Iз Росii з любовю

Ян Флемінг

Із Росії з любов'ю

Частина перша

План

Розділ 1

Трояндовий край

Голий чоловік, який незграбно лежав біля басейну обличчям униз, цілком міг бути й мертвий. Він міг утопитись, потім його тіло виловили з води й, поки над'їде поліція та найближчі родичі, поклали на траву. Навіть розкладена на моріжку поруч із його головою купка предметів могла бути власністю потопельника — її зумисне виставили, аби нікому не спало на думку, ніби рятівники щось поцупили.

Та купка випромінювала блиск заможності. Медальйони з емблемами відомих чоловічих клубів; зроблений із мексиканського п'ятдесятидоларовика затискач для грошей, який утримував під своїми пружинами доволі солідну паку банкнотів; старенька золота запальничка «Данхілл»; золота сигаретниця овальної форми з рифленими краями та потаємною бірюзовою кнопкою — справжній Фаберже; роман того ґатунку, що його багатий чоловік, виходячи до саду, бере з книжкової полиці, — «Маленька Наггет» старого П. Г. Вудхауза. Був там і золотий годинник з потертим ремінцем крокодилячої шкіри. Марка «Жірар-Перріго» — для любителів коштовних іграшок. Годинник мав стрімку секундну стрілку і двоє маленьких віконець на циферблаті, в яких позначалися день, місяць і фаза Місяця. Тепер він показував пів на третю 10 червня і фазу Місяця в останній чверті.

З-поза трояндових кущів у кінці саду вилетіла синьо-зелена бабка і на висоті кількох дюймів пронеслася понад спинним хребтом у чоловіка, її привабив золотистий відблиск червневого сонячного проміння, що вигравав на кінчиках білявого волоссячка біля куприка. Легенький бриз, що повіяв з моря, делікатно нагнув маленького кучерика. Нервово пронісшись із боку в бік, бабка зависла над лівим плечем у чоловіка, позираючи додолу. Молода травичка під його роззявленим ротом тріпотіла. Крилом м'ясистого носу скотилася важка краплина поту і, зблиснувши в повітрі, впала на траву. Цього було досить. Бабка повернулась до троянд і, подолавши високу садову огорожу із вмурованим по верху зазубленим склом, подалася геть — це могла бути добряча пожива, але вона рухалася.

Сад, де лежав чоловік, мав акр добре доглянутого газону, з трьох боків оточеного широким трояндовим валом, од якого долинало густе бджолине дзижчання. Та сонне гудіння бджіл не могло приглушити м'якого й потужного дихання моря, що плескалося одразу ж за садом біля підніжжя скель.

Моря звідси не було видно. Та й що взагалі побачиш, крім неба і хмар, коли тебе оточують стіни у двадцять п'ять футів заввишки? Щоправда, з двох спалень нагорі у віллі, яка й утворювала четвертий бік цього вельми потаємного закутка, просто перед вами відкривався безмежний простір водної блакиті, а як глянути в інший бік, можна було помилуватися горішніми вікнами сусідньої вілли та верхівками дерев у її саду - вічнозеленими середземноморськими дубами, пініями, казуаринами та поодинокими пальмами.

Вілла була новітньою спорудою — присадкувата видовжена коробка без орнаменту. Плаский блідо-рожевий фасад дивився на сад чотирма вікнами в сталевих рамах і скляними дверима, що вели на маленький майданчик із світло-зелених глазурованих плиток — вони, по суті, зливалися з газоном. Своїм протилежним боком вілла виходила на курну дорогу, і вікна тут були заґратовані, а вхідні двері — дубові. На горішньому поверсі містилися дві спальні, на нижньому — вітальня й кухня, частину якої відгородили під туалет. Для ванної кімнати місця не знайшлося.

Сонну млосну тишу раннього полудня порушив гуркіт автомобіля, що зупинився перед віллою. Вухо різонув металічний звук від удару дверцят. Машина від'їхала. У двері двічі подзвонили. Голий чоловік не поворухнувся, але шум змусив його на мить широко розплющити очі. Повіки піднялися так, як ото нашорошуються вуха тварини. Чоловік пригадав, де він, який нині день і котра година. Всі звуки було розшифровано. Повіки з короткими торочками пісочного кольору вій сонно опустилися на вицвіло-сині, загалом тьмяні й навдивовижу порожні очі. В широкому, аж хруснули щелепні хрящі, позіху розійшлися маленькі жорсткі вуста. В роті покотилася слина. Чоловік плюнув на траву і почав чекати.

