Блискавка

Але якщо Бог повернув її до життя, то мусить допомогти їй. Софія одна не витримає усіх випробовувань і перепон на шляху. Проте, з іншого боку, вона не боїться смерті і якщо доведеться загинути, то особливого страху не відчує, бо усі відчуття знаходження за життям набагато прекрасніше та величніше за усі земні радощі разом узяті.

Вже була пізня година, а Софія ніяк не могла заснути. Таке жахливе видіння не давало можливості спокійно зробити вибір раз і назавжди, адже в цьому випадку зворотнього шляху немає. Окрім того, вона не мала сил та енергії йти з прийнятим рішенням до кінця. Смертельна небезпека чекала на неї повсюди, а права на помилку могло і не бути.

Господи, допоможи мені зробити правильний вибір. Допоможи вижити і зробити усе так, щоб не було потім тягара на душі. Боже, я не месія і не знаю, що робити. Покажи мені шлях, яким треба йти.

Відповіді не було.

Та й, відверто кажучи, Софія не була впевнена у тому, що Бог існує. Тобто, іноді на неї приходило таке відчуття, що Він десь поруч, а часом з-давалося, що Всевишнього взагалі не існує і людство борсається у житті і долає перешкоди лише самотужки. Але у дівчини був важкий вибір і часу на релігійні розмірковування зовсім не було. Тим паче, це не допоможе їй у вирішенні проблеми.

Вже лягаючи спати, Софія вирішила остаточно погодитися на неприємні умови Дениса, щоб була можливість втекти.

Може навіть завтра.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

ЛАБІРИНТ СМЕРТІ

Розділ XIII

Денис допомагає Софії

Олег сидів в службовій машині з одним колегою, відчуваючи, що ця справа зайшла в глухий кут. Більше ніяких зачіпок в них не було, окрім Дениса, якого оперативники поки що не могли знайти. Другий день менти чергували біля будинку Павла Волкова, але там ніяких змін не відбувалося. Складалося таке враження, що там ніхто не живе, або господар на деякий час покинув помешкання, поїхавши по власним справам.

Капітан дзвонив Мирославу, дізнатися, як той влаштувався у нього вдома.

– Дякую, все дуже добре, – відповів хлопець. – Тільки не знаю, як згаяти час. А можна у вас з бібліотеки взяти книжку почитати?

– Ну, що за питання. Бери читай. Можеш фільми на ДВД подивитися. Взагалі, в нас є чим зайнятися.

– Дякую вам ще раз.

– Немає за що. Все, я зараз зайнятий. Поговоримо пізніше. Ну, бувай.

Олег задумливо поклав стільниковий в кишеню. Щоб вийти на Дениса, можна було йому подзвонити. В телефонній книжці Софії був записаний номер мобільного Дениса, але капітан не наважувався дзвонити йому, адже юнак міг теж безпосередньо бути замішаний у викраденні дівчини. Така ймовірність існувала, тому Олег не міг ризикувати життям Софії. Він просто не мав на це морального права. А чергування ментів біля дому Волкова не приносили ніяких результатів і це його сильно дратувало. Василь буде дзвонити і дізнаватися, як рухається справа. І що він, капітан міліції відповість? Нічого по суті не скаже і цей факт аж ніяк не покращував йому настрій, а навпаки погіршував.

Пройшла ще година, перш ніж почали швидко відбуватися несподівані події. Спочатку подзвонили менти і повідомили, що в будинок приїхав сам Барон на «Порше». А потім Олегу подзвонив на мобільний Денис.

– Я слухаю вас.

– Олег Борисович?

– Так. А ти Денис? Звідки в тебе цей номер?

Пауза.

– Мені дала Софія. Е-е… мені потрібно терміново з вами зустрітися. Це дуже серйозна справа. Софії загрожує небезпека.

Олег зреагував оперативно.

– Де і коли ми зустрінемося? – коротко спитав він.

– Через пів години в кафе «Фламінго». Влаштовує?

Левицький дав ствердну відповідь.

У Софії зранку був чудовий апетит і вона за п’ять хвилин впоралася зі сніданком. Майже відразу після цього дівчина вернулася до роздумів про втечу з цього ненависного полону. Вона була готова вже навіть погодитися на пропозицію Дениса, але одна обставина її ставила в глухий кут: кохання до Мирослава. Це була та неймовірна сила, яка не давала можливість Софії погодитися на умову Дениса переспати з ним. Крім того, у неї викликало огиду секс з Денисом. Для неї сама думка про це була жахливою і дуже неприємною. Навпаки, одна проблема тільки створювала іншу проблему. І світла в кінці тунелю поки що не було видно.

