Нiрвана, або Also Sprach Zarathustra

Літр (сумно).

Усі перевороти, юний друже,

Одне начало мають і кінець:

Спочатку розбивається склотара,

А потім підкрадається пиздець…

Тронний зал. Посередині стирчить трон, схожий на Київський торт. На стінах висять портрети суспільних діячів, в тому числі: Мєндєлєєва, Ламаносова, Мічуріна, Суворова і Макаренко. Два сери роблять у тронному залу влажну уборку: один підмітає, другий бризга із пляшечкі, шоб не було пилюкі.

Перший сер.

Ви чули новину, мілорд?

Другий.

А як же! Сьогодні — коронація!

Нетлінну божественну фуражку

Святого завойовника Вільгєльма

Натягнуть на поважного урода,

Шо врятував британськє можновладдя.

Чути фанфари. Входять сери. За ними вверху на менті в'їзжає Йорік. На ньому красівий білий кітєль, сині галіфе і хромові чоботи. Вони по-дємбєльські спущені вниз гармошкою. На галіфе розстібнута шірінка, шоб зручно було дрочити. Йорік спритно плигає прямо з мента на пухкі тронні подушки.

Йорік.

Нє віжу на галавє фуражку!

Шо не ясно, блядь!?!

Сери (хором).

Уже несем, несем!

Святися, царю, твойо чело лілейноє!

Ми зараз помажемо тебе денатуратом на царство!

Сери мажуть денатуратом Йоріка і возлагають на його фуражку Вільгєльма-завойовника. Звучіть англійській гімн, всі стають по стійці «Смирно».

Йорік.

Хе! Сери йобані! Болтаються в строю,

Як клізми в жопі! Служби ще ні хуя не пойняли!

Нема ніякого порядка в блядських інтелєктуалів!

Їм тільки би пиздіти та читати, та жерти вустриці.

Собак та кіз їбати, дивитися на місяць очманіло,

Сидіти в дзені! Віршики писати, про те, як плохо жить

І як, колись він виїбав когось, а зараз плаче!

Усе завішано портретами мудил!

(тика пальцем в портрети)

Це шо за підараси, вас питаю?!?

Едмунд.

Мілорд! Це гуманісти.

Йорік.

Всіх — к хуям! Повісити оту картину гарну,

Де гуманісти втрьох сидять на конях,

Красиві й сильні лорди бородаті,

І пильно стежать за пархатими жидами!

Йорік (пиздить портрети шваброю, котру взяв у лорда-прибиральника).

Отак по наглим пикам треба пиздить!

Це суче сім'я Альбіон туманний

Ганьбою вкрило аж по самі яйця!

(помічає портрєт Короля Літра)

А це шо за гандон?!

Перший сер.

То — Літр Четвертий, шо заснував парламент двопалатний,

Дав конституцію англійському народу

І наспір виїбав скаженого собаку.

Такого страшного, шо люті каскадери,

На нього дивлячись, наклали повні штані!

Обичай національний наш англійській,

Шоб на парі хуйню робити всяку

Він повернув собі на користь мудро

І виїграв таким чином королевство об'єднане британське!

Йорік.

Я віднині наказую декретом справедливим:

Заборонити все статтеве блядство!

Всім казайобам, підарасам, лізбіянкам,

А такжє фєтішістам і нєкрофілам,

І з ними — всім, хто любить блядувати,

Засунуть в жопу лома з нєржавєйкі!

Цей мій декрет — краєугольна цегла

Політики унутрішній.

Дрочити три рази на день — долг патріотичний

Перед вітчизною всіх чесних громадян!

Цнотливо мастурбацієй займаясь,

Почистимо ми наш народ їбучий

Від скверни блядства смрадного! Ура!

Всі сери кричать «Ура» і сінхронно, по-воєнному, дрочать. В наступившему апофеозі масової мастурбації чути самотнії звуки баяна. До тронного залу входять Літр і Кєнт з мішками, пляшками шмурдяку і баяном. Кєнт сумно грає «Падмасковниє вєчєра».

Літр.

Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!

Шо у бурмі з суворою природой

Викраювали час для ораторій

І плакали в своїх вонючих норах

Від естетичного екстаза.

Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,

Послухавши ті лагідні балади,

Робилися, як ніжні гімназістки.

І замість м'яса — білі хризантеми,

Жували, обливаючись сльозами…

Йорік.

Чого, ти, ходиш тут, розпусний старець,

І заважаєш нам робить свящєннодєйство?!?

Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо

Твою мохнату шкіру зашкарублу

І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!

Літр.

Колись, у сраку я п'яний,

Я виїбав стару дебільну хуну,

Мандрівницю безумну. Я сіфона

Від неї підхопив і лікувався

У Баден-Бадені на водах мінєральних.

Її синка віддав в дебільну школу

К дєгєнєратам на харчі казенні,

І в циркове училище по блату пристроїв,

Шоб на блазня він учився.

І той потворний мій сперматозоїд

Розрісшийся в горбатого урода,

Зробив-такі, кар'єру нехуйову!

Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,

Шо щастя нам дають!..

Я їх їбати завжди любив! Бо приносити

Радість цій формі безкорисній -

Це крєдо моє творчє.

Любий сину! Іду сюда, урод талановитий!

Я темпераментно їбати тебе буду,

Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!

Літр біжить до Йоріка з явним наміром його виїбати. Наляканий Йорік кида в Літра тронними подушками. Цю веселу буфонаду обриває грізний окрік Гонерільї, шо щойно прийшла разом з сестрами.

Гонерілья.

От бач, як розважається, проклятий!

А ми чекати маємо на кашу,

Голубки три голодні сизокрилі!

Ти, йобнутий папаша! Скіки

Ждати тебе ми будем, поки ти

Склопосуд здавати будеш?

Літр.

Любі мої дітки! Ви почекайте трохи поки брата

Я вашого їбати буду сумно,

Пригадуючі юність романтичну!

(Говорячі се, Літр здирає з Йоріка галіфє.)

Йорік (несамовито верещить).

Рятуйте, сери добрі! Підараса

Із мене хоче Літр зробить їбучий!

Мєнт набрасується на Літра ззаду і прийомом самбо закручує йому руку за спиною. Заарештованого у такий спосіб Літра осмілілі сери пиздять шваброю.

Йорік.

Ага-а! Спіймався, хтивий павіане!

Ми кару лютую придумаєм тобі

За всі твої паскудства!

Блядовитих дівчат твоїх розріжем на шматочкі

І будем годувать, шоб ти сказився,