ц╕лком задовольнило б марксист╕в ╕ деякою м╕рою нав╕ть анарх╕ст╕в.