Якби вона могла сама знайти спосіб втечі, щоб потім і надалі зустрічатися з Мирославом, тоді б Денис не заважав. Але будинок добре охороняється і у дівчини немає ніякого шансу з нього вибратися на волю. Тому, Софії доведеться домовитися з Денисом, поки ще не пізно. Тяжко зітхнувши, вона зняла слухавку і натиснула червону кнопку.

– Ну?

– А можна з Денисом поговорити? – спитала Софія.

– Шо тобі від нього треба?

– Я хочу з ним поговорити. Це дуже важливо.

– Ладно, він зараз підійде.

Дійсно через кілька хвилин двері відкрили ключима і Денис зайшов в кімнату з сигаретою за вухом та своєю лихою посмішкою.

– Не пройшло і півроку, як ми не бачилися. Хоча б поцілуй для привітання. В засос.

– Обійдешся.

– Ну, гаразд. То яке рішення ти прийняла? Ти згодна йти на мої умови чи ні?

Софія спочатку подивилася на нього, перш ніж дати ствердну відповідь. При чому, в глибині душі дівчина залишалася не задоволеною своїм вибором і тим фактом, що їх стосунки з Мирославом можуть зруйнуватися.

– Чудово. У мене з собою є гандони, так шо можна приступати до справи. Ти не хвилюйся, всьо буде чік-чік. Трах-трах і кінчили. Ха-ха-ха!

Денис почував себе прекрасно, знаючи, що тепер вони з Софією будуть спати разом хоч один раз.

– В тебе вже є план втечі? – спитала вона, щоб відволіктися від неприємних думок.

– Я над цим працюю. Втечу ми повинні організувати сьогодні вночі, бо завтра вже може бути пізно. Батько може щось запідозрити, тому поки ніяких рішень не приймаємо.

– Ден, ти ж знаєш цей будинок, як п’ять пальців. Невже в тебе немає ідеї як звідси безпечно можна вибратися?

– Є непоганий варіант втекти через потаємний хід, але для цього треба вивести з гри одного охоронця. Ти розумієш, на який ризик я повинен йти заради цього? Як я зумію обійти охоронця, який значно сильніше і спритніше за мене.

– Не знаю… Може несподівано вдарити його по голові ззаду важким предметом, – запропонувала Софія. – Головне все робити швидко і впевнено, тоді все вдасться.

Хлопець потис плечима.

– Тобі легко про це говорити. Ти не знаєш, що станеться якщо мене спіймають! Мені буде кінець! КІНЕЦЬ! Старий, дізнавшись про це зітре мене в порох. Заради бабла ця паскуда готова задавити будь-кого, навіть мене.

Софія довго мовчала, перш, ніж наважилася говорити.

– Ден, в мене є до тебе величезне прохання.

– Яке?

– Можна обійтися без сексу? Ти не розумієш, наскільки я кохаю Мирослава. Я не зможу займатися сексом з тим, хто мені не подобається. Це не принесе ніякої насолоди. Це же гірше, ніж втрата свободи.

– Ні, по-бабські я не приймаю рішення. Так не піде. Я хочу переспати з тобою. Оскільки, я підставляю свою голову, рятуючи тебе, то маю право на якусь компенсацію. Це справедливо. Я ж тобі рятую життя. Та ти не бійся, мій звір не кусається. Він тільки проникне в твою печеру і попрацює там трохи і все. Не парься? Чи ти все ще целка? Ламаєшся? Ти шо не разу нє…

– Перестань! Я тобі дам грошову компенсацію. Або ще якусь, але не так, як ти просиш…

– Не піде! – відрізав Денис. – В тебе не таке становище, щоб ставити свої умови. А лаве, те що тобі передав мій старий не потрібні. Я і так знаю де він ховає значно більшу суму бабла.

– Я просто не можу з тобою це робити...

Софія вилила багато емоцій в цю фразу, перебуваючи на межі істерики. Денис від цих слів зареготав диким, гомеричним сміхом. І це навіть трохи лякало дівчину, все більше заплутуючи її у виборі.

– Тоді я пішов. Залишайся тут і надалі. Назавжди.