Впали мости (СИ)

-У мене ніколи такого не було, - пробурмотів Матвій.

- У мене теж, але ж ніколи не пізно спробувати щось нове…- пробурмотіла я йому у відповідь.

- Здається я побував в іншому світі.

- О, ти був просто неймовірний. І просто такий, що хочеться повторити.

- Правда? - обережно повернувся він і заглянув мені в очі. Я потягнулася до нього і поцілувала його, так довго і так солодко, що на серці щось защеміло.

- А що є сумніви?

- Коли ти так поряд, то ні…- з сумною посмішкою відповів він.

- А коли я не поряд? - вчепилася я за його слова.

- Тоді не знаю… - я потягнулася до нього і поцілунками всі думки залишала за дверима свідомості.

Я саме закінчувала готувати на кухні. Ідея з кулінарними курсами виявилася чудовою, виявляється готувати можна по іншому. І це мені несподівано сподобалося. Експерементувала я з завзяттям, в цьому розумінні Матвій був не шкідливий. Чесно все з’їдав, а я знайшовши в його лиці такого чудову жертву не відмовляла собі спробувати щось нове. Сама морщилася, на особливо невдалому чомусь, іноді з почуттям викидала їжу, н-да, не все таки, що я готувала можна було їсти. З моєї кімнати почувся якийсь шум і пішла перевірити, що ж там коїться, прожогом у мене з під ніх вискочила Блекі.

-І що ж ти вже, клята морда, встигла вчворити? - задала я запитання відповідь на яке не очікувала отримати. Пройшлася по кімнаті, все начебто було на місці, окрім зарядки, і зарядку я знайшла під ліжком. З перегризеним шнуром.

-Ах, ти ж мурло потойбічне, вишкребок кошачий!!! Що правда ти це зробила???? - проричала я. - Чучало ти ж моє майбутнє. - Божевільна ідея виникла відразу, швиденько зайшла в інтернет і забила в гугл стрижка для котів. І така була, навіть неподалік від дому. Моя злорадна посмішка лякала навіть мене. Та було пізно, я зателефонувала і приязна дівчинка записала через годину нас на стрижку. Корзину для кішки я знайшла швидко, залишилося ще бісову кошачу морду туди засунути. Я одяглася в джинси і футболку поверх натягнула кофту, озброїлася корзиною і почалося полювання. Солодким голосом сирени я звала ту окаянну душу, словами киць-киць іродівська тварина, харя вгодована, моська безголова, пугало оскаженіле, йди до мене. І хоча підозрюю слів вона не розуміла, та якесь занепокоєння виникло, мене вона дичилася і до рук не йшла. Злість додала мені запалу, якихось півгодини вмовлянь і бісове кодло мені вдалося запихнути в корзину. Я торжествувала. І хоча з корзини час від часу лунав жалібний нявкіт, та я її холоднокровно дотягла в ветеринарну лікарню.

- Доброго дня! А я вас телефонувала щодо стрижки для кота.

- А так, проходьте, будь-ласка. - і дівчина мене провела в невеличку кімнаточку де стояв величезний стіл. До мене підійшов хлопчик.

- Доброго дня! Ви хотіли постригти кота?

- Так. Розумієте, ніколи не стригла домашнього улюбленця, але мій стан і спека на дворі, хотілося полегшити і моє життя і життя домашньої улюблениці.

- Зрозуміло, давайте тоді дістанемо вашу улюбленицю.

- Розумієте, вона не дуже дружня. - попередила я і обрежно дістала злостиву гадину. Дивно залишилася навіть з пальцями.

- Ми тут з різними працюємо. - заспокоїв мене хлопчик, до якого приєдналася ще дівчинка і вони обоє умильно розглядали Блекі.

- Яка вона гарненька. Як її звати.

- Блекі. - посміхнулася я, погладжуючи цю жовчну падлюку.

- Я хочу вам сказати,- почала говорити дівчинка. - Що хоча і ведеться полеміка, чи можна стригти кішку, посилаючись, що це стрес для тварини і неестетичний вигляд. На справлі влітку їх можна і потрібно стригти. Влітку коли дуже жарко волохаті тварини просто мучаються. І звичайно стрижка полегшує догляд за вихованцем, так як у нього перестають зявлятися ковтуни і шерсть не літає по всій квартирі.

- О, боже, то було б чудово. Бо просто сил немає за нею прибирати. - уже серйозно і цілком щиро сказала я.

- Не хвилюйтеся ми маємо великий досвід зі стрижки тварин, вміємо тварину заспокоїти і маємо спеціальне обладнаня для стрижки.

- То дуже добре. - і таки справді хоч Блекі і виражала своє незадоволення, та вони вдвох з нею досить швидко впоралися, давши змогу мені посидіти і просто спостерігати, як з цієї паразитичної хамули злітає шерсть. Прада коли мені вже в цілому показали кішку сама мало не злякалася. Ну, це така лиса криса з головю кішки.

- О, дякую вам велике. Ви просто полегшили життя нам обом. - досить щиро подякувала я запхала кішку в корзину. Розрахувалася за послугу і пройшовши хвилин 10 вулицею прийшла додому. Випустила нещастя з корзини.

- Ласкаво прошу додому криса ти моя ненаглядна, тля безхребетна, зараза хвостата - Сама кішка метнулася по всім кімнатам, потім залізала на диван там і сиділа. Видно, що була трішки пригнічена і їй було незатишно в новому образі.

