Блискавка

Ольгу і Настю запрошували на повільний танець декілька разів, а Софію запрошували лише один раз. Якийсь юнак патлатий, в окулярах танцював у повільному темпі, обережно обіймаючи дівчину за талію, ніби він так боявся свою партнерку. Власне, Софію це почало хвилювати не на жарт. Вона дуже рідко ходила на дискотеки і зараз вирішила, що для танців досить. Оскільки, поруч немає кавалера, який буде її проводжати, то їй доведеться добиратися додому самій в таку пізню годину. Ця перспектива Софії аж ніяк не посміхалася, але іншого виходу, мабуть, не було.

– Я мабуть піду вже, – сказала Софія не дуже впевнено, коли музика не так голосно звучала і поруч її добре чули.

– Та куди ти так рано зібралася? – здивувалася Ольга. – Давай ще потанцюємо… Глянь, які кльові пацани прийшли на дискотеку! Можна з ними познайомитися.

– Я ніколи не беру ініціативу на себе в цих питаннях. Хлопці мають самі підходити до нас і знайомитися.

Настя криво посміхнулася. За це й вечір вона трохи випила зайвого і сміх в неї вийшов п’яний, дуже голосний, як для вихованої дівчини.

– Більшість пацанів такі боягузи, що не те, що познайомитися, але навіть підійти не наважуються. Тому, іноді треба брати контроль над ситуацією у власні руки, – мовила вона. – Софі, ти б краще з нами залишилася.

– Дійсно. Побудь ще трохи, – додала Оля.

Раптом до них підійшов якийсь хлопець, від якого сильно несло перегаром.

– Дєвушкі, а можна с вамі познакомітся? – спитав він, трохи хитаючись і з деякими зусиллями зберігаючи рівновагу.

Його погляд ніяк не міг сфокусуватися на чомусь конкретному.

Було зрозумілим, що юнак перебував у стані зміненої свідомості і ця змінена свідомість була скоріш за всього від великої дози алкоголю чи наркотиків. Але аж ніяк не від трансцендентальної медитації.

– Шо з усіма трьома будеш знайомитися? – спитала Оля.

– Нє, ну а шо тута такого! Я увідєл сімпатічних дєвушек і рєшил познакомітся. Мєня зовут Гриша.

Дівчата по черзі назвали свої імена.

– А чого ти прийшов на дискотеку один? – спитала Софія, яка не зацікавилася ним, але спитала так для підтримання світської розмови.

– Адін? Нє, всьо кльово! Ми з пацанами зробили бульбік і курили травку. Просто вони втикають обкурені в небо. Ну ти поняла?

– Бульбік? – не зрозуміла Настя.

– Ну, бульбулятор. Ми використовували мокрий бульбік. Ну мокрий краше тим, шо більше поглащаєш дима в легені. Там просто береш і наповнюєш пляшку водою, але не дуже багато. Канєшна, от етого більше кашляєш ат єдкого дима, но зато це простіший варіант підготувати бульбік для куріння… І ефект лучше. Більше вставляєт. Пацани атдают прєдпочтєніє мокрому бульбіку, чєм сухому. Атвєчаю.

– А шо ти курив? Анашу?

– Ну… ми тіпа шмалі обкурилися. Атвєчаю, оно так вставляє, но я не совєтую вам курити шмаль. Асобєнно с абсентом. Вирубає повністю свідомість. Але ці відчуття не передати. Реально шмаль вставляєт. Патом тіпа чумной ходиш пол дня. Но зато єсть шо вспомнить. Зашибісь!

– Так ти багато куриш травки? – спитала Софія.

– Нє, я трошки попробував. Шоб так курити, як нарік, то нє. Нашо мені втикати в наркодиспансері. Атходняк патом нєсколько мєсяцєв. Тільки так, для прикола. Одного чувака убіло, він досі валяється в парку обкурений.

– Прікольно.

Наступила хвилина мовчанки.

– Можна тєбя пригласити на танець? – нарешті спитав Гриша Настю, яка, схоже, припала йому до смаку.

Вона на нього подивилася спокійним, трохи співчутливим поглядом.

– Дякую, але я не хочу танцювати.

– Тоді послухайте анекдот. Ми з пацанами лахали від нього мінут тридцять. Ну, заходить студент в парашу і питає в іншого: «Ну шо, здав екзамен»? «Нє, – каже той. – Прєпад сраний не поставив оцінку». І тут роздається голос із сусідньої кабінки: «І не поставлю»!

Анекдот був смішним і Софія в компанії дівчат посміялася. Обкурений Гриша реготав голосніше всіх, що деякі тінейджери почали звертати на нього увагу.

