Бiблiя /Библия

4 І батько чує обітницю її, або обовязок її, що взяла його на душу свою, та й промовчить проти неї, так буде важна обітниця її, і важний обовязок її, який вона взяла на душу свою.

5 Коли ж заборонить їй отець її того ж дня, як почув, то всї обітницї її і всї обовязки її, які взяла на душу свою, не будуть важні; Господь простить їй, бо заборонив їй батько її.

6 Як же вона замужна і зробить обітницю, чи то скаже що небудь не роздумавши, і звяже душу свою,

7 А чоловік її почує, та й не озветься проти того в той день, як почує се, так її обітницї будуть важні, і обовязки її, що взяла їх на душу свою, будуть важні.

8 Коли ж чоловік її заборонить їй того ж дня, як почує се, то знївечив він обітницю її, що на їй, і нерозважне слово уст її, що ним звязала вона душу свою; і Господь простить їй.

9 Як вдова вона або розвідка, то всяка обітниця, якою звязала вона душу свою, мусить бути важною для неї.

10 Як же вона у господї чоловіка свого зробила обітницю, або клятьбою взяла обовязок на душу свою,

11 І як почув чоловік її, та й промовчав, не заборонив їй, так мусять бути важні всї обітницї її, і всякий обовязок, що взяла його вона на душу свою, буде важний.

12 Коли ж чоловік її знївечить їх того дня, як почув їх, то всї обітницї й обовязки душі її, що вийшли з уст її, не важні; чоловік її знївечив їх, і Господь простить їй.

13 Всяку обітницю і всякий обовязок клятьби для впокорювання душі може чоловік її удобрити, і може знївечити.

14 Коли ж мовчав чоловік її з дня на день, то він пристав на всї обітницї її або на всї з'обовязання її, що на нїй; він одобрив їх, бо мовчав у той день, як почув їх.

15 Коли ж він знївечить їх після того, як, почувши їх, мовчав, так нести ме він гріх її.

16 Се встанови, що повелїв Господь Мойсейові про справи між чоловіком і жінкою, між батьком і дочкою за її дївування в батьковій господї.

Числа 31

1 І промовив Господь до Мойсея кажучи:

2 Помстись на Мидіянїях за синів Ізрайлевих; тодї прилучиш ся до предків твоїх.

3 І промовив Мойсей до люду словами: Оружіть людей зміж вас на війну, щоб ійти їм на Мидіянїя, сповнити помсту Господню на Мидіянїєві.

4 По тисячі чоловіка з одного поколїння, від усїх поколїнь Ізрайлевих вишлете і поставите до війська.

5 І вибрали зміж тисячей Ізраїля по тисячі чоловіка з кожного поколїння, дванайцять тисяч оружних на війну.

6 І вислав їх Мойсей, по тисячі з кожного поколїння, на війну, їх і Пінегаса Елеазаренка, сьвященника, на війну; а посуди сьвятинї і труби для трівоги були в його руках.

7 І почали вони бити Мидіяна, як заповідав Господь Мойсейові, та й повбивали ввесь музький пол.

8 І вбили вони опріч инших вбитих царів Мидіяна: Евія і опріч инших Рекема і Зура і Гура і Реба, пятьох царів Мидіянських; так само Білеама Бейоренка вбили мечем.

9 І сини Ізраїля позаймали в полонь все жіноцтво Мидіянське і дїтвору їх, і забрали здобичу, скотину їх і всї отари їх, і всї достатки їх;

10 А всї міста їх, по займаньщинах їх, і всї оселї їх пустили на пожар.

11 І взяли всю здобич і все награбоване, людей і скотину,

12 Та й привели бранцїв і награблене і здобич до Мойсея і до Елеазара сьвященника, і до громади синів Ізраїля у табір, на поділлє Моабське, що на Йорданї, проти Ерихона.

13 І вийшли Мойсей та Елеазар сьвященник і всї князї громадські назустріч їм перед табором.

14 І розгнївився Мойсей на воєводів та на тисячників і на сотників, що з війни вернулись;

15 І каже до них Мойсей: Про що ви зоставили живими все жіноцтво?

16 Се ж вони були по радї Білеама принадою синам Ізрайлевим, щоб вони вчинили зраду проти Господа, задля Пейора, через що й був помір у громадї Господнїй.

17 Оце ж повбивайте всїх дїтей музького полу, і все жіноцтво, що пізнало мужчину, злїгшись, також повбивайте.

18 Всїх же дїтей жіночого полу, дївчат, що не пізнали ложа з чоловіком, позоставляйте живими для себе.

