Бiблiя /Библия

14 Се - верх доріг (дїл) Божих; тільки Творець може наблизити до його меча свого;

15 Гори дають йому поживу, там граються всї зьвірята польові;

16 Він під гілястими деревами лягає, в сховищах рогізних і в болотах;

17 Листаті дерева окривають його своєю тїнню, ивина надводня обіймає його;

18 Ось він пє з ріки й не страхаєсь; байдуже йому, нехай би й Йордань полилась у рот йому.

19 Чи ж візьме хто його в очах його (приступом), й чи проколе йому носа шилом.

20 Чи можеш ти вудкою витягнути (з води) левіятана* а верівкою вхопити за язик його?

21 Чи вправиш ти в ніздрі йому каблучку? Чи проколеш іглою челюсть йому?

22 Чи благати ме тебе він і говорити лагідно з тобою?

23 Чи ввійде він в умову з тобою, й ти візьмеш його собі на завсїди за слугу?

24 Чи, мов пташкою, будеш ним забавлятись, і звяжеш його про дївчаток твоїх?

25 Чи товариші влову будуть продавати його, чи з купцями Хананейськими будуть паюватись?

26 Чи зможеш ти проколоти списом його шкіру, або голову його рибячою острогою?

27 Наложи на його руку й запамятай собі тую боротьбу, - більш того не зробиш!

Йов 41

1 Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.

2 Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?

3 Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!

4 Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!

5 Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?

6 Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!

7 Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;

8 Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;

9 Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.

10 Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;

11 З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.

12 З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.

13 Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.

14 Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.

15 Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.

16 Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.

17 Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.

18 Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.

19 Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.

20 Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.

21 Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.

22 Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.

23 Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.

24 За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.

25 Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.

26 Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.

Йов 42

1 І озвався Йов і сказав:

2 Знаю, що ти все можеш, і що наміри твої годї з'упинити.

3 Та й кому б то затемнити твій провид, коли самий нїчого не розуміє? Так, - я говорив об тім, чого не розумів, про речі чудні, менї незнані.

4 Слухай же й я буду говорити, а про що буду питати в тебе, навчи мене.

5 Я чув ухом казане про тебе, а тепер мої очі бачать тебе;

6 Тим то я зрекаюсь слова мого та каюсь в поросі й попелї.

7 Перемовившись із Йовом сими словами, сказав Господь до Елифаза з Теману: Запалав я гнївом проти тебе й проти друзїв твоїх, бо не говорили ви про мене по правдї, так як слуга мій Йов.

8 Оце ж возьміть із собою семеро назимків та семеро баранів та йдїте до раба мого Йова, й принесїте за себе жертву; й нехай слуга мій Йов помолиться за вас, бо тільки його лице я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви не так праведно говорили про мене, як раб мій Йов.

9 І пійшли Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський і Софар Наамський, і вчинили, що заповідав їм Господь, і приняв Господь ласкаво лице Йовове.

10 І вернув Господь Йовові втрату, як він помолився за свої друзі, й дав Господь Йовові удвоє тілько, як мав уперед.

11 Тодї поприходили до його всї брати його й усї сестри його й всї давні знаємі його, й їли хлїб із ним у його в домівцї; виявлювали йому свої жалощі й розважали його про все нещастє, яке допустив був на його Господь. І подарував йому кожен зміж їх кеситу й золоту каблучку.

12 І благословив Бог дальше життє Йовове більш нїж давнїйше; і було в його чотирнайцять тисячей овець, шість тисячей верблюдів, тисяча ярем волів і тисяча ослиць.

13 І родилось йому сїм синів і три дочки.

14 Одну назвав він Емима (сьвітла), другу Кассія (пахуща), третю Керен-гаппух (краска).

15 І не було по всїй країнї таких уродливих женщин, як Йовові дочки. І дав їм панотець їх наслїддє проміж їх братами.

16 І жив Йов ще сто й сорок років, і бачив чотирі роди своїх дїтей й дїти дїтей своїх.

17 І вмер Йов старим, нажившись на сьвітї.

Псалтир 1

1 Б лаженний чоловік, що не ходить на раду безбожних і не ступає слїдом за грішниками, анї засїдає на зборах злоріків,

2 Но в законї Господа любується й розмишляє о законї його день і ніч!

3 І буде він як дерево посаджене над водистими потоками, що приносить овочі свої у пору свою, і котрого лист не вяне; і що він творить, все удається йому.

4 Не так безбожні: вони, як полова, що вітер розносить.

5 Тому не встоять безбожні на судї, анї грішні у зборі праведних;

6 Знає бо Господь про дорогу праведних, а дорога безбожних щезне.

Псалтир 2

1 Ч ого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?

2 Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:

3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!

4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.

5 Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.

6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,

7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.

8 Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.

9 Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.

10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.

11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.

12 Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.

Псалтир 3

1 Сю псальму зложив Давид, як втїкав перед своїм сином Авесаломом. Г осподи! скілько напастників моїх, скілько тих, що постають проти мене.

2 Многі кажуть душі моїй: нема йому спасення в Бозї!

3 Но ти, Господи, оборонний щит передо мною, ти слава моя, ти підносиш голову мою.

4 Голосом моїм кличу до Господа, і він чує мене з гори сьвятої своєї.

5 Я положився і спав; я проснувся, бо Господь заступив мене.

6 Не боюсь і десятків тисячей народу, що кругом проти мене встали.

7 Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! бо ти розбивав щелепи ворогів моїх, ти торощив зуби беззаконним.

8 Від Господа спасеннє; твоє благословеннє над народом твоїм.

Псалтир 4

1 Начальнику хора: на струнах. Псальма Давидова. К оли взиваю, вислухай мене, Боже правди моєї! В тїснотї робив Ти менї простір; помилуй мене й вислухай молитву мою.

2 Сини людські, доки слава моize= буде посьміховиском? Доки будете любити марне й шукати неправду?

3 Знайте, що Господь звеличив праведника свого. Господь почує, коли буду молити його.

4 Зворушуйтесь і не грішіть! Роздумуйте в серцях ваших на постелях ваших, і втихомирітесь.