Iлiада

104] «От на Олімп ти прийшла, хоч зажурена дуже, Фетідо! 105] Смуток у тебе в душі невимовний, – і сам я це знаю. 106] Та скажу тобі щиро, навіщо тебе я покликав. 107] Дев'ять вже днів між безсмертних триває страшна суперечка, 108] Гектором вбитим спричинена й городоборцем Ахіллом. 109] Тіло те викрасти світлого всі вони просять дозорця. 110] Я ж бо славу і тут Ахіллові хочу віддати, 111] Щоб і надалі твою любов зберегти і повагу. 112] В військо іди й свому синові волю мою перекажеш: 113] Гнівні на нього, скажи, всі боги, і найбільше з безсмертних 114] Сам я розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримає 115] Гектора він, не пускаючи від кораблів крутобоких. 116] Якщо боїться мене, хай Гектора тіло поверне. 117] Сам до Пріама, великого серцем, Іріду пошлю я – 118] Викуп за сина нехай до човнів принесе він ахейських, 119] Хай подарунки Ахіллові дасть, щоб його вдовольнити».

120] Мовив він так. Не противилась тут сріблонога Фетіда,

121] Кинулась швидко на землю вона із висот олімпійських 122] І у синівський намет увійшла. Там у тузі скорботній 123] Сина застала свого. А навкруг клопотались ретельно 124] Товариші його любі, готуючи спішно сніданок, 125] І барана густорунного різали вже у наметі. 126] Мати поважна сиділа біля свого рідного сина, 127] Гладила ніжно рукою й, озвавшись, йому говорила:

128] «Люба дитино! Навіщо й досі в журбі та печалі 129] Краєш ти серце собі, забуваючи навіть про їжу 130] Й ложе своє? Чи не краще б тобі із жоною в любовних 131] Ласках з'єднатись? Недовго-бо в мене ти житимеш, зовсім 132] Близько стоїть уже смерть і доля твоя нездоланна. 133] Слухай же швидше мене, я до тебе із вістю од Зевса. 134] Гнівні на тебе, він мовить, боги, а найбільше з безсмертних 135] Сам він розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримаєш 136] Гектора ти, не пускаючи від кораблів крутобоких. 137] Отже, віддай його тіло, прийнявши за мертвого викуп».

138] Відповідаючи, мовив до неї Ахілл прудконогий:

139] «Хай так і буде! Хто з викупом прийде, той мертвого візьме, 140] Раз уже сам Олімпієць рішуче того вимагає».

141] Стоячи під кораблями ахейськими, мати із сином 142] Довго крилатими так одне з одним мінялись словами. 143] Зевс же тим часом Іріду послав до священної Трої:

144] «Швидше, Ірідо, лети! Поспіши від осель олімпійських 145] До Іліона, великому духом Пріамові скажеш – 146] Викуп за сина нехай до човнів принесе він ахейських, 147] Хай подарунки Ахіллові дасть, щоб його вдовольнили. 148] Тільки один хай іде, щоб ніхто із троян не ішов з ним! 149] Хай лиш окличника візьме з собою, старішого віком, 150] Правити мулами в повозі міцноколіснім і в Трою 151] Тіло мерця привезти, що Ахілл його вбив богосвітлий. 152] Смерті нехай не боїться і страхом душі не тривожить. 153] Провідником у путі йому світлий ітиме дозорець – 154] Він проведе його скрізь і виведе аж до Ахілла. 155] А допровадить його до намету Ахілла, то смерті 156] Той не завдасть йому, й іншим Пріама убить не дозволить. 157] Бо не безумний Ахілл, не безсовісний, не безрозсудний, – 158] Зглянеться він і того, хто ревно благав, пожаліє».

159] Мовив він так. Іріда, як вихор, із вістю помчала, 160] В дім до Пріама ввійшла вона й плач там застала й ридання. 161] Діти сиділи в журбі серед двору круг батька старого, 162] Слізьми свою окропляючи одіж, а батько між ними, 163] В плащ свій закутавшись щільно, лежав, і густо покрита 164] Дужа потилиця й вся була голова у старого 165] Пилом, що, в бруді валяючись, сам назбирав він на себе; 166] Плакали й доньки його із невістками разом у домі

167] І поминали хоробрих бійців багатьох, що, руками 168] Дужих аргеїв повбивані, душі свої загубили. 169] Перед Пріамом спинившись, провісниця Зевсова стиха 170] Заговорила, і раптом обняв йому трепет коліна.

