Блискавка

– Стій! – панічно закричала Софія, коли він підійшов до дверей. Вона вже була готова розридатися. – Не йди, благаю тебе!

– Отже, ти передумала?

Здавалося, це йому доставляло неабияку насолоду дивитися на її істеричний стан.

– Дуже прошу, вислухай мене, перш ніж йти. Не будь таким жорстоким і черствим. Ти навіть не знаєш, що я дізналася про твого батька… Він таке вчинив, що навіть страшно… Не можу...

Софія закрила обличчя руками, і не в змозі тримати в собі весь залишок негативних емоцій, переживань, не справедливості в житті, заплакала. Просто шмигаючи носом, вона плакала, а сльози текли з її очей цілим потічком. Денис спочатку втратив дар мови, розгублено дивлячись на дівчину. Такі прояви емоційності були для нього новими, не звичними і трохи не зрозумілими.

– Перестань плакати… Шо ти робиш?! Чорт, хрєн поймеш цих баб! То вони регочуть як дури, то вже через хвилину ревуть, як корови. Афігєть можна від такого! Ну як так можна рюмсати?!

Софія відштовхнула його рукою, коли він хотів зазирнути їй в обличчя.

– Відчепися від мене! – схлипуючи носом на силу вимовила дівчина, витираючи сльози рукою. – Ти бездушна тварина, яка думає лише про власні потреби. Ти навіть не кохаєш мене, бо не цікавишся, що відбувається в моїй душі. Не хочеш мені допомагати, то котися до бісової матері!

– Та шо з тобою таке? Чому всі баби такі емоційні?

– А ти не здогадуєшся? Я не зможу жити без Мирослава. Чого ти до мене чіпляєшся, якщо я тебе все одно не люблю? Валі звідси на фіг! Я сама якось переживу…

– Невже ти так сильно його кохаєш, шо готова пожертвувати свободою? – вражено спитав Денис, якому не було відомо почуття справжнього кохання, яке поєднує фізичну і духовну частини разом, створюючи гармонічну атмосферу двом закоханим.

– Нарешті ти це зрозумів, але і це ще не все. Я дізналася про Павла таке… Він вбив одну дуже дорогу людину.

– Кого?

– Мою маму…

У дівчини знову сльози потекли з очей.

– Не може бути!

Софія ще кілька хвилин намагалася себе заспокоїти, витираючи сльози хустинкою.

– На превеликий жаль – це правда. Я прочитала його думки і про все дізналася. Ніякої помилки бути не могло. І саме страшне тут те, що моя мати була коханкою Барона.

– Шо?! – здивувався Денис. – Як це…

– Отак. Я в це сама довго не могла повірити. Моя мати Світлана була коханкою Барона. Це – факт.

– Кошмар! – Денис тяжко зітхнув. – Як тобі зараз тяжко дізнатися таку страшну новину. Вибач, я ж про це не знав…

Юнак далі мовчав, опустивши очі вниз від незручності, відчуваючи провину перед Софією за свою ганебну поведінку.

– Твоєї вини тут немає, але якби ти до мене краще ставився…

– Вибач, я поводив себе як дурень. Я дійсно цього не знав. В такому разі… – він на деякий час задумався. – Мабуть, ти правильно сказала. Я забираю свої слова назад стосовно сексу. Я не настільки зіпсувався, щоб йти всупереч моральним принципам заради власних потреб. І вибач мене за те, що я побив твого хлопця Мирослава. Я поводив себе як псих. Він нормальний чувак, навіть розумнійший за мене…

Хлопець перестав говорити, зрозумівши, що став багато базікати, а це ніяк на нього не було схоже. Він дістав пачку цигарок і закурив, щоб зібратися з думками і звикнути до останніх дуже жахливих новин.

– Добре, я тобі допоможу без всяких умов, – відповів він через деякий час. – Сьогодні вночі. Заодно я помщусь старому і заберу із заначки в нього бабло. Там повинно бути кілька сотень косих зелені. Непогано. Але треба все продумати наперед.

– Дякую, що ти мене правильно зрозумів.

Софія не збиралася казати йому про те, що збирається спланувати помсту Барону, бо тоді все може зіпсувати. А вже на волі вона знайде спосіб, заставити заплатити його за вбивство матері. І, звісно, вона нічого не говорила про жахливе майбутнє, яке залежить безпосередньо від Павла і від неї. Це Софія теж сподівається вирішити сама. Але тут був величезний ризик поразки. Поразки та смерті.