- Зате три місяці я не маю справ з твоєю шерстю. Це того було варто. До речі твоя стрижка називається Лев і ти з нею така смішна.

До кінця вечора я займалася прибирання потім трішки попрацювала і вирішила почитати, з чашкою чаю на кухні, коли двері відкрилися і повернувся Матвій. Я виглянула в коридор.

-Привіт! - він посміхнувся.

- Привіт! Як життя?

- Номально.

- Вечеряти?

- Так, будь-ласка. Тільки спочатку душ і переодягнуся.

- Добре. - я повернулася на кухню, а Матвій пішов в кімнату, звідти долинув його визг, навіть не знала, що він може видавати такі звуки. Чорт. Так і знала, що щось забула. Він прибіг на кухню з кішкою в руках.

- Що це? Що ти з нею зробила? - в його голосі ще були якісь пискляві нотки.

- Вибач. Забула сказати. Підстригла в ветеринарній клініці. Розумієш спека на вулиці, а їй жарко і мені складно прибирати шерсть довкола.

- А??? - він тримав тварину і з жахом на неї дивився. - Меланія!!! Як ти могла без мого дозволу вистригти МОЮ кішку?

- Отже так. Кішка твоя, а проблеми з нею мої. І це я лажу під столами і збираю її шерсть. І як ти міг її не стригти раніше, якщо усім відомо, що довгошерстних кішок треба стригти, інакше вони вилизують і ковтають шерсть, що призводит у кішок до проблем шлунково -кишкового тракту, а іноді до летального результату? Ти завів кішку, але догляд за нею не закінчуєть їжею в мисці і чистоті в лоткові. За нею потрібно ще доглядати, обрізати кігті, стригти вчасно, купати її, гратися з нею,доглядати за її зубами. Ти це робиш? Ну, то й не говори мені, що тебе турбує її стрижка. - Як недбайливого працівника, відчитала його я.

- Але ти могла мені про це сказати і…- не закінчив він речення.

- Вибач, що не сказала. - Визнала я свою провину.

- Я мало інфаркт не отримав, коли її побачив. - Сумно відказав він, розглядаючи притихшу кішку.- А їй точно нормально? Щось не виглядає вона щасливою? - З сумнівом на мене покосився він.

- Нормально, я ж у ветеринарній клініці її стригла.

-Ідеї не виникають на рівному місці. Це якась певна суміш потреби,приправлена натхненням, посипана пристрастю , перемішана ентузіазмом, замішана на бажанні змінити світ. Ти живеш з цим, ти живеш в цьому і щось тебе не влаштовує, твій мозок шукає рішення, іноді видає свіжі міркування, змінює погляд, розширює точку зору. І в цьому котлі почуттів, відчуттів, роздумів, суджень народжується думка, підхоплена плином азарту, окрилена вірою, охоплена жадобою діяльності виливається в ідею. Я сьогодні проходила повз кав’ярні, у вітрини кондитер творив, по другому це не назвеш. Я зупинилася, як зачарована, це було прекрасно, тісто жило в його руках, змінювало форму і народжувалося чимось тягуче чарівним, його хотілося взяти і нікому більше не віддавати. Він робив це з запалом і я не встояла. Ласощі, можеш сам скуштувати, лежать в мисці. Кав’ярня була з ідеєю, усе просто, стіни в надихаючих картинках, на чашці з лате був надпис «Вір у себе. Ти все зможеш». В інтер’єрі все просто стримані кольори, прості дерев’яні столи і стільці. Але це все було об’єднане ідеєю місця, де можна зачерпнути нового натхнення. Де на стіних були наснажені картини з яких говорилося «Помиляйся, але не зупиняйся», розбавлено це все було дитячими картинами, від споглядань яких не можливо утримати посмішку на лиці. Там певні малюнки з котами були просто шедевріальними, можливо з художньої сторони є купа зауважень недотримані якісь пропорції, недоліки в грі кольорів, недостаньо майстерно все зроблено, але воно все було просто дихаюче життям. Як ковток свіжої води спраглій людині. При вигляді цих картин народжується тільки одна думка, що все буде добре. Що ти вип’єш кави, відпочинеш і подолаєш всі труднощі, бо «Через 20 років ви будете більше шкодувати про те, чого не зробили, ніж про те, що ви зробили. Тому відкиньте сумніви. Відпливайте геть від безпечної гавані. Піймайте попутний вітер своїми вітрилами. Досліджуйте. Мрійте. Відкривайте. « Це все сказав Марк Твен. Знаєш, що я ще зрозуміла, останнім часом я жила переважно в віртуальному світі, у мене були свої війнушки, свої битви і це все починалося з 9 ранку і закінчувалося до знемоги 8, 9, 11 година вечора. Тепер я просто гуляю містом. Я просто відкриваю місто наново для себе. І я бачу, що у нас в країні дуже багато талановитих людей, починаючи від вуличних музикантів, слухай вони є неймовірні, вони є такі автентичні, що їх просто цікаво і хочеться слухати. Це молоді люди, які виконують чудову українську музику. То є бомба. Я давно не отримувала такої чуттєвої насолоди. Це реально чіпляє. Я милуюсь урбанізмом по-київські, яскравими і масштабними муралами. Такі стріт-арти тішать око своїми барвами та майстерністю виконання.