171] «Серцем дерзай, Дарданіде Пріаме, нічого не бійся! 172] Я не з лихою вістю приходжу до тебе сьогодні: 173] Добру пораду несу я, – великого вісниця Зевса. 174] Він і здаля тобою піклується й серцем жаліє. 175] Каже Кронід богосвітлого Гектора викупить тіло, 176] Давши Ахіллові гойні дари, щоб його вдовольнити. 177] Йди лиш один, щоб ніхто із троян не ішов за тобою. 178] Візьмеш окличника тільки з собою, старішого віком, 179] Править хай мулами в повозі міцноколіснім і в Трою 180] Тіло мерця привезе, що Ахілл його вбив богосвітлий. 181] Смерті не треба боятись і страхом тривожити душу, 182] Провідником у путі тобі світлий ітиме дозорець – 183] Він проведе тебе скрізь і виведе аж до Ахілла. 184] А допровадить тебе до намету Ахілла, то смерті 185] Той не завдасть тобі й іншим убити тебе не дозволить: 186] Бо не безумний Ахілл, не безсовісний, не безрозсудний, – 187] Зглянеться він і того, хто ревно благав, пожаліє».

188] Мовивши так, відлетіла відціль бистронога Іріда. 189] Він же синам своїм мулів звелів запрягати у повіз 190] Міцноколісний, ще й кузова зверху над ним приладнати. 191] Сам же униз, у комору, зійшов із високим склепінням, 192] З кедра пахучого зроблену й скарбу всілякого повну. 193] Тут він Гекубу покликав, дружину свою, і промовив:

194] «Люба! Приходила вісниця Зевсова щойно з Олімпу, 195] Викуп за сина велить до човнів принести він ахейських 196] Та подарунки Ахіллові дать, щоб його вдовольнити. 197] Та по правді скажи мені, як тобі все це здається? 198] Страшно-бо й сила моя, і дух мій мене поривають 199] Йти до човнів, де стоять своїм станом широким ахеї».

200] Мовив він так, а дружина, вмиваючись слізьми, сказала:

201] «Горенько! Де-бо твій розум, що ним ти славен був досі 202] Серед чужинців і люду того, над яким владарюєш? 203] Як же наблизитись до кораблів ти наваживсь ахейських 204] Сам, перед очі того, хто стільки синів твоїх славних 205] Зброї позбавив! Мабуть, і серце у тебе залізне. 206] Дійдеш до нього, й на власні лиш очі тебе він побачить, 207] Не пожаліє тебе віроломний цей муж кровожерний, 208] Не посоромиться. Краще поплачмо від сина далеко, 209] В наших покоях. Таку від народження Доля могутня 210] Випряла нитку йому, ще коли я його породила, – 211] Бути від рідних далеко, поживою псам бистроногим 212] Біля жорстокого мужа. Коли б я у нього печінку 213] Вирвати й з'їсти могла! Тоді б не лишивсь без відомсти 214] Син мій! Не як боягуз поліг у бою він завзятім, 215] А, захищавши троян і троянських жінок повногрудих 216] Від ворогів, – він ні страху не знав, ні про втечу не думав». 217] Відповідаючи, мовив їй старець Пріам боговидий:

218] «Ні, проти волі мене не затримуй! Не будь в моїм домі 219] Птахом зловісним! Мене переумити не сподівайся! 220] Бо якби хтось мені мовив таке із людей земнородних, 221] Хтось з віщунів, ворожбитів, жерців, що на жертвах віщують, 222] Лжею назвали б ми це і од нього б ще більш одвернулись. 223] Нині ж, побачивши сам і почувши безсмертного бога, 224] Йду, бо слово його недаремне. Якщо ж і судилось 225] Нині умерти мені при ахейських човнах міднозбройних, 226] Хай так і буде. Хай вб'є мене зразу ж Ахілл безпощадно, 227] Тільки б обнять мені сина й жадобу ридань вдовольнити!»

228] Мовивши так, одчинив він на скринях оздоблені віка, 229] Вийняв ізвідти дванадцять одінь, надзвичайно красивих, 230] Простих дванадцять плащів і ліжників стільки ж барвистих, 231] Стільки ж ясних покривал і до того – ще стільки ж хітонів. 232] Щирого золота зважив і виніс він десять талантів, 233] Двоє блискучих триногів і гарних котлів аж чотири, 234] Келих ще виніс, коштовність чудову, коли у Фракії 235] Був він послом, йому подаровану. Не поскупився 236] Старець і не залишив її дома, так прагнув душею 237] Викупить любого сина. Троян, що до нього зібрались, 238] Вигнав усіх з передсінка й лайливими ганив словами:

239] «Гетьте від мене, погані негідники! Вам ще не досить 240] Вдома плачу, що сюди ви прийшли ще й мені досаждати? 241] Мало того вам, що Зевс покарав мене горем, забравши 242] Кращого сина мого? На собі це зазнаєте скоро. 243] Легше тепер набагато гинути вам од ахеїв 244] Після того, як загинув мій син. Що ж до мене, то краще, 245] 1 Аніж на власні я очі в руїнах побачу розбите 246] Місто своє, – хай раніше зійду я в оселю Аїда!»