Бiблiйнi пригоди на небi i на землi

Але, на превеликий жаль, це перша й остання спроба редактора бортгазети Хама піднестися на рівень поточних завдань сьогодення. Другий малюнок своїм беззубим комікуванням, своєю художньою немічністю, своєю композиційною недосконалістю, своєю байдужістю до корінних проблем сучасності і своїм безпринципним зубоскальством тільки паплюжить славний колектив ковчегобудівників в очах наших майбутніх пасажирів.

На моє рішуче і всебічно аргументоване клопотання, гаряче підтримане різноробом Сімом, голова ковчегкому Ной власноручно зняв наклепницький номер бортнівки. Товариський суд розглянув ганебну поведінку Хама, який маскує власне неробство показною, розрахованою на дешевий ефект громадською діяльністю: час, що пішов на творення бортнівки, міг би з більшою користю бути використаний на будівництві. А в цілому номер бортнівки був оцінений як такий, що не зобов'язує, не надихає і не кличе, а навпаки - сіє зневіру у справі і відчай у серцях".

"Через чотири місяці - Потоп.

Нарешті Хама спіймано на великому злочині! А до цього, бачив я, давно йшло.

Хам знехтував дороговказом самого Всевишнього: узяти на ковчег усякої тварі по парі. Про будь-які винятки у вказівці, що надійшла до нас з найвищої інстанції, й слова нема! Але Хам узяв та й одним помахом пера списав за борт цілий тваринний світ в його найбільш показних представниках.

Звісно, суд не забарився розглянути цей нечуваний карний злочин. І ось присуд: віднині в порядку відшкодування страхітливих матеріальних збитків (підраховано господарську та промислову вартість списаної за борт великогабаритної худоби) Хам та його діти на віки віків приречені "тяжко трудитися у поті чола свого". У зв'язку з цим довготривалим присудом усіх нащадків найбільшого злочинця в світі, а також на вшанування безневинно загиблих творінь божих усіх нащадків Хама іменувати "тварюками", "бидлом" і "двоногою худобою". І торгувати ними дозволено, як скотом. Саме ім'я "Хам" виключити із списка людських імен і звести до рівня загальновживаної брутальної лайки.

Ну, то що. Хаме? Ти багато заробив на ковчегбуді? Це тобі не жалюгідні вправи "з наждачком"...

"Через два місяці - Потоп.

До ковчега страшно підійти.

На ньому буквально клубочаться різні гади і плазуни. Мавпи вільно вдаються до дрібного хуліганства: з ними ніхто не веде виховної роботи, щоб підняти до людського рівня. Рикають леви, тигри, кугуари, пантери, гепарди і пуми. Човпляться слони і носороги...

А навколо ковчега немає навіть хирлявої огорожі! Хоч би благенький напис начепили: "Стороннім вхід на ковчег заборонено". А так - кожному вільно лізти прямо в пащу крокодила. Це ж скільки треба було докласти зусиль, щоб зібрати цей зоопарк на плавучу базу! Скільки вимагалося від кожного наснаги, наполегливості, мужності! А тепер якийсь пройдисвіт може спокійно покрасти найцінніші екземпляри земної фауни! Адже на ніч ми не виставляємо ніякої охорони! Дожилися...

Я знайшов вихід із цієї скрути: посадив на ковчег брехливого дворнягу і почепив промовисту засторогу - "НА КОВЧЕЗІ ЗЛИЙ СОБАКА".

Тепер можна спати спокійно".

11. Дощик, дощик...

Останній запис в щоденнику Сіма:

"Матінко моя! Завтра - Потоп, а моя каюта досі не готова. Хоч перебирайся з манатками у гальюн!

От біда!

Маємо ще радість: Всевишній спустив додаткові вказівки - замість кожної тварі по парі тепер наказано брати по сім пар чистих і по парі нечистих. А які з них чисті? Які нечисті? Сказитися можна!

І це - в останні хвилини!

І ще новина: замість сорока днів, як було розраховано за перспективним планом, плавба триватиме півроку. Жах! Врятуються самі кістяки!

Дощик, дощик, крапає дрібненький...

P.S. Сьогодні баті минуло 600, а цей скаредний дід не поставив навіть по 100..."

