Бiблiя /Библия

19 Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: "Я тільки жартував!"

20 Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, - втихне ворожнета.

21 Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.

22 Слова підшепника - як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.

23 Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце.

24 Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить.

25 Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї.

26 Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади.

27 Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.

28 Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.

Приповiстi 27

1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.

2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.

3 Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.

4 Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?

5 Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.

6 Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.

7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.

8 Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.

9 Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.

10 Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.

11 Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї зло siіцї відказати.

12 Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.

13 Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!

14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.

15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;

16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.

17 Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.

18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.

19 Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,

20 Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.

21 Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.

22 Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.

23 Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;

24 Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?

25 Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.

26 Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.

27 Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.

Приповiстi 28

1 Безбожник втїкає й тодї, як нїхто за ним не жене, а праведник сьміливий як лев.

2 Коли край одступить від закону, тодї в йому много старших, а з одним розумним і тямущим мужом - він довговічен.

3 Убогий чоловік, що вбогих оббирає, - се ливень проливний, що хлїб на нивах змиває.

4 Відступники від закону безбожних вихваляють, а ті що певнять закон, - гнїв на них мають.

5 Ледачі люде не розуміють правди; хто вірен Господу, такий на все розумен.

6 Лучший той злиденник, що непорочен ходить, нїж багатир, що кривими путьми ступає.

7 Додержуєш закон, - розумний син ти в батька, з ледачими дружиш, - отця твого соромиш.

8 Хто маєтки свої намножує лихвами, збірає про того, хто помагає вбогим.

9 Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва - хиба лиш гидота.

10 Хто праведних звів на беззаконну стежку, сам упаде в свою яму, а невинним таки добре буде.

11 Чоловік багатий - мудрий в очах своїх, та злиденник розумний його осоромить.

12 Як праведні веселяться, то й велика радість, як же в гору ростуть безбожні, ховаються люде.

13 Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить.

14 Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.

15 Як лев рикаючий й ведмідь голодний, так пан безбожний убогій людинї.

16 Нерозумний володїтель тїснить людей многих, хто ж користї не любить, - життє продовжає.

17 Чоловік, що привинивсь проливом людської крови, - хоч бад втїкав і в могилу, нїхто його не здержить.

18 Хто ходить в невинностї, не дознає шкоди, хто ж ступає путьми кривими, - на одній з них впаде.

19 Хто паше свою землю, мати ме що їсти, хто ж любуєсь у неробстві, глодати ме злиднї.

20 Вірний чоловік - богатий на спасибі, хто ж рад борзо збогатитись, той не уйде кари.

21 Не добре, в судї вважати на особу; такий чоловік й за окраєць хлїба одступить від правди.

22 Завидливий наздогін біжить за багацтвом, і не в догад йому, що здогонить злиднї.

23 Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.

24 Хто в батька-матері вкраде, та й каже: "се не гріх", - той товариш рабівника.

25 Надутий розпалює сварку, хто ж надїєсь на Господа, - добро йому буде.

26 Хто лиш на себе вповає, той безумен, а хто ходить у мудростї - спасеться від злого.

27 Хто вбогому дає, не знати ме нужди, хто ж одвертає очі свої од його, - того проклинають.

28 Як безбожні йдуть у гору, - ховаються люде; як же вони упадають, - праведник більшає.

Приповiстi 29

1 Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.

2 Як много праведних, - люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.

3 Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.

4 Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, - пустошить її.

5 Хто леститься другу свому, стелить сѵлїтї під ноги йому.

6 В грісї в ледачого - сїть про його, а праведний - все веселий і радуєсь.

7 Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.

8 Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.

9 Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, - не має спокою.

10 Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.

11 Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.

12 Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.

13 І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.

14 Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.

15 Лоза й огроза - вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.

16 Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.

17 Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.

18 Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.

19 Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.

20 Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? - на дурного більш надїї анїж на його.

21 Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.

22 Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.

23 Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.

24 Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє*, та не виявляє.

25 Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.

26 Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською - володїє Господь.

27 Гидота праведним - чоловік ледачий, безбожнику ж гидота - хто ходить правою дорогою.