Розчахнувши скляні двері, ввійшла молода дівчина у білій бавовняній сорочці та коротенькій, хоч і не спокусливій, синій спідничці, з маленькою плетеною торбинкою на руці. Широкою, майже чоловічою ходою вона перейшла глазурованою плиткою і попрямувала до оголеного чоловіка. Поклавши за кілька ярдів од нього торбинку, вона сіла на моріжок, скинула забрьохані дешеві черевички, потім підвелася, розстебнула сорочку, зняла її і, ретельно згорнувши, примостила поруч із торбинкою. Білизни під сорочкою не було. її плечі, приємної засмаги шкіра і довершеної форми перса сяяли здоров'ям. У ту мить, коли дівчина опускала руки, аби розстебнути ґудзики на сукні, з-попід її пахв визирнули маленькі чубки білявого волосся. Коли вона роздягалася, враження від селянського здоров'я і майже тваринної сили в цієї дівчини посилювали її присадкуваті стегна, які розпинали світло-голубі купальні трусики, а також короткі ноги й округлі клуби.

Вона акуратно поклала спідницю поруч із сорочкою і видобула з торбинки стару пляшку від лимонаду, в якій важко переливалася густа й прозора рідина. Вмостившись навколішки біля чоловіка, дівчина вилила поміж його лопатки трохи рідини - певне, легкої оливкової олії, що, як і все інше в цій частині світу, відгонила трояндами, - розім'яла пальці так, як це роблять перед грою піаністи, й почала масажувати дельтовидні, двоголові та трапецієвидні м'язи. З огляду на неймовірну силу чоловіка, то була важка робота. Випнуті м'язи на плечах ледь подавалися під пальцями навіть тоді, коли дівчина передавала їм усю вагу свого тіла. Ще не завершивши справи, вона просякне потом і так виснажиться, що, по суті, звалиться в басейн, а потім ляже в затінку і дріматиме аж до повернення машини. Та не ця перспектива володіла її думками, коли руки машинально виконували професійний танок на спині в чоловіка, а інстинктивний жах. Його викликало оце найкраще і найдовершеніше тіло, яке їй привелося бачити в житті. Проте цей жах жодною рисою не проступив на пласкому й спокійному обличчі масажистки, обрамленому бахромою чорного волосся, а трохи підняті догори розкосі чорні очі залишалися такі самі порожні і зберігали свій тьмяний блиск, хоч десь углибині скімлила й плазувала підла тваринка. І якби дівчина звернула на це увагу, то пульс у неї забився б куди частіше.

За останні два роки таке з нею вже траплялося, та сьогодні її приголомшило відчуття відрази до цього чудового тіла. Тож знову й знову вона прагнула навмання відшукати причини отакої раптової зміни в своїх відчуттях, що породжували в неї комплекс вини. Бо, якщо казати відверто, ці почуття були не більш професійні, ніж сексуальний потяг, який часом пробуджував у неї дехто з її клієнтів.

Спершу — речі дрібніші. Його чуб. Вона подивилась на круглу голову, трохи замалу як для такої м'язистої шиї. Вкрита пружними кучерями кольору щирого золота, ця голова цілком могла викликати приємні спогади про хрестоматійне волосся класичних статуй. Та ці кучері були чомусь аж надто тугі й надто щільно прилягали й одні до одних, і всі разом до черепа. Коли дівчина поглянула на них, у неї аж мурахи по спині забігали - так ніби їй наказали поперетягувати нігтями стос килимів. Ці золоті кучері спадали так низько на спину, що майже сягали (вона міркувала професійними термінами) п'ятого шийного хребця, де раптово уривались і шикувалися в пряму лінію з маленьких і цупких золотавих волосин.

Дівчина вирішила дати рукам перепочинок і перенесла вагу на стегна, її гарний тулуб ряснів потом. Вона витерла чоло затиллям долоні, взяла пляшку з олією, вилила дещицю на маленький волосистий п'ятачок на спині внизу. Зігнула пальці і знову подалася вперед.

Якби йшлося про коханця, то цей ембріональний хвіст, завжди вкритий над лінією розділу клубів золотавим пушком, справляв би грайливе, навіть збудливе враження. Але в цього чоловіка він був скорше тваринний. Ні, рептильний. Без волосся. Як у змії. Це викликало в неї відразу. От наче рептильний — і край. Дівчина перенесла руки на два пагорби м'язів. У таких випадках більшість її клієнтів, особливо молоді футболісти, починали жартувати, а якщо вона втрачала пильність, робити грайливі пропозиції. Часом вона примушувала їх замовкнути, щосили натискаючи на сідничний нерв. Часом, особливо, коли чоловік був їй до вподоби, вона заводила жартівливу суперечку, яка переходила в коротку борецьку сутичку, і та завершувалася швидкою і солодкою капітуляцією.