Месмеричне одкровення

П. Ви говорите про «первоістоти». Що, крім людини, є й інші мислячі первоістоти?

В. Згромадження розрідженої матерії в туманність, планету, сонце чи інші тіла, які не є туманностями, сонцями чи планетами, має одну ціль — служити живильним середовищем для ідіосинкразії органів безлічі первоістот. Якби не вимога первинного, зародкового життя, не було б і тіл. Кожне таке тіло населене конкретними різновидами мислячих первинних організмів. Загалом органи залежать від особливостей населеного місця. Зі смертю, чи метаморфозою, створіння, які досягають довершеного життя — безсмертя — і знають усі таємниці, крім однієї, чинять усе і переміщаються всюди звичайним актом волі, — населяючи не зорі (єдине, що нам бачиться матеріальним і ради чого, як нам, незрячим, здається, й створено космічний простір), а сам ПРОСТІР — безмір, істинно сущий огром якого проковтує, зорі-тіні – усуває, як не існуючі для сприйняття ангелів.

П. Ви кажете: «Якби не вимога первинного життя», не було б і зір. Чому — вимога?

В. У неорганічному житті, як і в неорганічній матерії, немає нічого, що могло б перешкодити дії одного-єдиного простого вишнього закону — Божого Воління. Щоб створити таку перешкоду, і була придумана органічна життєматерія — складна, істотна, обтяжена законами.

П. Але, знову ж таки, — навіщо було творити перешкоду?

В. Наслідок закону непорушного — досконалість, правда, негативне щастя. Наслідок порушеного закону — недосконалість, кривда, позитивне страждання. Перешкоди, спричинені чисельністю, складністю й істотністю законів органічної життєматерії, уможливлюють, до певної міри, порушення закону. Тому страждання, неможливе в неорганічному житті, є можливе в органічному.

П. Але що доброго в такому уможливленні болю?

В. Добрим чи поганим щось є тільки в порівнянні. Належний аналіз покаже, що в будь-якому випадку приємність є лише протилежністю страждання. Позитивна приємність — це гола ідея. Щоб бути у чомусь щасливим, ми мусимо це щось вистраждати. Ніколи не страждати означало б ніколи не знати благословення. Однак доказано, що в органічному житті біль для органічної матерії необхідністю не є. Біль примітивного життя Земного є тільки підставою для блаженства довершеного життя Небесного.

П. Одного вашого вислову я все ж не збагну: «істинно сущий огром безмежності».

В. Мабуть, у вас недостатньо творче розуміння самого терміну «сущість».* Сущість — не якість, а відчуття: це сприйняття мислячими істотами відповідності матерії їхній органіці. На Землі багато що було б нічим для мешканців Венери — як і багато чого з видимого та відчутного на Венері нам не дано пізнати як існуюче взагалі. Але для неорганічниx істот — ангелів — сущою є вся неподільна матерія, інакше кажучи, для ниx істинно сущим є все, що ми називаємо «(космічним) простором»; якщо зорі, через матеріальність, не даються ангелам у чутті, точно так само й органічним істотам не дано відчути неподільну матерію, через її, по-нашому кажучи, нематеріальність.

Останні слова чуйно сплячий вже ледве вимовляв, і я спостеріг у нім певний вираз, який збентежив мене і казав, що його слід негайно збудити. Не встиг я це зробити, як він, весь променіючи ясним усміхом, впав назад на подушку і віддав дух. По тому, я помітив, не минуло й хвилини, як тіло його скам’яніло. Чоло стало холодне, як лід. Так звичайно й мало б бути, але після тривалого перебування в руці Азраїла. А може, в дійсності цей чуйно сплячий під кінець говорив зі мною уже з царства тіней?

Примітки

Новелу Едґара По “Mesmeric revelation” вперше було надруковано в серпні 1844 року у журналі “Columbian Magazine”. Тут твір представлено в українському перекладі Марії Богданівні Габлевич, перекладачки та дослідниці творчості Едґара По; перекладі 2013 року.

Месмеризм (тут) — гіпноз. Термін походить від прізвища Фридриха Месмера (1734-1815), німецького лікаря, творця вчення про «тваринний магнетизм» — месмеризм. Хоча це вчення пізніше було признано хибним, деякі методи Месмера (як от гіпнотерапія та магнітотерапія) мали розвиток і застосовуються й у сучасній медицині.

... терміну «сущість» — Англійське “substance” від латинського “substantia”  — те ж, що українською «підстава», «підґрунтя», «основоположення», англійське “understanding”. Українське «сутність», походячи від «суть» як однієї з активних форм дієслова «бути», несе в собі свій кореневий смисл «істинного» (від «єсть») буття. (Примітка перекладача).