– А ось ше один послухайте… Розмова двох друзів.

«Я одружився, жінка працює в ДАІ».

«Поздоровляю»!

«Так, але в першу шлюбну ніч вона мене два рази оштрафувала».

«За що»?

«За перевищення швидкості і зупинку в забороненому місці».

Ще один вибух сміху. На цей раз більш голосніше.

– А скільки тобі років? – спитала Оля.

– Мнє? – спитав Гриша, наче не знав про кого йде мова. – Двацать лєт. Я учілся в унівєрі, але мене звідти виперли. Я тіпа півтора року вчився. Але в унівєрі рєдко появлялся. Ну, в аблом було ходити на пари і втикати на прєпадов. Занудно! А платити прєпадам не хотілося. Лаве шкода.

– Ти певно в армії служив?

При цих словах Гриша голосно зареготав.

– Нє, яка нафіг армія! Я шо баклан, служити в армії. Хадіть втикати команди дурацкіє. На-лє-во! Нап-ра-во! Кру-го-о-о-м! Шагом марш! Або: вийті із строя! Патом тєбя деди так виведут із строя, шо капєць буде. Паламают кости, пакалєчат... Нахрєн оно надо… У мєня бєлий білєт. Всьо схвачєно… Ноу проблем, як кажуть.

– Красавєц! А в універі гуляв певно до фіга?

Він широко посміхнувся.

– Канєшна. Шо за студент, який ходе на всі лєнти і втикаєт як ботан. Ми так бухаємо в абщагє, атвєчаю. І нам не до лєнт, коли бачиш много бухла, курєва, афігєнних тьолок і карти. Там дєвки курять гашиш і голі бігають по коридорах. У нас на Новий Год, коли празнувалі, грали в карти на раздіваніє. Пацани і баби грали. Ми ж бухали вино, водяру. А після стало нудно втикати на бухі морди і розповідати ті ж самі анекдоти… От і вирішили зіграти в покер на роздягання. Так от, одна тьола програла і їй сказали голій пробігти по всьому коридору. Вона була оббухана і обкурена, і їй вже всьо було пофіг. Зняла весь одяг… Ми це записували на відео з мобільних.

– Ну і як? – питає Софія.

– Нормальок. Цицьки у неї афігєнні! Пробігла. Повезло, шо ніхто не йшов тоді. Але ми зробили прікол… Закрили двері. Уявляєте? Дєвка гола стучить в двері і кричить відкрити, бо хтось її побачить. Канєшна, ми открилі. Але це була тєма! Таке нада побачити… Вона гола, червона від злості забігла до нас і почала одягатися. Ми лахали ше до ранку. Це все записано на мобільник. Ми досі передивляємося і лахаємо. Оце гоніво! А там ще були пріколи… Ми бухали водяру на Новий Год. Ну ето тіпа другой Новий Год, а закуска закінчилася.. Шо робити? Ну ми тіпа довго не парилися. Карочє, парішалі вапрос… Ми закусували водяру тіпа звичайним снігом. Ну, на вулиці бухаємо, холодно, але дуже весело. Компанія у нас велика. Ну ми і бац стали використовувати сніг як закусон. Прікольно… Це теж була тєма! Ой… шось мені не добре. Я піду. Ше побачимося…

Похитуючись, він пішов в сторону туалету і цей шлях був для нього дуже важким. Він наткнувся на стілець, збивши його і ще два рази ледве не впав на підлогу, поки не дійшов до мети, себто до туалету.

Перед тим, як відкрити двері, Гриша обернувся.

– Параша! – вигукнув він голосно. – Пабєда будєт нашєй!

– Слишь, парашник, заткнись! – сказав йому один гопнік, що сидів за столиком з дівчиною, одягнений в чорну шкіряну куртку.

– Fuck you! – показав середній палець Гриша без усяких комплексів та вагань, не задумуючись про можливі наслідки.

– Ах ти ж чмо накурєнноє! Щас я тєбє дам па башке! – він хотів скочити з стільця і набити морду обкуреному юнаку, але його пасія, його кохана дівчина попросила не гарячкувати.

Очевидно, її слова мали велику вагу для гопніка коротко стриженого, оскільки він трохи заспокоївся.

– Сучара! – прошепотів невдоволено леґінь.

А Гриша, хитнувшись, ще кілька разів, нарешті потрапив в туалет.

Звісно, після цього дівчата почали його обговорювати, сміючись над його обкуреним станом і можливим конфліктом, який міг раптово перерости в криваву бійку, звісно, не на користь Гриші.

– Оце клоун, – помітила Настя. – Прийшов знайомитися і розповідає анекдоти.

– А пацан нічого. Прікольний, – сказала Ольга.