Гiрчичне зерно
Гiрчичне зерно читать книгу онлайн
Головному герою повісті «Гірчичне зерно» старому Басарабу не під силу жити в будинку для престарілих, і він тікає в рідне село. Тут, на всіма забутій садибі, він і переживає в самотині все своє життя, роздумує, та так і не може збагнути, чом воно отак гірко склалося.
У двох інших повістях — «Пан у чорному костюмі з блискучими гудзиками» та «Бесіди з Перевізником» авторка також на прикладах окремих людських доль досліджує вічні питання Совісті, Добра, Любові.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Чоловічок завбільшки з метелика
Журишся, Перевізнику?
Перевізник
Як бачиш.
Чоловічок завбільшки з метелика
Не журися. Все буде добре. Той старий не знає, куди він потрапив.
Перевізник
Куди ж?
Чоловічок завбільшки з метелика
У казку. Що б ти не думав, у які халепи не встрявав, ти завжди можеш вернутися у казку і там відійти душею. То старий випадково у неї втрапив.
Перевізник
Він жив вище по річці…
Чоловічок завбільшки з метелика
Він жив не на тій річці і не у тому зачарованому світі, у якому ми живемо віддавна, хоч думає, що на тій.
Перевізник
Я не дитина і не хочу щоразу вертатись у казку. Світ не росте, а тільки відновлюється, як відростає хвіст у ящірки, коли їй його відірвуть. Я б не тікав звідси щоосені, якби не відчував старіння світу.
Чоловічок завбільшки з метелика
Я теж не росту, хоч завбільшки з метелика. Те, що надовго, має лишатися незмінним, щоб стати опорою для скороминущого, інакше ніщо не буде рости. Розплющ очі — і ти відчуєш, що вони в тебе бачать по-іншому, ніж хвилину тому.
Перевізник
Не хочу. Не хочу розплющувати очей і не хочу бути незмінним.
У відповідь він почув тихий сміх і зрозумів, що Чоловічок завбільшки з метелика покинув його, як завжди, коли надходив час прощання. Він сів і озирнувся кругом себе. «Я вас дуже прошу, — сказав Перевізник, — якою виглядала ріка з острова?»
Дитина
Її весь час затуляли дерева й кущі.
Жінка
Це було дуже гарно.
Чоловік
Набагато краще, ніж би її затуляв мур чи стіна.
Уріж, 1987 рік.