19 А ви самі пробудете поза табором сїм день, кожен, хто вбив чоловіка і кожен, хто приторкнувсь до вбитого, всї ви очиститесь в третїй день і в семий день, ви і полоняни ваші,

20 Мусите ви очистити і всяку одїж і всяку посудину шкіряну, і всяку роботу з козиної шерстї і всяку посудину деревяну.

21 І сказав Елеазар сьвященник до всїх людей військових, що ходили на війну: Се установа закону, що заповідав Господь Мойсейові:

22 Тільки золото й срібло, мідь, зелїзо, цина й олово,

23 Усе що держиться в огнї, мусите проводити через огонь, щоб стало чистим; а все таки мусите його водою очищення од гріха очистити; а все, що не видержить в огнї, проведете через воду.

24 І повипираєте одїж свою в семий день, і станете чистими, а тодї ввійдете до табору.

25 І промовив Господь до Мойсея словами:

26 Перелїчи здобичу, людей і скотину, ти і Елеазар сьвященник і голови родин всієї громади;

27 Та й подїлїть здобичу по половинї між тими, що воювали, і всією громадою.

28 І возьми данину для Господа від тих, що становились у військові лави: одну душу із пятьсот, з людей та з буйної скотини та з ослів та з дрібної скотини;

29 Із їх половини возьмеш се та й оддаси Елеазарові сьвященникові як жертву возношення Господеві.

30 А з половини, що дістанеться синам Ізрайлевим, возьмеш одну душу із пятьдесять, із людей, та з буйної скотини, та з ослів, та з дрібної скотини, з усякої скотини; і віддаси Левітам, що доглядають храмини Господньої.

31 І вчинили Мойсей та Елеазар сьвященник так, як заповідав Господь Мойсейові.

32 І була добич, оставшаяся від захопленого, що захопив люд військовий, така: дрібної скотини шістьсот і сїмдесять і пять тисяч,

33 А буйної скотини сїмдесять і дві тисячі,

34 А ослів шістьдесять і одна тисяча;

35 Що ж до душ людських, то було дївчат, що не знали ложа мужнього, всїх, трийцять і дві тисячі душ.

36 А друга половина, пай тих, що стояли у військових лавах, була по перелїченю така: дрібної скотини триста трийцять сїм тисяч і пятьсот.

37 А данина для Господа з дрібної скотини була: шістьсот сїмдесять і пять штук;

38 А буйної скотини було трийцять і шість тисяч, з того данина для Господа була: сїмдесять і дві штуки;

39 А ослів було трийцять тисяч і пятьсот, а данина для Господа з них шістьдесять і одна штука;

40 Душ же людських було шіснайцять тисяч, а з них данина для Господа трийцять і дві душі.

41 І віддав Мойсей Елеазарові, сьвященникові, данину на жертву возношення Господеві, як повелїв Господь Мойсейові.

42 А з половини, що випала синам Ізрайлевим, що віддїлив Мойсей від другої половини, що була для людей військових,

43 Була ж половина, що випала для громади, така: триста трийцять сїм тисяч і пятьсот штук малої скотини,

44 Та буйної скотини: трийцять і шість тисяч,

45 Та ослів: трийцять тисяч і пятьсот,

46 Та й душ людьких: шіснайцять тисяч душ.

47 А з половини, що випала синам Ізрайлевим, взяв Мойсей одну душу із пятьдесять, із людей та із скотини, та й віддав Левітам, що доглядали храмини Господньої; так як заповідав Господь Мойсейові.

48 І приступили до Мойсея воєводи та тисячники та сотники, та й промовили до Мойсея:

49 Слуги твої перелїчили військових людей, що поручені нам, і не бракує з нас нї одного чоловіка:

50 І оце ж приносимо ми приніс Господеві, що хто знайшов із золотих річей: обручки, ланьцюжки, перстенї, сережки й намиста, щоб відправити за душі наші покуту перед Господом.

51 І взяли в них Мойсей та Елеазар сьвященник золото всїлякої штучної роботи.

52 І було всього золота, принесеного в жертву возношення Господеві шістьдесять тисяч сїмсот і пятьдесять секлїв, від тисячників і від сотників.

53 Люде ж військові грабили кожен для себе.

54 І взяли Мойсей та Елеазар сьвященник золото у тисячників і сотників, і внесли його в соборний намет, як спомин від синів Ізраїля перед Господом.

Числа 32

1 Було ж в синів Рубена і в синів Гада буйної скотини багато, велика тьма; і бачили вони, що Язер земля і Гілеад земля як раз годяться про скотину.