Бiблiя /Библия

18 І каже йому Балак: Що промовив Господь?

19 І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину!

20 Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.

21 Звелїв він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волї нїчим в сьвітї не журився.

22 Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить.

23 Вивів люд свіій із Египту, визволив з ярма, з неволї, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полї.

24 На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всї люде скажуть: Бог його воздвигнув.

25 Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову.

26 І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй.

27 І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити.

28 І каже Балак Білеамові: Ось ходїмо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх ізвідтам.

29 І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнинї пустинї. І каже Білеам Балакові:

30 Вистав менї ту сїм жертівників, і приготов менї ту семеро бичків і семеро баранів.

31 І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.

Числа 24

1 І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу.

2 І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколїннях своїх, і зійшов на його дух Божий.

3 І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає.

4 Той рече, хто чув од Бога сї слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі. 5 . Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові!

6 Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк чв ас надять, ваблять око.

7 Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насїннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всїма царствами.

8 Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всїх пожере він, побє всї народи; поборовши їх потрощить костї в дикім полї; стрілами він повбиває усїх їх запеклих.

9 Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радїє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає!

10 І запалав гнївом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази.

11 Утїкай же до своєї домівки! Хотїв я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь од пошановання.

12 І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав:

13 Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волї. Що промовить Господь, те й мушу мовляти.

14 Тепер ж оце йду до мого люду. Ходїмо, так виявлю тобі, що робити ме навпослї народ той з твоїм народом.

15 І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає.

16 Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив.

17 Бачу його перед віччу, тільки не сьогоднї, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусї: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всїм порозбиває.

18 Буде Едом із Сеїром у гіркій неволї, а Ізраїль добру славу дїлами здобуде.

19 Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить.

20 Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всїма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнїм.

21 А як побачив Кенїїв, сказав приповідь: Сїв ти, Кенїю, на скелї нерухомій твердо;

22 Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю.

23 Тодї сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на сьвітї буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних!

24 Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство.

25 І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівцї своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою.

Числа 25

1 І жив Ізраїль у Ситтимі, і став блудувати люд із дочками Моабовими;

2 І стали вони кликати люд на жертви богам своїм.

3 І їв люд і припадав ниць перед богами їх, і прихиливсь Ізраїль до Бааль-Пеора. І запалав Господь гнївом на Ізраїля.

4 І рече Господь до Мойсея: возьми всї голови людські та й повісь їх Господеві проти соньця, щоб одвернувсь жар гнїва Господнього від Ізраїля.

5 І рече Мойсей суддям Ізрайлевим: Нехай кожен із вас повбиває людей своїх, що прихилились до Бааль-Пеора.

6 І се прийшов один ізміж синів Ізрайлевих, і привів до браттї своєї Мидіянїйку, перед очима Мойсея й перед очима всієї громади Ізрайлевої, як вони тодї плакали коло входу в соборний намет.

7 І побачив Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, і встав ізміж громади, та взяв списа в руку.

8 І пійшов він слїдом за чоловіком Ізраїльським у середину шатра, та й пробив їх обох, чоловіка Ізраїльського й молодицю крізь животи їх.

9 І зупинено помір між синами Ізраїля, а було мерцїв від помору двайцять і чотири тисячі.

10 І рече Господь до Мойсея:

11 Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, одвернув ярость мою від синів Ізрайлевих, ревнуючи за мене проміж ними, щоб не я вигубив синів Ізрайлевих в ревностї моїй.

12 Тим же то промов: Се я даю йому завіт мого примиря.

13 І буде він йому й насїнню його після його завітом сьвященства віковічнього за те, що ревнував він за Бога свого, та й спокутував синів Ізрайлевих.

14 Імя ж чоловіка Ізраїльського погибшого, що проколено його з Мидіянїйкою, Зимрій Салусенко, князь батьківського дому Симеоніїв;

15 На імя ж проколена молодиця Козбія, дочка Зура, голови одного батьківського дому в Мидіянїїв.

16 І рече Господь Мойсейові:

17 Ворогуйте з Мидіянїями та й побивайте їх: бо по ворожи поступили вони з вами підступом своїм, затуманюючи вас Пеором і Козбією, дочкою князя Мидіянського, що вбито її під час мору задля Пеора.

Числа 26

1 І сталось послї мору, що рече Господь Мойсейові та Елеазарові, синові Арона сьвященника:

2 Злїчи менї всю громаду синів Ізрайлевих од двайцяти років і старше, по їх батьківських домах, усїх здатних до війська в Ізраїлї.

3 І розмовляли із ними Мойсей та Елеазар сьвященник на подїллю Моаба, над Йорданом, проти Ерихону, і казали вони:

4 Злїчіть усїх од двайцяти років і старше, як заповідав Господь Мойсейові. І се синове Ізрайлеві, що вийшли з Египецької землї:

5 Рубен, первенець Ізраїлїв. Сини Рубенові: Ганох, від його родина Ганохіїв; Паллу, від його родина Паллуїв;

6 Гезрон, від його родина Гезроніїв; Кармій, від його родина Карміїв.

7 Се родини Рубенїїв. І було перелїчених їх сорок і три тисячі сїмсот і трийцять.

8 А сини Палуєві: Елїаб.

9 А сини Елїабові: Немуїль і Датан і Абирам; се ті покликані в громаду, що ворохобились проти Мойсея і Арона в ротї Корага, як нарікали на Господа.

10 Но роззявила земля пельку свою та й проглинула їх з Корагом, як погибла рота ся, що пожерло поломя їх: двістї і пятьдесять чоловіка; і стали вони знамям.

11 Сини ж Корагові не погибли.

12 Синове Симеонові по родинах їх:

13 Немуїль, від його родина Немуйлїїв; Ямин, від його родина Яминїїв; Яхин, від його родина Яхиїїв; Зерах, від його родина Зерахіїв; Саул, від його родина Сауйліїв.