Кавовий присмак корицi.
Кавовий присмак корицi. читать книгу онлайн
Інколи видається, що достатньо пришвидшити ходу, і вже за наступним поворотомбуде саме те місце, куди мріяв потрапити усе своє життя. Тобі достеменно відомо, яке воно. І ось ти на місці, але і місце виявляється іншим, і оточують тебе зовсім не ті, про кого мріяв ще вранці...
Він думає, що народжений кохати тільки її, вона думає, що нарешті знайшла своє кохання у особі його батька, його батько просто кохає іншу людину.
І ця історія непорозумінь може виявитися трикутником, або чотирикутником, а може й тим, чому поки що немає назви у нашому вимірі.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
чую серце твоє миготить.
тобi боляче?
так. через мене, мабуть,
ти не бачиш, тому тобi зле,
ти не знаєш про мене, i як мене звуть,
а я просто кохання твоє.
я проходило повз,
менi крикнули: «геть», -
я сховалось в тобi, ти пробач,
тобi боляче дихати. спробуй ледь-ледь,
я - кохання, янголе, бач?
знай, завжди я в тобi,
позабути не дам,
приголомшує мене твiй пульс,
я є виклик чортам, я є помста богам,
ти смiєшся? я також смiюсь.
я не кину тебе, ти почуєш мiй смiх,
i мiй стогiн, i пiснi, все-все.
ти спитаєш, ну що це за кара,
за грiх?
а я просто кохання твоє.
а коли ти помреш,
то знайдуть мене все ж,
i пiнцетом помiстять на шкло.
«звичайнiсiнька скабка, ти бачиш?»
«еге ж».
«нi, твоє це кохання було».
Крок другий. Я роблю з цiєї синьої серветки японського журавлика. Трохи ворушу його синiми паперовими крильцями. Мiй журавлик ледачий та замрiяний, узагалi йому не потрiбно кудись поспiшати, за ним нiхто не женеться, бо поки що про нього знаю лише я. «А журавлик несмышленый вновь качает головой: я хочу увидеть небо - голубое, голубое, я хочу увидеть небо, ты возьми меня с собой».
Крок третiй. Я вкладаю синього японського журавлика, розписаного вiршами, в конверт iз маркою, яка допоможе йому промандрувати Києвом та потрапити до зазначеного у правому кутi адресата. Крок четвертий, я ще раз пiдiймаю келиха з напоєм, вiдсалютовуючи батьковi та Мiтi, пiдморгую їм. «Добре, що все добре». Крок п'ятий я зроблю, коли нарештi вийду на вулицю та увiп'юся зсохлими губами у вечiрнє повiтря.
Enter.
Я твердо знаю, що саме так розпочнеться моя перша втеча.
