Богиня i Консультант

— Я сам несу відповідальність за свої дії, — зауважив Шангар. — Орден у 9785 році Юла Му [122] знищив Куран без згоди Вищих Тибетського Лона. Нагадаю присутнім Владикам, що тоді Орден ні в кого не питав ніяких дозволів і порад, здійснюючи нестримну агресію на Схід за наказом тодішнього п'ятдесят третього Коммодора Хуана Авальдо. Тодішній орденський Майстер Зброї Маргадак убив двох Верховних Жриць Курана — Самару та її доньку Двійю. Але дивний збіг обставин завадив йому захопити Камінь. Він загинув разом зі всіма своїми помічниками, що, мабуть, зафіксовано в анналах Ордену. Я ж, користуючись мудрістю моїх святих попередників, побачив у цій історії вияв волі Єдиного. Я відроджую Куран за власною і Його волею.

— Невже ані тибетські Вищі, ані ваші друзі в Єгипті, ані Таг з Алатаром зовсім нічого не знали про ваші плани? — запитав Шангара Коммодор, вперто не називаючи його «владикою».

— Ні, — твердо відповів той.

— І ви тлумачите незбагненну волю Єдиного згідно з власними уявленнями і власним свавіллям?

— А вам, часом, не здається доречним вибачитися за деякі діяння ваших попередників? Якби не самовпевненість таких лідерів Ордену, як Авальдо, наш світ тепер був би кращим і гармонійнішим. Навіть близькі вам за духом масони засудили тодішні методи вашого Ордену.

— Ви, напевно, і від масонів отримали титули і повноваження паплюжити Орден на радах Владик? — саркастично посміхнувся Деспер'є.

— Я спілкувався з їхніми Старшими.

— Спілкуйтеся й далі. Нам не шкода. Але ви загрожуєте світові відродженням агресивного ковену, в який вливаєте темну Силу малодослідженого лиходійного Жезла, — голос Коммодора Деспер'є налився залізом владності. — Ніхто із землян не знає, ким насправді є Богиня Бау, звідки і з якими намірами потрапила вона на нашу планету. Її дикі верховні шаманки багато тисячоліть очолювали військово-політичні союзи агресивних племен півночі й благословляли кровожерливих завойовників. Богиня принесла на Землю війни, жорстокість і смерть. Ми пропонуємо віддати Камінь святим відлюдникам у Ладаксі [123] для того, щоб вони уважно дослідили таємниці Богині. Ми попереджаємо всі ієрархії світу: Камінь Бау несе загрозу Світовій Рівновазі. Я сказав!

— Я перепрошую, що втручаюся, — сказав після хвилинного мовчання Рамачакра, — але хочу нагадати Владиці Жану-Колодові, що мої предки-арії теж були серед «агресивних племен», очолюваних спадкоємицями Праматері Йіми.

— Але, Владико Рамачакра, ваші предки встигли вчасно скинути зі своєї шиї ярмо шаманок Бау. Вашими ковенами тепер керують просвітлені ягини-архати, — зауважив Коммодор.

— Тим Старшим, які своїми Жезлами Сили розпалили дві світові війни, не потрібно було ані Каменя Бау, ані жриць із роду Йіми, щоби зруйнувати півсвіту, — сказав Шангар. — Війни були і будуть. І не треба страхати нас «чужістю» волі Бау. Всі присутні знають про істот з інших світів. Їхні закони життя і смерті не надто різняться з нашими.

— У гуманоїдів — так, — погодився Коммодор. — Але в нашій Галактиці живуть не лише гуманоїди. У Книзі Оріона написано, що в мові ящерів або немає відповідника слову «смерть», або на нього накладено найтяжче табу.

— З Каменем не все ясно, — підтвердив Жиргал. — Наші легенди стверджують, що світ, у якому народився Камінь Бау, належав до тої частини Галактики, де колись владарювала негуманоїдна раса Великих Повзучих Отців. А всі присутні, я сподіваюся, знають, що Повзучі не шанували гуманоїдів. Яйцекладних ящерів вони любили і навчали, а гуманоїдів — ні. Здається, Повзучі теж розмножувались яйцями.

— Тристатевими спорами, — уточнив Рамачакра.

— Ми, на жаль, надто мало знаємо про такі віддалені у часі й просторі речі, — сказав Шангар. — На Тибеті теж зберігають записи про прадавню расу Повзучих, і я на власні очі бачив біля Кайласу древню платформу, на яку мільйони років тому сідали їхні кораблі. Але у Камені я не побачив нічого такого, що зв'язувало б його з тою расою, яка вимерла задовго до появи людства. У його пам'яті збереглися спогади про інший світ — Світ Червоної Зірки, світ Бау. Але там, наскільки я зрозумів, мешкали гуманоїди, які мало чим відрізнялися від нас…

— Мешкали? — перепитав Жиргал.

