Тiнь попередника

— Я радий, що ви, шановні, почуваєте себе комфортно. Але час зайнятися справою, колеґи, — Гело-молодший також присів на диван. — Вам відомо, що управління «D» запросило вас…

— Найняло нас, — уточнив Марков.

— Так, — погодився радник-представник. — Найняло вас для виконання особливого завдання. Вас ознайомили з ним у загальних рисах. Якщо вам не важко, леді Вей, сформулюйте параметри завдання так, як вам їх окреслили мої колеґи на Арпікрані.

Ґвен Вей подивилася на Гело, ніби запитуючи: «А чому, власне, я?» Але ніяких додаткових пояснень від радника не надійшло. Тоді ксенобіолог мовила:

— Офіцер, котрий розмовляв зі мною на Арпікрані перед підписанням контракту, повідомив мені, що ваша Служба розшукує сліди експедиції доктора Феліції Анволі, котра в триста дев'яносто третьому році відвідала планету Фаренго у віддаленій системі зірки Таліс. Корабель «Уриїл», на якому експедиція поверталася з Фаренго на Альфу Альфу, зник безслідно. Це трапилось, як сказав офіцер, за три місяці до початку Війни. Відповідно, це зникнення додали до переліку злочинів ворожих диверсантів і розслідування провели поверхнево. Як повідомив ваш офіцер, перед загибеллю «Уриїлу» відремонтували секцію двигуна. Ремонт робили тут, на орбіті Кідронії. Екіпаж з компенсуючого сну не виводили, ремонт здійснювали роботи місцевої орбітальної бази. Корабель зійшов з Темних Шляхів недалеко звідси, на П'ятдесят шостому лімесі [14] і рухався до Кідронії на іонних двигунах кілька тижнів. Під час ремонту позитронний мозок «Уриїлу» обмінювався даними з комп'ютерами Кідронії. Під час одного з таких сеансів хтось провів несанкціоновану виїмку інформації з корабельної бази даних. Інформації про результати експедиції, як я зрозуміла… Хоча насправді, я не знаю, як взагалі таке могло статися…

— Могло, — втрутився Вольск, — якщо використовувалась технологія…

— Це зараз не важливо — зупинив його Гело. — Експедицію Анволі фінансував Університет Альфи, і вона не була секретною. Тому на супремус [15] «Уриїла» не встановлювали спецбар'єрів і додаткових фільтрів безпеки. Прошу Вас, леді…

— Дякую. Тепер, — продовжила Ґвен Вей, — ця викрадена кідронійцями інформація, якщо я правильно розумію, є надзвичайно важливою — як єдина збережена копія унікальних свідчень, зібраних на Фаренго доктором Анволі та її командою. Наше завдання — знайти і розкодувати викрадену інформацію. Моє персональне завдання офіцер окреслив як попередню обробку ксенобіологічної частини результатів експедиції. Хоча, наскільки мені відомо, основна мета експедиції не стосувалась ксенобіології.

— Передбачалось, у першу чергу, дослідити залишки дуже давніх споруд невідомої цивілізації, — підтвердив Гело.

— Ось, власне, і все, раднику, — підсумувала леді Вей.

— Детектив і техноархеолог повинні знайти викрадену інформацію, а я маю здійснити, не залишаючи Кідронії, первинне опрацювання знайдених ксенобіологічних даних. У стандартному режимі секретності «чотири А».

— Цілком вірно, — ще раз підтвердив радник-представник. — Як я вже казав, ідеться про проблему особливого значення, про те, що у нас, в Службі, зібрано під загальним шифром «тема 88». І від того, колеґи, наскільки успішно ми з вами опрацюємо «тему 88», залежить, без перебільшення, доля людської раси.

Центральний офіс Служби Запобігання,

Новий Арлінгтон, планета Земля (0КА01:3),

Сонячна система.

10 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

Персональні апартаменти Верховного координатора Служби Запобігання Овшена Ґрідаса розташовувались у тій самій споруді, що і його службовий кабінет. До кабінету вела ціла система химерних та коштовно оздоблених коридорів і переходів, збудованих у ті збочені й марнотратні часи, які передували Ері Відновлення. Переходи давали можливість дістатися до кабінету кількома шляхами. Зазвичай координатор використовував найкоротшу комбінацію із двох коридорів і невеликої квадратної зали, де колись знаходився резервний блок зв'язку і перебувала капсула з Білим Каменем. Але сьогодні він обрав довший маршрут.