– Слухай, а я знаю, як можна звідси вибратися з мінімальним ризиком і ти ще можеш помститися своєму батькові.

– Як? – очі Дениса загорілися цікавістю.

– Все дуже просто. Ти повинен зв’язатися з одним ментом Олегом Левицьким. Він знайомий мого батька і зараз розслідує справу мого викрадення.

– Мене відразу арештують! Нє, фігня це.

Дениса така перспектива не влаштовувала.

– Тобі нічого не буде, а от Барона і його людей ОМОН може накрити.

– Ти не знаєш, які у мого пахана зв’язки. Він відкупиться від всіх ментів. У нього бабла до хріна. Від цього буде тільки гірше мені і особливо тобі. Повір, я знаю, що кажу.

– Якщо Павла застати зненацька і конфіскувати валюту, то він не викрутиться і відразу ж сяде за грати. Ти ж не проти цього?

– Звісно, ні. А ти, бачу, вже все продумала.

– А то!

– Я вже давно хочу позбутися свого старого.

– А ти не знаєш, де Степан дів мою мобілку?

– Гадки не маю.

– Погано. А з твого телефону можна подзвонити батькові?

– Добре, дзвони… Я і так боюся, що Степан запідозрить, що ми довго розмовляємо.

Софія посміхнулась.

– Він думає, що ми тут займаємось зовсім іншим, що може затягнутися на кілька годин… Це нам і на руку.

Денис був би задоволений, якщо вони б дійсно цим (себто, сексом) займалися з дівчиною. Він простягнув стільниковий Софії, яка дуже хвилювалася, набираючи номер батька.

– Слухаю, – відповів Василь.

Дівчина намагалася зібратися з думками, тому нічого не сказала.

– Алло? Ви чуєте мене? Алло!

Рідний голос був для Софії як ковток води для мандрівника, що опинився в спекотній пустелі.

– Тату, це я, Софія…

– Софія??! Де ти зараз?! Як ти там себе почуваєш?! – Василь сильно хвилювався.

– Я на ранчо Павла Волкова, він же Барон. Зі мною все гаразд, не турбуйся. Денис, до речі, на моєму боці. Перекажи це ментам. Це він дав мені можливість тобі подзвонити.

– Слава Богу, що ти жива! У мене навіть на душі перестало боліти. Де знаходиться цей дім? Де це?

– Я не знаю… Денис хоче все розповісти. Дай мені номер мобільного Олега, який займається розслідуванням. Денис йому все розповість.

Пауза.

Василь трохи думав над сказаними словами.

– Ти впевнена, що йому можна довіряти?

– На всі сто.

– Добре. Якщо справа така ризикована, то я не буду тебе більше розпитувати. Я тобі вишлю номер Олега по смс.

– Дякую, батьку.

– Софія, дуже прошу обережно. Чекай інструкцій Олега і без них нічого не роби, – подумавши, він додав. – Хай береже тебе Господь.

– Дякую, – Софія повернулася обличчям до Дениса. – Зараз прийде смс з номером мобільного мента. Звуть його Олег Борисович.

За кілька хвилин, Денис відкрив повідомлення і відразу ж подзвонив на цей номер. Вони поговорили і домовилися про зустріч в кафе «Фламінго» через пів години.

– Все, я поїхав на зустріч з Левицьким. Сподіваюся скоро повернутися.

– Щасти тобі.

Денис вийшов з кімнати дуже швидко, пройшовши мимо Степана, поспішаючи до власного авто. Щось імпульсивне в поведінці хлопця його насторожило.

Степан дивився у вікно, як Денис поспішно від’їжджає, ледве не зачепивши паркан і відчував, що в його такій поведінці є щось дивне. Зокрема, дивним було те, що вони з Софією довго розмовляли і дівчина сама запросила його про щось термінове поговорити. Помізкувавши, Степан вирішив подзвонити шефові.

– Шо? – спитав Волков.

– Я хочу тобі повідомити одну дуже важливу річ. Мене насторожила поведінка Дениса.

– Що він таке зробив?

– Софія несподівано подзвонила Денису і захотіла терміново з ним поговорити. Хоча, вона ненавидить його…

– Ну і..?

– А далі все ясно. Вони базарили десь годину. Це мене і насторожило.

Павло голосно засміявся.

– Може вони трахалися? Може у баби засвербіло між ніг, а він як справжній мачо пішов задовольняти її? Ти ж знаєш сучасну молодь. Їм би тільки пострибати у ліжку.