Останній запис в щоденнику Іафета:

"Сьогодні урочистий день - відкриття Всесвітнього Потопу. З цієї вікопомної нагоди Всевишній ощасливив наш невеличкий, але міцний колектив новими конкретними й далекоглядними вказівками, які зобов'язують, надихають і кличуть. Це буде суворий, але славний іспит нашої відданості справі, наших знань і нашого фахового уміння долати все нові тимчасові труднощі. Чого бажати справжній людині, коли не нових легендарних дерзань?

Сьогодні у нас ще одне свято - старшому виконробові Ною виповнилося 600 років. З цієї нагоди вдарив грім - набат історії".

Частина друга. Віють вітри, віють буйні!

12. Свистати всіх нагору!

- Вітер свіжішає, адмірале, йде штормяга.

- Свистати вахту з штірборта!

- Єсть, адмірале!

- Всіх нагору!

- Єсть, адмірале!

- Узяти рифи на топселях та бом-брамселях! і хутчій, сто штопорів вам у пельку і жодної пляшки!

- Єсть, єсть, адмірале!

Адмірал Ной Біблійний був у строкатому тільнику і картузі з живим малогабаритним крабом. Наказував він виключно для підтримки авторитету. Хто не дає вказівок, той ніколи не заслугує авторитарної шани. І от що дивно: хоч Ной вигадував морську термінологію на ходу, вона потім прижилася по всіх флотах світу.

Але для боцмана Сіма мобілізуючі вигуки адмірала Ноя були суцільною кабалістикою. Проте це анітрохи не заважало йому на кожну команду бадьоро погукувати: "Єсть, адмірале!" Адже якщо зверхнику для підтримки свого високого авторитету треба весь час ошелешувати підлеглих вказівками, то підлеглому належить ух негайно схвалювати, хоч би ті вказівки були зовсім бездумні або позбавлені найменшого здорового глузду. Інакше підлеглому на своїй посаді не всидіти! А це - вже точно, зрозуміло й дохідливо...

- Адмірале, з обрію суне чорна хмара. Це на два пальці праворуч од вітру...

- Підняти триселі і трюмселі!

- Єсть, адмірале!

- Підняти ліселі!

- Єсть, адмірале!

- Підняти на реї все до останньої ганчірки від буршприта до клотиків!

- Єсть, єсть, адмірале!

Найцікавіше було те, що ковчег й досі міцно стояв на суходолі. Правда, дощ добре періщив. Та хіба по калюжах попливеш?

13. Полундра!

- Боцмане, скільки команд я тобі дав?

- Багато, адмірале.

- Чого ж ти стовбичиш? Ану, ворушись!

- Єсть, адмірале!

- Лізь на щоглу, риб'яча кров, і доповідай, сто штопорів тобі у пельку!

- Єсть, адмірале!

Боцман Сім хвацько відповів, але навіть не ворухнувся. Він уже лазив на щоглу, де бджоли обладнали під вулик дозорну бочку. Боцман сунув палець до меду, та набрався біди. Ліве око так запухло, що довелося перев'язати його чорною стрічкою. Тепер боцмана ніхто й дрючком на щоглу не загнав би, і взагалі Сім був убраний у таке зашморгане опереткове дрантя, що скидався на зубожілого пірата, а не на боцмана всесвітньовідомого екіпажу.

- Ти й досі тут?

- Не можна лізти на щоглу, адмірале.

- Як не можна, коли я наказав?

- Бджоли обладнали дозорну бочку під вулик. Бачите, що з мене зробили?

- Ну, то лізь на рею!

- Ви гадаєте з реї линви звисають?

- А що ж то?

- На реях гади повзучі влаштувалися.

- Ага! Ну, нехай...

Адмірал кинув орлиний погляд на свій нечисленний екіпаж, що юрмився на палубі серед хатніх бебехів, пов'язаних у вузли. Сім - боцман і за сумісництвом кок. Іафет - судовий капелан і за сумісництвом каптенармус. Хам - стерновий і за сумісництвом приборкувач хижаків. Веслярі - Арфаксад та і Їхааз, повнолітні парубки старших синів Ноєвих. Юнга - Ханаан, підліток стернового Хама. Дружини синів Ноэвих Хазва, Фазма та Язва пралі і за сумісництвом, посудомийниці, прибиральниці, куховарки, підсобні різноробки, а також слугині в непередбачених ситуаціях. На ці ж посади зараховані дочки їхні.