Ґрідас пройшов урочисто декорованим триклінієм і зупинився перед власним парадним портретом, закріпленим на стіні Ад'ютантського холу. Портрет був написаний маслом іще тоді, коли майбутній Верховний координатор носив військову форму Флоту і служив другим лейтенантом на кораблі спадкоємця престолу. Молодого Овшена художник змалював на повний зріст. Він гордо стояв на квадратних плитах чорно-білої підлоги, опираючись правою рукою на колону, прикрашену гербами його Дому і бойовими трофеями предків. П'ять поколінь предків Ґрідаса були кадровими військовими, а батько Овшена дослужився до звання великого адмірала.

Сьогодні Ґрідас затримався біля портрета довше, аніж зазвичай. Цього ранку його переповняли невеселі думки. Як і більшість спадкових аристократів Нової Імперії, Верховний координатор ставився до своїх сімейно-кланових справ майже з релігійним запалом. Генетична чистота родових ліній знаті вже майже п'ять століть належала до фундаментальних основ державної політики. А сім'я Ґрідасів була одним із визнаних стовпів галактичної держави. Так вважав не лише сам шеф Служби, так стверджували Імперський Родовідний і Світський календарі, де Ґрідасам присвячувались чільні сторінки. Доля готувала його єдиному законному синові такий самий, як і на його, Овшена, портреті, флаг-офіцерський мундир, а в перспективі — Орден Сонця на груди і адміральські зірки на погони. Але спадкоємець, всупереч усім авансам долі, перетворився на нікчему. І сьомого покоління адміралів з Дому Ґрідасів не буде. У Зоряної Імперії стане одним опорним стовпом менше.

Звісно ж, монарх дозволив би йому офіційно усиновити одного з синів наложниць, серед яких є тямущі й сильні хлопці. Проте це була б зіпсута, зганьблена кров. Недостойна передання нащадкам. Всі його наложниці були клонками. Різночасовими і короткоживучими генетичними копіями покійної дружини, уродженої баронеси Тізе [16].

Ґрідас уявив собі, як презирливо пирхне канцлер Мадин, коли дізнається, що його багаторічний опонент і суперник передасть династійні права напівкровці. І прийняв рішення: він, Овшен, залишиться останнім лордом крові на своїй родовій гілці. Жодних напівклонів-спадкоємців, жодних співчутливих і насмішливих прищурів у спину. Нехай династійні права переходять до його двоюрідного брата, капітана цивільного лайнера. Однак без прізвища. Прізвище він не віддасть нікому. Славетне фамільне називання «Ґрідас», яке ввійшло до історії родоводів і підручників, помре разом із ним, Овшеном. Авжеж, так і буде. Капітан хоча б є людиною достойною, батьком здорових, генетично перспективних дітей. А його власний син… Його він вже відіслав до Периферії і судовим рішенням заборонив виродкові називатися Ґрідасом або Тізе. Наркоманам достатньо псевда або клікухи.

Подумки поставивши крапку на цій проблемі, Верховний координатор зайшов до кабінету. Там на нього вже чекали офіцери. Перший заступник координатора управління «D» Ланс Маккосліб і координатор управління «А» Біргір Ян. Найздібніші адміністратори з діючого складу вищих керівників Служби.

Ґрідас нетерплячим жестом призупинив їхні привітання. Тут зібралися свої, і не було часу на формальності. — Що нового в «темі 88»?

Адмірали перезирнулись. Маккосліб почав перший:

— Ґвен вже на Кідронії. Доповідати буде особисто мені через Камені. З місцевою владою проблем поки що не виникло. Правитель — сама люб'язність. Для захисту команди Ґвен задіяно дві групи аґентів. Кідронійське підпілля активності не виявляє, у Великих Печерах тиша і спокій. Ми збільшили вдвічі кількість спостережних систем і ретельно фільтруємо весь інформаційний трафік Кідронії. Проте, аналітики вважають, що «темою 88» зацікавилися і люди Теслена, і люди канцлера.