— Той світ загинув.

— От-от! Повзучі знищували світи гуманоїдів, — сказав Навін.

— У пам'яті Каменя я не знайшов жодної вказівки на причину загибелі Світу Червоного Сонця, — заперечив Шангар.

— А якщо це Бау знищила той світ? — не вгавав Навін. — Якщо вона є машиною Повзучих, їхнім Знищувачем Світів? Нехай Владики Жиргал і Рамачакра підтвердять, що і в Книзі Оріона, і в «Некрономіконі» [124] є згадки про такі машини, якими Повзучі знищували ворожі їхній расі світи. У Книзі Оріона та епоха, коли припинилася раса Повзучих, названа Епохою Звільнення. Хіба це випадково? Чому гуманоїди з Оріона так зраділи зникненню Повзучих? А оріоніти — чи не найближчі наші родичі у зримому Всесвіті?

У святилищі запала зловісна мовчанка. Жиргал і Шенуда тривожно перезирнулися.

— Ви, Владико, недалекі від істини, — підтримав старого бороданя Деспер'є. — У тому Камені схована страшна і ворожа Сила, керована чужою позасвітовою волею. Його треба дослідити. А в Шангара немає ані знань, ані вмінь для здійснення такого дослідження.

— Зате у вашому розпорядженні, Коммодоре, є такий свідок, який може багато що розповісти про ті часи, коли виник Камінь, — зробив контрвипад Шангар.

— Про якого свідка ви говорите? — насторожився Деспер'є.

— Всім відомо, що ваш Орден у прадавні часи викликав з небуття могутній дух, який Обрані називають Драконом.

— Так, було, — підтвердив Коммодор. Зрештою, усі присутні знали про давню угоду між Орденом Істинної Золотої Аврори і неспокійним духом.

— Цей дух, — продовжив Шангар, — втілюючись у спеціально підготовлене Майстрами Ордену тіло, стає непереможним воїном, Майстром Зброї. Таких втілень, кажуть, вже відбулося більше десяти.

— Дванадцять, — знов підтвердив керівник Ордену.

— Кажуть також, що Дракон колись жив у тілі доісторичного ящера, але не в тілі примітивного динозавра, а у плоті представника розумної раси ящерів. Ця раса населяла Землю кілька мільйонів років, а потім загинула від падіння астероїда. Ми знаємо, що багато позаземних світів населяли і населяють досі представники цієї раси. Дехто припускає, що на Землі була не гніздова цивілізація ящерів, а лише невелика колонія планети ящерів, відомої під ім'ям «Горма». Ми також знаємо, що раса розумних ящерів з Горми вважає своїми вчителями і творцями легендарних Великих Повзучих Отців — найстаршу із кармічних рас нашої Галактики. Ящери цим страшенно пишаються. Дракон може свідчити про Повзучих. Він також може побачити у Камені Бау те, що не зможе побачити жоден гуманоїд, зокрема і я. Закличте вашого Дракона, Коммодоре, і він свідчитиме про Камінь і про його хазяйку.

— Але для цього потрібно підготовити тіло, — сказав Деспер'є. — Це займе кілька років.

— Кілька років наразі не мають значення, — зауважив Рамачакра. — Наш світ, слава Богам, витримував Камінь Бау тридцять вісім тисячоліть, витримає й ще кілька років. У пропозиції Владики Шангара є рація.

— Є, — підтримав арбітра Навін.

— Дракон багато знає, — припустив Жиргал.

— А Дракон схоче свідчити? — запитав Шенуда.

— Хто його зна… — промурмотів Деспер'є, заскочений як раптовим поворотом дискусії, так і зримим наміром присутніх Владик підтримати пропозицію Шангара.

— Якщо Владика Коммодор дуже попросить дух ящера, то він мав би схотіти, — посміхнувся Рамачакра. — Адже Орден, як-не-як, вже дав Драконові дванадцять тіл і, відповідно, дванадцять життів. Це таки чогось варте! А ми усі будемо просити Владику Жана-Клода закликати Дракона якнайскоріше. Нехай Премудрий Ганеша стане свідком нашого прохання і охоронцем згоди мудрого Владики Коммодора! Нехай благі Сили сприяють нашим прагненням! Нехай буде так!